Водопостачання у Чернівцях із понеділка відновлено в повному обсязі, хоча ще вранці енергопостачання насосної станції "Шубранець" було обмежено і воду подавали з пониженим тиском. Обленерго і водоканал досягли згоди, і найближчим часом обмежень не буде. Нагадаємо, водоканал заборгував за світло майже 29 мільйонів гривень.
Із цього приводу керівники обох підприємств висловили свої позиції на черговій прес-конференції. Один одного не звинувачували. Натомість були одностайними у тому, що тарифна політика держави є неправильною.
Свою позицію голова правління "Чернівціобленерго" Ярослав КОМАНЯК пояснив так:
– Насамперед хочу сказати, що конфлікту між обленерго і водоканалом немає. Питання врегульовано договорами між нами і судовими рішеннями про стягнення з водоканалу боргів примусово. Нині, на жаль, водоканал не може фінансово забезпечити постачання води Чернівцям. Щоби вирішити проблему, мала би врешті зібратися міська рада. Депутати часто збираються, щоби поділити земельні ділянки. А тут вже два тижні чернівчани отримують із перебоями воду, але нікого це не цікавить. Ми відкриті для діалогу, але бажання з нами спілкуватися немає. Все ж ми підтверджуємо наше бажання йти на компроміси і відновлюємо енергопостачання об’єктів водоканалу в повному обсязі.
Політичний підтекст "водяної війни" Ярослав Команяк відкинув і нагадав, що наближається зима і для підготовки до роботи в зимовий період його підприємство потребує чимало коштів. Отож і "вибиває" з боржників гроші.
– Влітку наші витрати зросли, бо після повені річки замулило і на очищення води довелося витратити більше реагентів, – розповів начальник "Чернівціводоканалу" Дмитро ЧИКАНОВСЬКИЙ. – Тому ми насамперед заплатили за реагенти, бо інакше не отримали би наступну партію.
– У себе на підприємстві ми постійно зменшуємо споживання електроенергії, – каже Д. Чикановський. – 2009 року зменшили споживання майже на три мільйони кіловат, але заплатити на 2,6 мільйона гривень більше, ніж 2008 року. Так само і 2010 року. За рік ми скоротили 65 одиниць у штаті. Проблема не у водоканалі чи обленерго – проблема у державному регулюванні тарифної політики. Понад 30 відсотків ціни води – вартість електроенергії. Крім того, реагенти, пально-мастильні матеріали, які постійно зростають у ціні, також збільшується мінімальна зарплата. Тоді як тариф на воду не змінюють. Із часу останнього підвищення тарифу на воду електроенергія дорожчала кілька разів. Коли торік затверджували тариф на воду, він був економічно обгрунтованим. Але вже через місяць став збитковим і тепер компенсує наші витрати лише на 80 відсотків. Тобто навіть за умови повних розрахунків за воду ми не можемо повністю заплатити за світло. Нині нам не вистачає приблизно одного мільйона гривень щомісяця.
Присутній на прес-конференції начальник управління житлово-комунального господарства області Георгій ЛЕОНТІЙ нагадав і про третю зацікавлену сторону "водяної війни", яка не поспішає втрутитися:
– Тільки перемовини міської ради з водоканалом і обленерго можуть дати результат і призвести до того, щоби населення не зазнавало незручностей. Шляхи знайдуться. Водоканал не може розраховуватися на сто відсотків – навіть якщо заблокувати всі рахунки і забирати з них усі кошти. Тому міська влада має думати, яким чином утримувати це комунальне підприємство. Доки ми чекатимемо на врегулювання на рівні держави – а це вирішуватимуть не раніше наступного року, – забезпечення населення, зокрема водою, лежить на плечах органів самоврядування. Міській владі треба домовлятися про реструктуризацію боргів.
Ігор ДОВГАНЬ
думка
Громада міста найняла численних менеджерів, які сидять у ратуші та департаментах, щоби забезпечувати життєдіяльність міста і городян. Один із їхніх обов’язків – оперативно вирішувати проблеми, що виникають. Тим не менше, навіть за десять днів із початку "водяної війни" ратуша так нічого і не запропонувала для відновлення повноцінного водопостачання. Заява мера Миколи Федорука про те, що очікуваний кредит німецького банку і Прутський водозабір усунуть усі проблеми, навряд чи вирішить питання – вода місту потрібна щодня. Тобто одночасно треба вирішувати проблеми водоканалу і планувати стратегію водопостачання міста у перспективі. (І. Довгань)
Як ми жили без води
Діти мили руки, зливаючи з баночок
Михайло САЛІТРА
Майже два тижні Чернівці лихоманило від "зневоднення". Незручності відчули всі – від мешканців верхніх поверхів до учнів та працівників шкіл. В їдальнях діти мили руки не з кранів, а зливаючи з банок. На кухнях їдалень виручав одноразовий посуд.
– Годину тому вода зникла, – розповіла працівник їдальні школи №4 Галина Іванівна. – Під час подібних перебоїв із водопостачанням ми набираємо воду в бочки. Її вистачає на день. Зараз зателефонуємо до водоканалу, можливо, домовимося про підвезення води. Протягом минулого тижня воду відключали після обіду – приблизно о 14.30.
Через нестачу води працівники їдальні почали подавати їжу в одноразовому посуді, купленому за власні гроші. На ціну обідів це не вплинуло – посуд дітям видавали безкоштовно.
– Питну воду ми закуповуємо, – розповідає директор школи №2 Оксана ПОКАЛЬСЬКА. – Також запасаємося водою з крана. Маємо спеціальні ємкості, які постійно наповнюємо. Тому особливих проблем із цим не відчуваємо. Щоправда, додалося роботи прибиральницям, оскільки санвузли тепер потрібно мити регулярно. Останнім часом вода є до обіду, тоді ми й запасаємося нею. Мити руки перед їжею дітям доводиться, зливаючи з баночок, оскільки в кранах води немає. Ми намагаємося зменшити витрати води та економимо. Але скільки це ще може тривати?
Іван ШОРОДОК мешкає на восьмому поверсі. Вже два тижні щодня він бере два відра і йде до бювету на бульварі Героїв Сталінграду.
– Там постійно збирається черга по воду, – розповідає він. – Навіть тоді, коли воду подають, тиск у трубах настільки малий, що до восьмого поверху вода просто не доходить. А ходити по воду за триста метрів від будинку щодня не так і легко.
