У неділю одне з найвеличніших християнських свят – Великдень.
Найважливіший його атрибут – писанка. Буковинська писанка вирізняється лаконічними візерунками, які завжди щось символізують. Про це розповіла майстриня із села Рідківці Світлана КРАСОВСЬКА, яка разом із подругою Наталею Суруджій веде гурток писанкарства "Воїни світла" в "Юності Буковини".
– На писанці зображено малюнки, які походять ще з трипільських часів, – каже майстриня. – Малювати писанки – це зовсім нескладно, цього може навчитися будь-яка людина. Наприклад, я за фахом – фізик та психолог. Уперше спробувала розфарбовувати писанки 2000 року.
– Буковинські візерунки на писанках беруть свій початок ще з трипільських часів, їм по 15-20 тисяч років, – розповідає писанкарка. – Кожен із них щось символізує. Наприклад, "свастика" передає сонце в русі. Бджілка – символ чистоти душі. Дітям та жінкам, які хотіли народити дитину, дарували писанки з малюнками квітів. Восьмираменна зірка на червоному тлі призначена для молоді, закоханих. Старшим людям дарують безконечники, господареві – "сорок клинців", щоби велося у господарстві.
Мають значення й кольори писанки. Жовтий – символ сонця, червоний – кохання, зелений – рослинності, синій – повітря і води, чорний, коричневий – символ землі. Старшим людям дарували писанки на чорному тлі. Бо чорне, як відомо, все у себе вбирає, тож цей колір також символізує мудрість.
– За звичаєм, писанкарка, беручись розмальовувати писанки, мала вмитися водою, принесеною до сходу сонця, одягнути чисту сорочку, – продовжує Світлана Красовська. – Кажуть, писанки писали вночі, коли ніхто не заважав працювати. Стороннім не можна бачити, як пишуть писанки. Якщо писанка вдома тріснула, значить вона ввібрала у себе якийсь негатив. Також писанки не можна викидати. Їх треба закопати у землю або кинути на воду, або спалити на вогні.
М’ясні смаколики Василя Сандуляка
Ще за місяць до Великодня 70-річного Василя Сандуляка важко застати вдома: немолодий уже чоловік порає по людях свиней. Сюди, на кут "Плай", що на околиці Сторожинця, кожен знає дорогу до різника.
– Тридцять років ріжу свиней та телят, – розповідає Василь Іванович. – Навчився ремесла від свого батька. По-справжньому цим займаюся з 40-річного віку. У середньому на рік пораю 50 свиней. Щоби зарізати кабана, виробити буженицю та іншу м’ясну продукцію, мені потрібно два дні.
– Нині у Сторожинці немає таких майстрів, щоби вміли не лише заколоти кабана, а й приготувати м’ясні делікатеси, – зауважує пан Василь. – У середу й п’ятницю не працюю.
Ковбаса. М’ясо пропускаємо через м’ясорубку. Щоби ковбаса була смачнішою, додаємо до фаршу зі свинини й телятину. На десять кілограмів свинини потрібно два кілограми телятини. Зрозуміло, що сюди додаємо й сало, але перемелюємо його крупніше, щоби було видно в ковбасі. До смаку додаємо сіль, перець, часник, трохи цукру, польську приправу "Нітріт" – 1 г на 1 кг. Добре перемішуємо. Коптити треба 2-2,5 години, дрова – лише твердої породи.
Поліндвіца, підчеревина, копчене сало. Робимо маринад: холодна вода, червоний мелений перець, лавровий мелений лист, коріандр. Маринуємо добу. Наступного дня вироби коптимо. Аналогічну процедуру здійснюємо і зі свіжим салом. До речі, не бійтеся його добре посолити – більше солі, ніж потрібно, воно не набере. До солі додається й червоний мелений перець. Після коптіння, коли вироби охолонуть, з них можна зробити асорті в банках: воно може зберігатися до двох років.
Першою пробуємо свячену паску
Доки Василь Cандуляк готує до кошика м’ясні делікатеси, дружина пече паску.
– Біле борошно розчиняю водою, додаю цукор, сіль, ваніль, олію, яйця, можна й масло, – ділиться Марія Тодорівна. – Потім тісто замішую. Дві години воно настоюється. Потім тісто розточую на три великі частини, ще три менші – на хрестики й "голуби". Паски печу в печі приблизно півтори години. Готові змащую олією з яєчком – для свіжого вигляду.
У Великодній кошик жінка кладе пасочку, ковбасу, домашній сир, грудку масла, сіль, цукор, лимони, апельсини, зелений часник, різні квіточки, зверху кошик накриває вишитим рушником. Під час освячення біля церкви священик у кожен кошик кладе шматок церковної паски – із неї ми й починаємо святкову трапезу вдома.
До кошика Сандуляки кладуть і фарбовані курячі яйця-галунки. Їх готують так. Кладуть у холодну воду, варять приблизно п’ять хвилин. Потім дві години витримують яйця у провареній з цибулинням воді, виймають і занурюють на півгодини в іншу воду, розбавлену червоною фарбою. Потім галунки ставлять на тканину й змащують їх олією.
Василь Гринюк, Галина Марків
Коментар
Микола Щербань,
кандидат богословських наук, настоятель храму Трьох Святителів, протоієрей:
Готуватися до Великодня треба не впродовж останніх днів і навіть не протягом Великого посту, а впродовж десяти тижнів, які передують Великодню. Кожен день Страсного тижня іменується великим. Ці дні по-особливому готують нас до Великодня. Згадуються останні дні земного життя Ісуса Христа.
У Чистий четвер Христос виявив неймовірне смирення і помив ноги своїм учням. Тоді це робили тільки раби або слуги. Ісус сказав учням: "Ви чисті, та не всі". Він мав на увазі Юду. І ось тут нам варто замислитися: ми належимо до числа чистих чи тих, що "не всі"?"
