Селяни, навіть працюючи свого часу в колгоспах, завжди поралися на своїх городах, вирощуючи овочі та фрукти для власних потреб. Але основна частка сільськогосподарської продукції все-таки переважала з колективних агроформувань. Нині ж ситуація змінилася. Сільські мешканці виживають саме завдяки своїм присадибним ділянкам, на яких вони вирощують все необхідне, а залишки продають на ринках. Наприклад, вирощуючи зернові культури, мають можливість утримувати худобу та свиней, птицю. Чималий прибуток дають овочівництво та садівництво. Але чи завжди селяни дотримуються сівозміни й чи знає місцева влада про те, як використовують у селі землю сільськогосподарського призначення? Тобто йдеться про своєрідний моніторинг територіальних громад щодо аграрних потуг, що дозволить впливати на розвиток аграрного сектора економіки краю.
"Молоко віддаємо дешево – немає іншого виходу"
– У громадському секторі у нас є 195 гектарів землі, – розповідає Олександр Чорний, сільський голова села Волошкове Сокирянського району. – Оброблять її повністю. Односельчани висівають пшеницю, жито, ячмінь, трітікале, овес, горох, сою, гречку, кукурудзу, квасолю, соняшник, картоплю, овочі, кормові та баштанні культури, багаторічні трави. Сільрадівські працівники на чолі із землевпорядником щороку відвідують кожне домашнє господарство, опитуючи господарів про те, хто що сіє й вирощує на присадибній земельній ділянці. Про земельні паї не йдеться – їх селяни здали в оренду фірмі "Сварог" та приватному підприємству "Владислав". Якби не городи, сільські мешканці почувалися б кепсько – роботи для молоді немає, а у батьків пенсія невелика.
У Волошковому нараховується 347 дворів, в яких проживає 738 осіб. До речі, 50 дворів ще пустує. На все село – 156 голів великої рогатої худоби, з яких 92 корови. Тенденція, за словами сільського голови, йде в бік збільшення поголів’я громадського стада.
– Саджаємо всього потроху, – ділиться Ольга Іванівна, місцева жителька. – Цього року працювати на землі неважко, бо грунт отримав достатньо вологи. Дорогувато обходиться оранка та культивація, на все село – чотири трактори. А ось комбайнів немає, орендуємо під час жнив у ТОВ імені Шевченка, що у райцентрі. Утримуємо корову, теличку, двоє свиней. Щороку міняємо культури. Здаємо молоко по півтори гривні за кілограм – приїжджає машина з Могилів-Подільського молокозаводу Вінницької області, дешево віддаємо, але немає іншого виходу. А ще реалізовуємо зерно, частину картоплі, вигодовуємо й здаємо худобу на м’ясо.
У сусідньому селі Василівка проживає більше населення: є 725 дворів, в яких мешкає майже 1800 осіб.
Проблема – відсутність субсидій на здане м’ясо
– Із 330 гектарів землі, які є у громадському секторі, на 130 висівають зернові культури, – каже Анатолій Зелений, сільський голова. – Решта – картопля та овочі. Селяни також утримують до 400 голів великої рогатої худоби. Як засвідчив подвірний обхід, землю використовують сповна. Молоко люди здають Могилів-Подільському переробному підприємству, а живність – перекупникам чи заготівельним організаціям. Головна проблема – відсутність державних субсидій на здане м’ясо. Щоправда, нам трохи легше, ніж сусідам: чимало односельчан працюють на будівництві Дністровської ГЕС. Однак на городах пораються всі, адже на базарі сільгосппродукція дорога. Та й у селі ще дотримуються давньої селянської традиції: земля не повинна дармувати. На того, хто її порушив би, чекає громадський осуд. Звичайно, працювати на землі було б легше, якби всі селяни мали кошти на придбання малої сільськогосподарської техніки.
– У домашніх господарствах сільського населення Буковини вирощують понад 80 відсотків сільгосппродукції, – розповідає Василь Сандуляк, заступник начальника головного управління агропромислового розвитку ОДА. – Тому наше завдання – допомогти селянам насінням, засобами захисту рослин, навчити їх грамотно застосовувати сівозміну. А ще треба, щоби у кожному районі функціонували пункти штучного запліднення тварин та м’ясомолочні переробні підприємства. Тобто йдеться про створення інфраструктури агроринку на селі, зокрема обслуговуючих сільгоспкооперативів, мережі агромагазинів. Також потрібні дорадчі служби, які покликані навчити селян та дрібних фермерів вести прибутковий бізнес на селі, залучати інвестиції та впроваджувати різні інновації. Тоді у нас буде менше невикористаних угідь.
