Родичі та друзі загиблих під колесами "Лексуса" очікували під стінами суду з фотокартками дітей із чорними стрічками. Підсудного зустрічали зі слізьми та вигуками: "Вбивця! Що ти зробив з нашими дітьми?". Підтримати потерпілих прийшло чимало людей. Сподівалися того ж дня почути вирок суду, були переконані, що покарання – десять років ув’язнення за смерть чотирьох людей – надто мало. Бабусі безперестанку плакали, а батьки практично все судове слухання простояли.
На вимогу потерпілої сторони до матеріалів справи приєднали два цивільні позови. Василь Ватаман вимагає від підсудного моральної компенсації в розмірі мільйон 600 тисяч гривень, родина Шевченків – 11 мільйонів гривень моральних відшкодувань та 49 тисяч матеріальних збитків. Позови приєднали до справи, а підсудний погодився їх виплатити лише за рішенням суду.
Заступник прокурора області Олександр Васильчук зачитав обвинувачення в справі: "Громадянин Заплацинський С. обвинувачується в тому, що 31 липня 2009 року о 22.17, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, керуючи технічно справним автомобілем марки "Лексус-350", рухаючись по вулиці Винниченка зі швидкістю понад 60 кілометрів за годину, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не врахував дорожню обстановку, проявив самовпевненість, не зменшив швидкість, не надав перевагу в русі пішоходам... Внаслідок чого скоїв наїзд на 39-річну Ватаман Олену, 13-річного Ватамана Максима, 12-річну Шевченко Марію та 9-річного Шевченка Михайла...." Від яких травм загинули жінка й діти – було важко слухати. Зал ридав.
Підсудний понад три години судового слухання просидів з опущеною головою, а коли отримав слово, запевняв, що кається й визнає свою провину, мовляв, усе життя в нього перед очима буде той випадок. Монотонно просив вибачення в родичів.
"Не побачив пішоходів, бо об’їжджав бус"
Підсудний зізнався, що того злощасного дня він їхав додому напідпитку по вулиці Винниченка. Наголошував, що швидкість руху не перевищувала 60 кілометрів на годину. А наїзд на пішоходів пояснив як збіг обставин. "Попереду мене їхав мікроавтобус білого кольору. Він почав зупинятися перед пішохідним переходом. Я не встиг зреагувати, вдався до маневру. Почав гальмувати перед пішохідним переходом. Запізно побачив, що на "зебрі" пішоходи, десь за три-чотири метри. Куди потім подівся той бус – і гадки не маю".
На першому слуханні встигли дати свідчення четверо свідків. Молоді чоловіки, які пили пиво в барі "Меркурій" неподалік місця аварії, одноголосно підтвердили, що дітей розкидало по різні боки відносно осьової лінії дороги. Один зі свідків назвав приблизну швидкість руху "Лексуса" – понад 100 кілометрів на годину. Усі свідки одноголосно стверджували, що удар був дуже сильним.
– ...Жінка тримала за руку когось із дітей. Вони переходили дорогу всі разом, звичайним кроком. Якраз зупинився мікроавтобус, щоби пропустити пішоходів, – розповідав один зі свідків. – Пішоходи вже були практично на середині дороги, коли...
Суми моральних відшкодувань – нереальні
Сьомого грудня відбулося друге судове слухання справи. Представники потерпілих сподівалися, що справа достатньо прозора й вирок міг би прозвучати ще на першому слуханні. Та наразі не дали свої свідчення ще восьмеро із чотирнадцяти свідків. Третє слухання в Першотравневому районному суді відбудеться 14 грудня. Але й цього дня вироку суду ніхто не очікує.
– Після свідчень усіх свідків передбачене вивчення матеріалів справи та дебати прокурора, захисників та потерпілих, – коментує адвокат потерпілого Володимир Моісеєнко. – Та ми готові й до того, що захисники обвинуваченого можуть подати клопотання про додаткове розслідування. Коли прозвучить вирок суду, сказати важко. Пом’якшувальними обставинами для підсудного може бути лише визнання своєї вини та щире каяття.
Антоніна Бабчук
