За попередніми даними обласної виборчої комісії, у Чернівецькій області проголосувало 50,3 відсотка виборців від загальної кількості. Це найнижча явка за останні 20 років.

Найбільшу цікавість до місцевих виборів виявили мешканці гірської Путильщини – тут проголосувало, за попередніми даними, майже 77 відсотків виборців.

Найпасивнішими були чернівчани – явка неповних 40 відсотків стала для Чернівців найнижчою за історію виборчих кампаній у незалежній Україні. Причому навіть із тих, хто прийшов, за даними екзит-полу, 5-7 відсотків голосували проти всіх кандидатів.

Більшість представників політичних сил, які зібралися ввечері 31 жовтня в Народному домі, щоби прокоментувати виборчий процес, низьку явку виборців пояснювала насамперед поганою організацією: маленькі приміщення дільниць, величезні черги тощо. Натомість політологи в байдужості буковинців до місцевих виборів побачили дуже серйозні сигнали: і масове розчарування людей, і малі можливості та статус органів місцевого самоврядування.
Як зауважує Сільвія ВІЩУК, заступник керівника обласного виборчого штабу партії "Батьківщина", великим недоліком виборчого процесу було неякісне виготовлення бюлетенів: "Ці вибори прив’язані до політичних партій, але, на жаль, у бюлетенях не було виділено крупнішим шрифтом назву політичної сили. Тому виборцям було складніше знаходити ті сили, за які вони хотіли проголосувати. Крім того, були малі приміщення виборчих дільниць. Тому ми й маємо такий низький відсоток явки на виборчі дільниці. Люди приходили, бачили черги, розверталися й ішли".

Віталій МЕЛЬНИЧУК, голова обласної організації ВО "Свобода", розповів, що на багатьох ДВК роботу було погано організовано, тому й виникали величезні черги, а виборці покидали дільниці.

Такої самої думки дотримується голова обласної організації партії "Єдиний центр" Михайло СЕНИЧАК: "У день виборів ми побачили черги на виборчих дільницях. Люди не могли нормально проголосувати, як наслідок – дуже низька явка".
Марина Карасьова

Думка експерта

Анатолій КРУГЛАШОВ, завідувач кафедри політології ЧНУ:

– Низька явка виборців – явище, яке не можна назвати випадковим. Зокрема в ньому можна побачити недоліки цієї виборчої кампанії – її занадто короткі терміни й період агітації, який не дозволив політичним силам розгорнути роботу з виборцями. Звичайно, це і недоліки самих суб’єктів виборчого процесу, які чи то через брак ресурсів, чи то через сподівання на інші непублічні методи впливу на виборців не виявляли високої зацікавленості в активізації передвиборчої кампанії.

Варто також згадати і про певну втому виборців від попередніх президентських виборів і всіх виборчих кампаній останніх років. Це також негативно вплинуло на частину людей. Але насамперед корінь зла в тому, що виборець не бачить системної уваги держави до інститутів і органів місцевого самоврядування. У нашій системі управління територіями вони посідають далеко не належне їм місце. Занадто багато владних повноважень концентрується в руках виконавчої влади, яка знову набула характеру так званої вертикалі. Це, звичайно, не заохочує людей до участі у формуванні депутатського корпусу органів, які заздалегідь є другорядними за своїми позиціями, статусом і можливостями. А ще серйозніший аспект байдужості виборців, який потребує державної і суспільної уваги – це масове розчарування в якості української політики і політиків. Це – дуже небезпечний сигнал. Збайдужіння неминуче рано чи пізно призведе до радикалізації політичних процесів і навіть до появи їхніх екстремальних форм. Тому це явище треба спільно виправляти. По-перше, через визначення ролі і місця місцевого самоврядування, підвищення його автономності, статусу і компетенції. По-друге, це суб’єктність учасників виборчого процесу. Чому тільки політичні партії отримали вдруге можливість формувати депутатський корпус та інститути місцевого самоврядування? І чому такого права позбавлені громадяни і громадські організації? Адже, за найоптимістичнішими даними, кількість українців, які є членами політичних партій, не перевищує одного-двох відсотків. Тому така низька явка виборців насправді не є випадковою подією. Вона – потужний сигнал українському політикуму і суспільству.