Через два роки відзначатимуть 150-ліття від дня народження письменниці Ольги Кобилянської. На святкування до Чернівців приїдуть гості з інших регіонів країни та зарубіжжя. Багато хто захоче відвідати її музей. Та чи доживе він до того часу?

Будинок придбала за гонорар

Літературно-меморіальний музей Ольги Кобилянської знаходиться в будинку, де письменниця проживала від 1929 року до кінця життя. Будинок потребує капітального ремонту: зі стін осипається штукатурка, є тріщини. У внутрішньому дворику квітнуть квіти, видніється пофарбована коричневою фарбою дерев’яна криниця. Щоправда, зараз воду з неї не беруть. На хвіртці, через яку письменниця заходила до свого саду, висить замок. Хоча сам сад зберігся і дуже розрісся, відвідувачі музею не можуть потрапити туди.

– Ольга Кобилянська придбала цей будинок за гонорар, який отримала за видання дев’ятитомника своїх творів. Це єдиний її власний будинок. Доти вона винаймала житло в Чернівцях, – розповіла старший науковий співробітник музею Алла ДАНИЛЕВИЧ. – Ми намагалися зберегти все так, як було за життя Ольги Кобилянської: криницю, сарай, сад… Навіть подвір’я не заасфальтували.

Експонати музею розміщено в п’яти кімнатах.

Шкода, музей не відвідують наші чиновники…

На дерев’яній веранді під ногами скриплять старі дошки. Між ними видніються декілька нових, ще не фарбованих. "Треба терміново ремонтувати стару покрівлю. Адже під час дощів вона постійно протікає. Від цього мокріють стеля та стіни, на веранді гниють дошки, – показує Алла Вікторівна. – Спонсори дали нам дошки та деякі будівельні матеріали. Ремонт всередині будинку робили декілька років тому. Майже щороку намагаємося самотужки побілити стіни та стелю. В кімнатах дуже вогко, що негативно впливає на експонати, зокрема на старовинний рояль. У колишній спальні письменниці нам вдалося зробити гідроізоляцію, змінити підлогу, яка повністю згнила".

– Наприкінці 1970-х обласна влада планувала добудувати до будинку приміщення для літературної частини музею. А в цьому будинку хотіли повністю відтворити житло, як було за життя письменниці. Навіть виготовили проектно-кошторисну документацію. Та далі цього справа не зрушилася, – пригадує пані Алла. – Планів у нас було багато… Хотіли навести лад у саду, встановити там лавки і впускати туди відвідувачів, почистити криницю, щоби можна було брати звідти воду. Якби були кошти, могли б осучаснити музей. Таким чином привабили би більше відвідувачів. У нас бувають багато іноземців. Нещодавно приїжджали науковці з Австралії, працювали з матеріалами. Були з Канади, США, Польщі, Австрії, Румунії. А ми навіть не маємо де їх посадити… Інколи так ніяково.

Шкода, музей не відвідують наші чиновники… Можливо, перейнялися б його проблемами. І їм стало би соромно перед пам’яттю Ольги Кобилянської, яка прославила Буковину на весь світ. Її прізвище навіть внесено до календаря ЮНЕСКО.

Музейні працівники зібрали понад п’ять тисяч рідкісних експонатів, пов’язаних із життям і творчістю Ольги Кобилянської. Через брак місця в експозиції виставили менше половини. Формували її ще за радянських часів. Тому потребують оновлення пожовклі від часу стенди та шафки зі склом. (Надія БУДНА)


Цікаві експонати

• Зошит учениці першого класу Ольги Кобилянської, якому понад 100 років, її пенал з олівцями, табель успішності за третій клас.

• Книги з її бібліотеки, зокрема твори Гете і Байрона в оригіналі, листи…

• Вишита сорочка та "амазонка" письменниці.

• Оригінальний музичний інструмент цитра, на якому вона грала.

• У колишньому кабінеті Кобилянської стоїть старовинний рояль.

– Це родинний рояль, на якому грала сестра Кобилянської, яка була піаністкою, – розповідає Алла Данилевич. – Після її смерті Ольга продала інструмент, бо він викликав у неї болючі спогади. Пізніше його відшукали і придбали для музею. Рояль настроював чернівецький скрипковий майстер Володимир Солоджук. Коли відбуваються масові заходи, ми запрошуємо музикантів і вони грають улюблені твори Кобилянської.

• Срібний лавровий вінок – його письменниці подарували у Львові під час святкування 40-річчя її літературної діяльності. У ньому використано понад півтора кілограма срібла.

• Пляшка з морською водою, піском і камінчиками, яку Ользі Кобилянській 1924 року подарувала румунська художниця Лея Прункул. Письменниця дуже любила море, але ніколи не бачила його, тому тішилася цим подарунком.

• Гербарій, який зібрала сама письменниця. У ньому є засохла квітка едельвейса, яку вона зірвала високо в горах.

• У спальні письменниці – чимало її особистих речей: ліжко, канапа, крісло, дзеркало, подушка, вишита власноруч, портрет матері… Вони розміщені так, як за життя Кобилянської.

• Портрет письменниці, зроблений із текстів її п’яти оповідань.

• Портрет письменниці вишитий надзвичайно тонкими нитками, діаметр яких менший за людське волосся.

• Старовинний настінний годинник. Стрілки на ньому зупинили 21 березня 1942 року о 13.30, коли перестало битися серце письменниці.



Із книги відгуків

"Зачаровані унікальним музеєм Ольги Кобилянської. Вважаємо, що його повинні оберігати, як національну святиню. Для цього потрібно подбати про його розширення, щоби всі особисті речі були доступні майбутнім нащадкам". Михайло Борейко та Євгенія Гладунова, м. Рівне.

"Спасибі вам за те, що допомагаєте молоді доторкнутися серцем і всім чуттям своїм до творчості Гірської Орлиці". Група туристів із Кіровоградщини.

"Велике спасибі вам, дорогі чернівчани, що так дбайливо бережете пам’ять про велику Українку – письменницю Ольгу Кобилянську". Львів’яни.

"Щаслива, що побувала у домі, де жила Ольга Кобилянська – і живе, живе її душа й тепер тут, і скрізь…" Ліна Костенко.

"Приїхала з Ізраїлю після 40 років, що не була в Чернівцях. Народилася в будинку поруч і виросла в цьому музеї, дитиною завжди заходила …Радію, що зберігся цей музей". Чернівчанка.