У неділю - день пам'яті

Напередодні поминального дня чернівчани прибирають могили, миють та фарбують хрести й пам’ятники. Бур’яни поміж закинутих могил виривають прибиральники кладовища.

"Щороку приходимо доглянути могили наших акторів та художників"
Біля могили на кладовищі, що на Південно-Кільцевій, 75-річний дідусь майструє лавку та столик. Михайло Базюк приходить на могилу своєї дочки щотижня. Щороку біля пам’ятника доньці його старенька дружина накриває стіл із паскою та крашанками.

– Що вдієш, таке життя, – каже Михайло БАЗЮК. – Головне вірити... Ми з дружиною у Чернівцях залишилися самі. У нас є ще одна донька, вона із сім’єю зараз в Іспанії. Маємо вже двох онуків, цим і тішимося. Поховати дитину... Цей біль не минає ніколи. Донька пішла з житті 35-річною – нирки відмовили.
Тепер ми з дружиною щотижня приходимо на могилу.

А до могил акторів і художників прийшли товариші та колеги. З відрами, граблями, віниками та ганчірками прибирають могили відомих чернівчан. Співробітники театру самі заклали таку традицію – до Провідної неділі впорядкувати ці могили.

– Щороку приходимо доглянути могили наших акторів та художників, – каже актор Чернівецького муздрамтеатру Микола ГУМЕНЮК. – Самі виявили ініціативу. Могил, за якими доглядаємо у Чернівцях, вже набереться зо три десятки. Прибираємо ще й восени – перед початком театрального сезону. Шкода, але саме поминального дня принести букети живих квітів не завжди вдається – робота. Та коли є вільна хвилина, приходимо на кладовище.
До Провідної неділі на центральному кладовищі влаштували генеральне прибирання. Допомогти приходять й службовці Шевченківської райради та студенти.

Працівники цвинтаря кажуть, що саме цього дня приходить до могил своїх родичів чимало людей.

Багато хто замовляє послуги
з прибирання могил
– Добре, що є така данина пам’яті. Вона зобов’язує побувати біля могил своїх рідних, – розповідає прибиральник території кладовища міського комунального підприємства "Спецкомбінат" Ельвіна МІЛІМУК. – Люди у круговерті буднів часто не мають часу прийти на цвинтар та запалити свічку. Бачу, що до могил батьків приходять рідко. Інша справа, коли трагічно гинуть діти. Батьки в чорному щодня впродовж років оплакують їх. Чимало трагічно загиблих привозять із-за кордону. Хто не має змоги прибирати могили, звертається до нас по допомогу. Просять, щоби біля пам’ятників було чисто, не росли бур’яни. Таких замовлень вже чимало. Ми погоджуємося за окрему плату. Коли є змога, люди приїжджають на могили, де би вони не перебували – в Америці, Ізраїлі, чи Росії. За покинутими могилами часом і люди, у яких хтось похований поруч, доглядають. Але всіляке буває, хто прибере, а хто навмисне скидає сміття.

– Найгірша ситуація на цвинтарі з першими секторами, – продовжує прибиральниця. – Часто тут за могилами вже нікому доглядати. Пам’ятники, які зробили ще в 1970-1980 роках, практично розсипалися. Це не ті надгробні плити, що робили в давнину – "шара", як то кажуть. Кладовище он як розрослося. Уже заповнили 84 сектори, ще 20 – і треба буде іншу територію шукати. Добре, якби люди не забували приходити на могили своїх рідних.
Біля кладовища продають чимало квітів та вінків. Продавці кажуть, що тут можна придбати найдешевші квіти у місті, але за ними дедалі рідше приходять.
"До могил уже мало хто у будні навідується. У людей не вистачає часу. Серед постійних відвідувачів – лише батьки загиблих дітей, які приходять мало не щодня. Важко бачити таке", – каже одна з продавців.

До Поминальної неділі частіше купують букетик штучних квітів, який вартує від двох гривень, або маленький "поминальний" вінок за 20-35 гривень. Багато хто купує живі квіти.

Добре, що ще живе традиція вшанування пам’яті померлих, і люди, відкладаючи справи, приходять запалити свічку на могилах рідних і друзів.
Антоніна БАБЧУК