Подружжя займається бізнесом вдома

З Ганною Василишиною ми зустрілися в її "домашньому" ательє, яке вона обладнала у підвалі власного будинку. Тут усе, як у справжній майстерні, – великий стіл для розкроювання тканин, швейні машинки, манекени, дзеркала.
– Ремонт робили разом із чоловіком Сергієм, провели автономне опалення, – розповіла Ганна. – Підвал з’єднали з будинком, щоби можна було спускатися сюди сходами, не виходячи на вулицю.
З медаллю вступила до училища
Швачкою Ганна мріяла стати ще змалку. Ляльки були її першими моделями, для яких вона сама кроїла і шила модний одяг із клаптиків тканини. Школу Ганна закінчила зі срібною медаллю, батьки хотіли, щоби донька вступила до університету. Дівчина навіть навчалася у Малій Академії і ось-ось мала стати студенткою.
– Та напередодні вступних іспитів я забрала документи з університету і віднесла їх у професійно-технічне училище №3, – пригадує Ганна. – Це був єдиний в Чернівцях заклад, де навчали шити. Батьки були шоковані моїм рішенням, просили вступити хоча би до технікуму. Мама ледь не плакала, мовляв, як я скажу в школі, що ти з медаллю вступила до училища. Але я все-таки наполягла на своєму. Після закінчення училища залишилася тут працювати. Одночасно заочно навчалася у Хмельницькому технологічному університеті, де здобула спеціальність "інженер-конструктор швейних виробів".
Ганні довелося працювала ще в одній фірмі та в "приватника". А п’ять років тому вона вирішила сама стати приватним підприємцем.
– Це я зробила з багатьох причин, – пояснила Ганна. – По-перше, треба було займатися двома синами – відвести до школи, забрати додому, нагодувати, допомогти робити уроки. До того ж, хотілося самій займатися виробом від початку до кінця і отримати за це всі гроші, а не якусь частинку. Раніше я працювала переважно закрійником, а шили інші, що мені не завжди подобалося. Мені здавалося, що я могла би зробити це набагато краще. А зараз я і закрійник, і швачка, і технолог, і директор. Це і краще, і набагато важче, бо доводиться самій все вирішувати.
Більше місяця реєтрувалася підприємцем
Щоправда, коли почала оформляти документи на підприємництво, жінка ледь не відмовилася від свого задуму. Треба було обійти десятки кабінетів, вистояти чималі черги. Загалом вся процедура зайняла більше місяця.
– Сплачую щомісяця 60 гривень єдиного податку. Проте виявляється, що я навіть не зароблю собі на мінімальну пенсію, – каже Ганна. – У мене багато постійних клієнтів. Найбільше роботи маю влітку, особливо перед випускними. Взимку – менше. Але на прожиття заробленого вистачає. Крім того, я шию речі для себе та своїх родичів, що економить сімейні кошти.
– У моєму "домашньому" підприємництві є свої плюси і мінуси, – роздумує Ганна. – Але інколи хочеться працювати поза межами домівки, щоби можна було займатися лише роботою. Можливо, коли виростуть діти, я так і зроблю.
Приклад Ганни наслідував і її чоловік Сергій, який три роки тому теж оформився як приватний підприємець. Чоловік обладнав на подвір’ї майстерню, придбав необхідні інструменти і виготовляє ковані вироби.
– Сергій тривалий час не міг знайти роботу за спеціальністю, продавав на Калинівському ринку, працював на господаря, а отримував мізер, – розповіла Ганна. – Зрештою йому це набридло, і він вирішив сам зайнятися підприємництвом. Виготовляє балкони, ковані решітки, гвинтові сходи. Замовлення є. Одне одному не набридаємо, бо Сергій працює на вулиці, а я в будинку. Зустрічаємося під час обіду та ввечері. З нами постійно наші діти, що є найбільшим плюсом. 
Надія БУДНА

Думка фахівця
На власну майстерню чи цех людям бракує коштів

Ігор КУХАРЧУК,
голова правління Чернівецького міського центру захисту підприємців:
"У Чернівцях налічується майже 25 тисяч приватних підприємців. І лише 4-5 відсотків займаються сімейним бізнесом, причому не лише батьки, а й діти. Скажімо, ремонтують автомобілі, вирощують квіти на власному городі, відкрили у своїх будинках продуктові магазинчики та різні майстерні. Спектр напрямків сімейного бізнесу дуже широкий.
До мене звертається чимало людей, які хотіли би відкрити у власному будинку майстерню, хімчистку, стоматкабінет чи кондитерський цех, але не мають для цього фінансових можливостей.
На мою думку, потрібно створювати спеціальні фонди на підтримку підприємців, надавати їм субсидії для придбання необхідного обладнання. Місцева влада має виділяти додаткові земельні ділянки для чернівчан, які хочуть зайнятися сімейним бізнесом у власній садибі".