Замість газу – лушпиння й тирса

Дорогий газ замінюють на тирсу, обрізки деревини, соняшникове лушпиння. Керівники підприємств кажуть, що встановити обладнання для згоряння твердих відходів сьогодні – не проблема. А окуповуються витрати на нього досить швидко.
Газ проводити передумали
Деревообробне підприємство "Авторембуд" газу сьогодні не використовує взагалі. "Півтора року тому навіть провели газову трубу, все було готове до підключення. Але потім вирішили, що не вигідно це робити. Трубу законсервували", – розповів засновник підприємства Франц ФЕДОРОВИЧ. Виробничі цехи й виставковий зал площею більше трьох тисяч квадратних метрів тут опалюють відходами деревини, на них же працюють і сушильні камери. Підприємство таким чином забезпечило повний цикл переробки: ліс тут розпилюють, висушують, роблять меблі з натуральної деревини, а залишки й стружку спалюють у печі.
Спеціальну піч для тирси й дров польсько-українського виробництва підприємство купило за 150 тисяч гривень. Це приблизно стільки ж, скільки підприємство витрачало на опалення від міської тепломережі за один рік до встановлення власного котла. Щоправда, для обслуговування цього обладнання фірмі довелося взяти на роботу чотирьох працівників. Але не у програші – ці витрати компенсує робота сушильного господарства.
– Раніше не мали куди подіти відходи дров, – каже Франц Федорович, – тепер вони забезпечують роботу і сушильного господарства, і опалення. Інші деревообробні підприємства також могли б так працювати, особливо в гірських районах, де багато накопичується тирси, дров. Навіть береги річок завалені цими відходами. Якби власники пилорам і підприємств їх використали, могли б і самі зекономити, і проблему з вивезенням відходів вирішити.
Відходи соняшнику дають і тепло, і світло
На Чернівецькому олійно-жировому комбінаті уже шостий рік тепло добувають із лушпиння соняшнику. Як розповів головний енергетик підприємства Богдан ПАРАЩУК, це паливо сьогодні практично безкоштовне. Адже лушпиння у виробників соняшникової олії за рік набирається тисячі тонн. Тому на підприємстві й вирішили використати ці виробничі відходи. Обладнання для спалювання лушпиння обійшлося у півтора мільйона гривень – комбінат купив російський котел серійного виробництва для твердого палива, а одна зі столичних фірм удосконалила його для потреб підприємства. Сьогодні цей котел дає пару і для виробничого процесу виготовлення олії, і для обігріву приміщень.
У січні лушпиння дозволило підприємству зекономити майже 80 відсотків газу. За місяць комбінат використав 157 тисяч кубометрів газу і 1326 тонн відходів соняшнику. Газ сьогодні тут спалюють лише для деяких виробничих потреб, зокрема для дезодорації і рафінації олії. Також газом прогрівають котел у перші годину-півтори роботи, щоби розпочався процес спалювання лушпиння. Витрати на обслуговування "альтернативного" котла приблизно такі ж, як і аналогічного газового обладнання. Його роботу забезпечують троє-четверо працівників підприємства. Тож економія відчутна. Але технології постійно вдосконалюються, і сьогодні вже винайдено ще економніші агрегати.
– Наш котел за шість років уже застарів, – каже Богдан Паращук. – Деякі підприємства з виробництва олії в інших областях уже мають котли з турбінами. У них від спалювання лушпиння утворюється не лише теплова енергія, а й електрична. Тобто підприємство забезпечує себе ще й практично безкоштовним освітленням.
Чернівецькі виробники олії сьогодні перетворюють на тепло лише приблизно 60 відсотків соняшникового лушпиння. Решту відходів комбінат здає цегельним заводам.
З тирси виходять "горючі" гранули
Чернівецьке учбово-виробниче підприємство "УТОГ", яке також займається переробленням деревини, сьогодні не просто використовує тирсу для опалення своїх цехів. За словами директора підприємства Петра ФУРЧАКА, тут планують ще й започаткувати виробництво пелет. Це спеціальні гранули, які можна робити з тирси, макулатури, соломи та інших органічних відходів. Ці гранули добре горять і є вигідним альтернативним джерелом енергії. Вони дають вчетверо більше енергії, ніж газ.
До речі, у деяких країнах Європи сьогодні навіть діють державні програми із заміни газових котлів у житлових будинках на котли, що працюють на пелетах. У таких котлах пелети згоряють без виділення диму і попелу, а залишок від згоряння – цінне
добриво.
– У Чернівецькій області маємо 200 тисяч кубометрів тирси, і їх практично ніхто не утилізовує, – каже П. Фурчак. – Куди вони йдуть, крім річки Прут? А з цієї тирси можна було б виготовити приблизно 33 тисячі тонн пелет – а це альтернатива для 20 мільйонів кубометрів газу. У двох областях України пелети сьогодні уже виготовляють. І, за словами П. Фурчака, є всі підстави вважати, що це екологічно
чисте альтернативне паливо невдовзі набуде значної популярності.
Надія МАКУШИНСЬКА