Підприємець Іван Бледа в туристичному бізнесі нещодавно. Раніше він працював масажистом, майстром-меблевиком, начальником виробництва на іноземному підприємстві. Але якось, спробувавши організувати екскурсії Україною, хлопець вирішив, що саме цей бізнес – його.
– Що було найважче у відкритті власної туристичної агенції?– Бюрократія при відкритті займає багато часу. Але це не те, що може відбити бажання займатися цією справою. Це лише маленький крок, який трохи загартовує.
Наш ринок – це ніби басейн з акулами. Кожен хоче відкусити шматок, і ти повинен плисти у якомусь доброму човні, щоби втриматись. Щодня треба аналізувати ринок, конкурентів, хто чим займається, хто що пропонує, які ціни, чим вони кращі і чим ти гірший... Робота зараз активно комп’ютеризується. Інтернет активно входить в життя, і люди починають до цього звикати. У людей змінюються бажання та цінності, хтось вже не хоче їхати до Криму, хтось хоче в Туреччину, бо там дешевше. Потрібно постійно бути на плаву. А якщо ти випав із цього хоча б на кілька тижнів – все. Конкуренція не спить.
– Чи можливо точно спрогнозувати витрати, відкриваючи власний бізнес?– Дуже важко все підрахувати, визначити стартовий капітал. Спочатку розраховуєш на одне, а потім усе виходить інакше. Коли я винайняв приміщення в оренду, розрахував витрати на оренду і думав, що це все. А доки знімав вивіску попередника, на голову падали цеглини, штукатурка, і приміщення мало жахливий вигляд. Також довелося ремонтувати розетки, міняти замок, ставити протипожежну систему. Ось так з першого вигляду невеликі витрати виливаються в хорошу суму. Єдине добре, що є одноразові витрати – на меблі, наприклад.
– Важко було придумати назву?– До речі, це був один із найважчих моментів. У мене цілий блокнот списаний, мав близько сорока видів назв. Треба враховувати що ти продаєш, що пропонуєш. Якусь кумедну назву використовувати ризиковано. Може, на когось вона спрацює, але може й відлякати якогось великого клієнта. Півтора місяця думав над назвою.
– Як справи з набором персоналу?– Уже почав шукати собі співробітників. Приходять студенти, п’ятий-четвертий курс. Дуже здивувала їхня самовпевненість, інколи навіть нахабність. Вони думають, що все знають, але не розумію – звідки? Я працював начальником з американцями, німцями, англійцями, в мене було безліч підлеглих, але все одно я знаю, що ще не все мені відомо. Навіть зараз записався на курси приватного підприємця, планую поїхати до Києва на семінар.
– Що найважче у спілкуванні з клієнтами?– Їхній менталітет. Коли людина чує ціну, їй здається, що це дорого, і хоче отримати значну знижку. Вона не розуміє, що на одному замовленні я можу заробити лише десять-п’ятнадцять гривень.
– Що порадите підприємцям-початківцям?– Не треба сліпо лізти у бізнес, адже це величезний ризик. Потрібно постійно розвиватися як особистість. Коли особистість сформована, вона може втримати цей бізнес, вона знає, як ним керувати, розуміється на стратегіях. Без цього знання і бачення не можна лізти в бізнес. Тому що він тебе з’їсть, розчавить, і у людини з’явиться комплекс, вона більше нічим не буде займатися. Також потрібно відвідувати різні семінари, спілкуватися з успішними людьми, які вже не перший рік працюють у сфері бізнесу.
Яна ЯЩЕНКО
yashchenko@molbuk.cv.ua
13-05-2010, 12:45
0
2 357
