Квіти на руїнах хутора

Минув рік, як у Хоровах, що на Путильщині, стався зсув, який знищив увесь хутір. За цей час ні обіцяного укріплення зсувної території, ні нової землі під забудову хоров’яни так і не отримали. Люди мовчки налагоджують свій побут – доглядають за господарством та латають будинки. Мовчать і чиновники... Кореспондент "МБ" побувала у постраждалих.

Поселення вже рік без світла

Зруйнований хутір поступово оживає. Лише за останні два місяці у свої напіврозвалені будинки повернулися жити ще кілька сімей. Зараз у Хоровах проживають сім родин. Мають худобу, обробляють городи. Заходжу на обійстя Ірини та Івана Дойчуків. Їхній будинок потріскав впоперек, а коробка сповзла з фундаменту, утворивши дірку.

– Що з того, що ви ходите? – запитує жінка. – Півроку тому були, але все одно ніхто не звернув увагу на нашу біду. Ми й не просимо нічого нереального. Все, що треба, зробимо самі.

Родина Дойчуків повернулися на рідне подвір’я взимку. Тоді ще відчували, що стіни та фундамент потріскують, а зараз, кажуть, ситуація ніби стабільна.

– Зсув зупинився. Проте коли два тижні тому лили дощі, думали, що біда повториться, – каже Ірина Дойчук. – На щастя, все добре. Ми з чоловіком підлатали дірки в стінах.

На подвір’ї господині – великий квітник та грядки з овочами. Троянди та лілії прикрашають потріскане подвір’я. Під стінами будинку жінка поклала горщики, в яких посадила помідори. За хатою господарі мають город.

– Ще з осені перекопали землю для городу, – каже Іван Дойчук. – Навесні посадили овочі. Зараз вже бачимо, що добре вродила картопля.
Холодильника у господарів немає. Все поселення вже рік живе без світла, радіо та телефонного зв’язку.

– Нічого від влади не просимо, – каже Іван Дойчук. – Вже якось виживемо. Проте не можемо самі провести світло у будинки. Хоча б у цьому нам допомогли.

Люди кажуть, що тих сто тисяч, які їм виділили, не вистачить на новий будинок. Тому гроші не чіпають. "Якщо зсув не прогресуватиме, відремонтуємо старі будинки".

"Ста тисяч вистачило на фундамент"

Повернулися на своє обійстя і три сім’ї родини Бойчуків. Два будинки напіврозвалені. В одному з них ще можна жити, а іншу двоповерхову цегляну хату вже треба знести.

– Двоповерховий цегляний будинок доведеться розібрати на будматеріали, – каже син власника будинку Ігор Бойчук. – Тут жити неможливо. Ближче до зими розберемо.

Заходжу в будинок. Дірки в стінах дуже великі. Навіть кіт, якби хотів, проліз би у щілини. Стеля покосилася. У хорошому стані залишився лише дорогий кахель.

Як розповів Ігор Бойчук, він розпочав будувати нову хату на подвір’ї у батьків дружини.

– Батьки подарували нам земельну ділянку, – каже чоловік. – Будуємо нову хату.

За словами чоловіка, ста тисяч гривень, які виділили як відшкодування збитків від зсуву, вистачило лише на фундамент. Далі хату будуватиме за власні кошти.

Земельні ділянки, як обіцяли владники, хоров’янам також не виділили.

Як розповіла сільський голова села Підзахаричі, до якого належать Хорови, Орися Андрюк, сто тисяч гривень – остання і єдина допомога людям.

– Раніше планували виділити хоров’янам земельні ділянки під забудову житла у селі Банилів, що на Вижниччині, – розповідає Орися Андрюк. – Проте цього не сталося. Наразі люди самі мають вирішувати проблему з житлом.

Щоби розпочати будівництво, треба придбати землю. Та ціни на ділянки кусаються. Якщо торік ділянка під забудову коштувала сім тисяч доларів, то зараз – дев’ять тисяч.

– Ну, придбаю я собі землю в Банилові за дев’ять тисяч доларів, – каже житель Хоровів Юрій Плиска. – Що ж тоді з тих грошей залишиться? Хіба що купити ще й лопату, щоб закопали мене там. На більше грошей не вистачить.

У Юрія Плиски зсув розвалив два нові двоповерхові будинки. Наразі вони з дружиною Марією живуть у перекошеній літній кухні. "Сподіваюся, що все налагодиться і зсуву більше не буде", – каже пан Юрій.

За словами людей, районні владники пообіцяли прокопати шанці на зсувній ділянці для протікання стічних потоків. Щоправда, це поки що обіцянки. Ще шукають екскаватор та гусеничний трактор.

Марія Плиска, як і більшість сусідів, посадила на розваленому подвір’ї розкішний квітник. Деякі квіти піднялися до півтора метра.

– Чому квіти саджаєте? – запитую.

– Це ж наше подвір’я. Зруйноване, але ми тут живемо… А як без квітів жити? – відповіла жінка. (Марина КОРПАН)


Як це було…

12 липня 2010 року зсув, який охопив близько 28 гектарів, зруйнував 29 житлових будинків, де мешкало 109 осіб. Їх відселили. Помешкання визнали непридатними для проживання. 69 осіб мешкали в пансіонаті "Черемош", а 40 розселили до сусідів та родичів. Через декілька місяців після зсуву частина людей повернулася у напівзруйновані будинки, де живе й досі.