Найвідоміший карпатський мольфар Михайло Нечай неодноразово говорив людям: "Я помру не своєю смертю". А на Новий рік кореспондент "МБ" телефонував Михайлові Нечаю, щоби привітати зі святом. Тоді мольфар сказав: "У рік Зайця слід бути дуже обережним, адже вуха цієї тварини – це символ боягузництва. На нас всіх 2011 року може чатувати небезпека".
На похороні звучала дримба, звуки якої дуже любив покійний81-річного Михайла Нечая, якого вранці 15 липня у його оселі вбив ножем психічно хворий, ховали у селі Верхній Ясенів Верховинського району вранці у неділю, 17 липня. На похорон зійшлося півтисячі людей. Прийшли не лише мешканці села. Були й керівники Івано-Франгківщини, люди з інших регіонів і навіть із-за кордону. Принесли багато квітів, вінків. Михайла Нечая в останню путь одягнули у сірий костюм та вишиванку. Також у нього була відзнака "Заслужений працівник культури України" (звання він отримав у березні 2010 року, – авт.).
Біля сільського будинку культури процесія на кілька хвилин зупинилася. Залунали підсилені колонками тужливі звуки дримби, яку дуже любив Михайло Нечай. На дримбі грали учасники ансамблю дримбарів "Струни Черемошу", яким Михайло Михайлович керував протягом 40 років.
Михайла Нечая поховали на сільському цвинтарі поряд зі старшим сином Іваном, який помер від раку. Похоронний обряд провів православний священик Київського патріархату.
Про це "МБ" розповів сільський голова Верхнього Ясенева Дмитро МАРТИЩУК.
– Михайло Нечай був у селі людиною знаною, шанованою, нікому нічого поганого не зробив, – розповідає Дмитро Мартищук. – Усі до нього ставилися добре. Звісно, були у нього заздрісники, конкуренти, як і в кожного таланта. Завдяки Михайлові Нечаю про село знали в усій Україні і за кордоном. Та що там село – всю область і навіть країну.
Михайло Нечай із дружиною жив у невеличкій хаті з ганком та мансардою. Біля входу напис: "Прохання підождати. Михайло Нечай є вдома і зараз буде вдома". А нижче: "Строго заборонено розкидати окурки, лушпайки семушок на території будинку і за парканом. Є на те відро на подвіру!" Обійстя огороджено дерев’яним парканом. На подвір’ї – пофарбована у фіолетовий колір криниця. У маленькому дерев’яному коридорчику на стіні висить плакат із зображенням Данила Нечая на коні. У маленькій охайній "приймальні" мольфара – багато образів, хрестів. Вражали його очі – жваві, проникливі, насмішкуваті. Мольфар часто тримав у руках дерев’яний хрест із загостреними кінцями, виструганий з осики, яка росте на подвір’ї. Як розповідав Михайло Нечай, цей хрест має велику силу, з його допомогою можна виганяти злих духів.
"Виникло відчуття, що ми отак разом збираємося востаннє…"– Протягом тижня журналістка Громовиця Бердник знімала у селі фільм про Михайла Нечая, – пригадує керівник ансамблю дримбарів "Струни Черемошу" Микола МАКСИМ’ЮК. – Останнього дня, у четвер, ми влаштували невеличкий фуршет. Зібрався увесь ансамбль дримбарів. Ми грали на дримбах, співали гуцульські співанки. І Михайло Михайлович співав разом із нами. Багато жартував, усміхався. Він взагалі був життєрадісною і бадьорою людиною. І так усе було гарно, що у мене чомусь мимоволі виникло відчуття, що ми отак разом збираємося востаннє… А у п’ятницю вранці сталася трагедія… Нелюд завдав Михайлові Нечаю три удари ножем. Добре, що він потрапив у кадр під час зйомок фільму, і це допомогло впіймати зловмисника. Мешканці села просто шоковані тим, що сталося. Якби ця наволоч з’явилася в селі, його просто розірвали б. Зрозуміло, що Михайло Нечай був літньою людиною, 81 рік як-не-як, і все могло бути. Але щоби такою жахливою смертю померти…
– Він мав велику притягувальну силу. До нього тягнулися всі: і дорослі, і діти, – продовжує Микола Максим’юк. – Був справжнім психологом. Вмів примовляти проти епілепсії, укусу гадюки. Нікому нічого не шкодував. Ніколи не казав людям, які до нього приходили за порадою, щоби платили. Казав: "На що ваша воля – те й дайте". Дуже багато людей до нього ходило… Також був знаменитим дримбарем. Він створив наш ансамбль дримбарів, який об’їздив з виступами всю Україну, а 1991 року отримав звання народного. У Михайла Нечая є багато записаних легенд, примовлянь. А яка у нього бібліотека медичних книг!
