Цього року на Буковині створено 11,5 тисячі нових робочих місць, повідомив під час прес-конференції начальник Головного управління економіки ОДА Ігор СІДЛЯР. За цим показником область за вісім місяців встигла перевиконати річний план на 14 відсотків.
Звідки взялося стільки вакансій? Ігор Сідляр пояснив таке економічне диво методологією підготовки статистичних даних. Мовляв, якщо на місце звільненого працівника влаштовується людина, заповнену вакансію вважають новим робочим місцем.
Ярослав КИРПУШКО, директор Буковинського центру реконструкції та розвитку:
– Статистика у нас спотворена, і зрозуміло, кому це вигідно. Статистика потрібна лише для того, щоби підтвердити якісь успіхи влади. Але небезпека в тому, що за статистикою все добре виходить до певного моменту – доки не скажуть, що все, капут, криза.
Ніде у світі немає такого типу державного управління. Зайнятість, економічні умови та багато іншого у нас уже давно пішли вперед. А державне управління і статистика не змінилися. Тому цифрами маніпулюють. Є, звичайно, інші джерела для отримання реальніших даних – експерти, більш прогресивні методики. Скажімо, статистичні дані за методологією Міжнародної організації праці відбивають зовсім іншу картину зайнятості. Але такі об’єктивні оцінки нечасто оприлюднюють.
Нинішню систему нашої статистики, незалежно від того, стосується вона зайнятості чи іншої сфери життя, побудовано на тих, хто приніс звіт в управління статистики. А це переважно бюджетна сфера і невелика частина підприємств. Скажімо, ліквідували в ОДА управління регіонального розвитку, а звільнених звідти фахівців влаштували в нове управління – ось вам і нові робочі місця.
Тому українська влада на різних рівнях звітує про процеси, які стосуються лише невеликої частини населення. А більшість бізнесу знаходиться поза статистикою, не звітує. І щоб отримати реальні дані про зайнятість, виробництво, торгівлю чи інше, фахівцям зі статистики треба провести вибіркове обстеження: вийти з кабінету, пройти дворами, селами, забезпечити потрібний відсоток вибірки. Але це неможливо, бо потребує відповідного фінансування. Тому й доходить до казусів. (Н. Макушинська)
