Викладач училища побив підлітка

Батько побитого підлітка намагається домогтися покарання винуватця через суд. Каже, що йому не вкладається в голові, як може така людина виховувати інших. Викладач факт побиття визнає, але каже, що лише оборонявся. Бійка трапилася ще 14 серпня 2009 року. Справу досі з’ясовують у суді.

– Мій син після прогулянки із друзями повернувся із пробитим черепом, – розповідає батько побитого підлітка Павло ВАКАРЧУК. – За словами лікарів, у дитини був вдавлений перелом зовнішньої стінки лобної пазухи та струс головного мозку. У лікарні син перебував 17 днів. Ще сім днів лікувався в ЛОР-центрі обласної клінічної лікарні. Дитина майже два тижні плювалася кров’ю. Як з’ясувалося, його побив викладач фізкультури одного з училищ. Він працює в освітньому закладі, де навчається дівчина, з якою прогулювався мій син. Що стало причиною бійки, зараз можна лише здогадуватися. Але найгірше, що ця людина досі виховує молодих людей.

Усе трапилося несподівано, – продовжує Павло Антонович. – Мій син, якому на той час було лише 15 років, 14 серпня приблизно о 22.00 прогулювався у дворі неподалік дому на вулиці Червоноармійській. З ним було ще двоє дівчат та троє хлопців. Усі вони малолітні. Хлопці йшли попереду. Син із дівчиною трохи відставали від них. Дівчина з кимось привіталася. Щойно син повернувся, як отримав удар. Доки підбігли друзі, зловмисника вже не було. Діти його впізнали, це був викладач фізкультури з того самого училища, де навчається дівчина. Він ще й кандидат у майстри спорту.

Коли син повернувся додому, я просто жахнувся. На чолі була вм’ятина розміром із п’ять копійок. Я швидко викликав таксі й повіз дитину в лікарню швидкої медичної допомоги. Я написав заяву в правоохоронні органи. Винуватця правоохоронці швидко розшукали. Та що з того, якщо його досі не покарали. В училищі вірять у версію свого викладача й взяли його на поруки. Я ж хочу домогтися, щоби ця людина не працювала вихователем. Зараз тривають слухання цієї справи у Шевченківському районному суді. За допомогою адвоката нам вдалося домогтися, щоби винуватець сплатив за лікування дитини – 3100 гривень. Я спочатку не хотів псувати молодому чоловікові репутацію, та він навіть щиро не вибачився. На суді спромігся лише сказати: "Я жалкую, що вдарив хлопця".

– Донька того вечора прийшла додому дуже схвильована, я не могла зрозуміти, у чому справа, – розповідає мама дівчини Наталя Михайлівна. – Почала розпитувати. Донька мені розповіла, що у наш двір прийшов вчитель фізкультури й вдарив Романа. Підійшов, привітався і вдарив хлопця. Моя дівчинка дуже важко все це переживає.

– Я був змушений оборонятися. Молодики оточили мене і знущалися, почергово штовхаючи в спину, – розповідає викладач фізкультури училища. – Намагався відвернути конфлікт, але не вдалося. Це трапилося біля магазину "Колос". Я вийшов із магазину і вже прямував до пішохідного переходу, коли зустрів цю компанію. Зі мною привіталися. Я повернув голову. Один із хлопців простягнув мені руку, каже: "Привіт, куди поспішаєш? Чого ти, фізрук, дівчину ображаєш?". Компанія мене оточила колом. Відчув поштовх у спину. У руках у хлопців були пляшки з пивом, мене це насторожило. Мене шварнули шокером. Я – кандидат у майстри спорту із дзюдо, та все-таки трохи злякався, бо їх багато, ще й із пляшками у руках. Завдав одного удару і втік. Хлопці ще кілька метрів бігли за мною. Коли довідався, що підліток у лікарні, намагався його там знайти, та у лікарні не застав.

– Якби була бодай найменша небезпека для моїх студентів, цей викладач в училищі не працював би, – каже директор училища, у якому працює викладач фізкультури. – Щоби дізнатися думку щодо цього викладача від наших студентів, ми провели анонімне анкетування. Близько сотні дітей, у яких викладала фізкультуру ця людина, не захотіли його заміни і позитивно його охарактеризували. Колектив училища взяв його на поруки. Це рішення було прийняло практично одностайно на колективних зборах. Справа досить складна. Я завжди намагаюся об’єктивно дивитися на ситуацію і ставлю себе на місце кожного з учасників конфлікту. Наразі можу сказати лише те, що мене збентежило – до мене підходили "тіньові люди" і просили відкликати із суду клопотання за певну грошову винагороду, а це було би на користь потерпілого. Єдине чого я хочу – щоби батьки розуміли, що ця справа не має торкатися дітей.
Антоніна БАБЧУК