– У Михайла Нечая залишилася дружина, з якою він прожив 52 роки, – розповідає Микола Максим’юк. – Вона свого часу працювала верстатницею у Верховинському лісокомбінаті. Було двоє синів – Іван та Михайло. Старший Іван служив у ракетних військах. Опромінився і помер від раку. Другий син, Михайло Нечай, працює заступником голови Верховинської РДА з гуманітарних питань.
Наразі невідомо, що робитимуть родичі з бібліотекою Михайла Нечая та чи створять у його помешканні музей. (Галина МАРКІВ)
ОфіційноНечая вбили за те, що "сповідував язичництво" За словами очевидців, вбив мольфара чоловік, який два дні намагався потрапити до нього на прийом. Мольфар сам запросив цього чоловіка увійти. Через декілька хвилин той вийшов і сказав іншим відвідувачам, що дід просив 10 хвилин не заходити.
Упродовж дня пошукові групи міліції, військовослужбовці батальйону внутрішніх військ, бійці спецпідрозділу міліції "Беркут", шість кінологічних груп зі службовими собаками, працівники лісового господарства прочісували навколишню місцевість. Затримали підозрюваного у лісовому масиві біля села Буковець за шість кілометрів від місця скоєння злочину. Коли зловмисник помітив міліціонерів, намагався втекти і сховатися у лісі, повідомив начальник УМВС в Івано-Франківській області Василь Варцаба.
Підозрюваний у вбивстві – 33-річний мешканець Львова. 1999 року його засудили за скоєння вбивства жінки. Чоловік – інвалід другої групи з діагнозом шизофренія. Майже десять років перебував у місцях позбавлення волі та на примусовому лікуванні.
Згідно з попередніми свідченнями затриманого, він убив діда Нечая за те, що той не сприймав обряди та норми християнського віросповідання, а сповідував язичництво. Напередодні вбивства, як зізнався затриманий, він всю ніч молився і, як каже, "Бог дав йому дозвіл покарати зло".
Львів’янин приїхав у село Верхній Ясенів 13 липня й оселився у туристичному наметі неподалік садиби Михайла Нечая. У ці дні у селі працювала знімальна група телевізійників, які готували документальний фільм про мольфара. Під час перегляду відеоматеріалу міліція зафіксувала декілька відеофрагментів, у які потрапив чоловік.
Порушено кримінальну справу. Фігурантові справи загрожує тюремне ув’язнення від 10 до 15 років або ж довічне позбавлення волі.
Довідка Михайло Нечай народився 24 лютого 1930 року в сім’ї робітників. Закінчив полкову школу в Умані. Два роки прослужив у Радянській армії (у Вірменії та Грузії).
Нечай називав себе нащадком брацлавського козацького полковника Данила Нечая.
За його словами, вже у вісім років відчував у собі чудодійну силу і вмів зупиняти кров. Став відомим в Україні після того, як 1989 року на першому фестивалі "Червона рута" у Чернівцях отримав офіційне запрошення від влади забезпечувати гарну погоду на свято. До Михайла Нечая їздив режисер Сергій Параджанов перед зйомками відомого фільму "Тіні забутих предків", щоби мольфар розповів про самобутність гуцулів. Актора Івана Миколайчука пан Михайло навчав грати на дримбі. Михайло був керівником фольклорно-етнографічного народного ансамблю, сам виготовляв дримби.
У березні 2010 року Нечай отримав звання "Заслужений працівник культури України" за понад 40-річну роботу керівником аматорського ансамблю дримбарів "Струни Черемошу".
22-07-2011, 14:17
0
5 246
