На що витратили би дві тисячі гривень, які кандидати витрачають за місяць реклами перед виборами на білбордах своїх облич і гасел, запитували кореспонденти "МБ" у чернівчан. Дороги, смітники, благодійність, але точно не тиражування облич. Такими були відповіді.
"Нехай дороги спочатку зроблять"
– Краще б зупинки упорядкували, смітники, – каже водій Григорій ДУБЕЦЬ, який працює на будівельному майданчику біля колишньої школи №21. – Якби вони хотіли працювати так, як належить, люди і так би їх вибрали. Виставляють рекламу, а нічого не роблять.
Дві тисячі гривень, які політик витрачає на оренду білборда за місяць, чоловік би витратив на своє господарство.
– Нормальний паркан покласти, хату поштукатурити, – говорить водій. – А у місті треба насамперед дороги робити, бо як не яма, то канава.
Працівники на будівельному майданчику в один голос підтримують колегу: "Нехай дороги спочатку зроблять".
19-річний чернівчанин Олександр каже, що політикам не вірить, а їхні гасла його не чіпають.
– Гроші спрямував би на благодійність – для дітей-сиріт, – каже молодий реставратор.
Завгосп Іван ГЕРМАН гроші на білборди пропонує спрямувати на допомогу бездомним.
– Жодного разу не бачив роботу депутата місцевої ради. Краще би за дороги взялися, а не розвішували свої обличчя, – каже чоловік.
"Все одно зроблять, що самі хочуть"
Дві чернівчанки літнього віку повільно спускаються занедбаними сходами біля мосту на вулиці Руській до залізничної колії.
– Краще би сходи зробили, щоби ми не мучилися, – говорять жінки. – Усе одно вони зроблять те, що самі хочуть. Що попередні нічого не робили, що наступні. Працюватимуть у своїх цілях. У них зарплати по 30 тисяч, пенсії – по 25 тисяч, а у нас по 750 гривень. Купиш ліки, заплатиш за квартиру, за газ, і думаєш, що будеш їсти місяць. Гаслам не віримо, і їм не віримо.
63-річна чернівчанка Марія у свій час була депутатом районної ради три скликання за часів Радянського Союзу.
– Тоді ми працювали. Ходили ЖРЕПами, змушували працювати, мали приймальні дні, дивилися, щоб сміття вивозили, – пригадує жінка. – Тоді не було білбордів. Зараз висуває кожна партія, а раніше висували з трудових колективів. Якщо партія сильна, її кандидати пройдуть, слабка – ні. Кількість облич для мене не має значення, і у гасла їхні не вірю, тому що вони не зроблять того, що обіцяють. На вибори піду, якщо буде здоров’я. Але що то дасть?
"Політики плутають себе з холодильниками"
Чернівчанин, місцевий художник Анатолій ФЕДІРКО каже, що кандидати плутають комерційну рекламу з політичною.
– Політики плутають себе з холодильниками чи пральними машинами, коли замість побутової техніки рекламують себе. Витрачають кошти, сподіваючись, що це приверне до них увагу, – каже чоловік. – Минулого року 600 кілометрів автодороги Київ – Одеса були завішані білбордами Юлії Тимошенко – "Вона працює", "Вона вже перепрацювалась", "Вона втомилась" тощо, а зверху наклеювали рекламу Ющенка та Януковича. Згодом по третьому колу клеїли сіре тло. Ось така війна білбордів.
– Якби я мав нахабство претендувати на посаду мера Чернівців, купив би за сто гривень два відра асфальту і залатав дві дірки. Була би хоч якась користь. А коли люди витрачають гроші на білборди, це комплекс неповноцінності. Це діти тоталітарної системи, які звикли: якщо ти висиш на стіні, значить, ти чогось вартий. А твої дії й вчинки не мають сенсу.
Ольга ГНІДАН
Коментар
Ігор БУРКУТ, політолог:
– Ефективність цих фотографій з кожними виборами дедалі менша. Цього року місцеві вибори, тобто кандидати в депутати й кандидати в мери більш наближені до людей. Люди очікують від них конкретики – що той чи інший діяч зумів зробити на своєму робочому місці, чи має право він претендувати на представлення наших інтересів у виборному органі. Те, що чимало діячів думають, що їхні обличчя сприймаються іншими людьми так, як сприймають вони самі, говорить про те, що їхня самооцінка – не зовсім правильна. На наступних виборах краще буде розміщати репортажі про свою роботу, аніж показувати свої обличчя. Тим паче, що чимало таких облич є нефотогенічними.
