Комісійні магазини відроджуються

В області відроджуються комісійні магазини, де поряд із новими товарами – аналогічні, але які були вже у користуванні.
Комісійні магазини зникли після того, як зник дефіцит товарів. За роки споживчого буму в людей назбиралося чимало речей. І тепер виникла потреба позбутися надлишків.
Не зачепив споживчий бум хіба букіністичні крамниці. Марина ЛІБАНОВА, власниця крамниці "Букініст", стверджує, що в своїй справі на ринку міста нині залишилася монополістом і не погоджується, щоби її заклад ставили в один ряд із комісійними.
– Тут можна спілкуватися та покращувати настрій, – каже Марина Львівна. – Ми поважаємо людей, які хочуть читати.
Проте здати на комісію книжки зараз не вийде. "Кількість охочих продати літературу перевищила вже всі допустимі межі", – зауважує Марина Лібанова.
А купити можна дешевше навіть на 50 відсотків. Частіше чернівчани намагаються продати літературу радянського періоду, інколи цілі бібліотеки. Але, за словами Марини Львівни, старі книжки непопулярні або просто стали нецікавими для сучасного читача.
Трапляється, що чернівчани приносять цікаві, рідкісні видання. Наприклад, зараз серед іншої літератури на полицях є чотиритомник творів Михайла Булгакова, двотомник Мао Цзедуна, восьмитомник "Всеобщая история искусства" 1950-1960 років видання тощо. Це книги для цінителів або фахівців, а найчитабельніші – книжки швидкого читання. За словами Марини Лібанової, є книжка, а є товар. Тому твори Льва Толстого або модерн продати важко, на відміну від літератури, яку називають бульварною.
Інша ситуація з комісійними магазинами дитячого одягу. Їх останнім часом в місті з’явилося кілька.
– Ідея виникла, коли розпочалася криза, – розповіла Надія, менеджер магазину дитячих речей. – Вважаю, це більше соціальне явище, ніж бізнес. Дитячі речі дуже дорогі, багато хто тепер не може собі дозволити їх купити. Чернівчани навіть не стільки хочуть заробити, скільки допомогти одне одному під час кризи. Обмінюються речами і навіть залишають номери телефонів, щоби просто віддати речі тим, кому вони потрібні.
Якщо доросла людина може ходити в одному плащі п’ять років, то малеча з одягу виростає за лічені місяці. Так само недовго їй прослужать візок чи колиска. Тому постійно забезпечувати дитину необхідними речами тепер стало важко. Клієнти комісійного магазину самі оцінюють речі, які здають, як правило, це в кілька разів менше, ніж за нову річ. "Наприклад, нові дитячі чобітки коштують 380 гривень, у нас можна купити їх за 80", – зауважує Надія.
Винятково комісійних магазинів у Чернівцях немає. Наприклад, в одній із майстерень з ремонту побутової техніки розповіли, що в місті залишилися лише майстерні, хоча інколи люди звертаються з пропозиціями продати ту чи іншу техніку. Переважно чернівчани продають техніку, яка була у використанні, через ринки або оголошення в газетах. Залежно від стану та потреб ринку, в середньому за половину початкової вартості.
Менеджер магазину музичних інструментів Василь розповів, що з початком кризи дещо більше людей прагнуть продати старі інструменти, а купити – менше. Найчастіше на комісію до магазину чернівчани приносять баяни та акордеони, а ось акустику, навпаки, не здають. Інколи пропонують антикварні інструменти, проте таких тут не приймають – вони дорогі і знайти покупця важко. У комісійному відділі музичний інструмент у хорошому стані, можна купити в середньому на 30 відсотків дешевше, ніж новий.
Загалом ідеї щодо комісійних магазинів в опитаних нами підприємців дуже різні, дехто вважає актуальним магазин зі вживаними меблями, дехто – з вечірніми сукнями, але в будь-якому разі погоджуються – комісійних закладів через кризу ставатиме більше.
Марина КАРАСЬОВА