Центр чистять, а на околицях - ковзанка

4 лютого о 05.45 вже була біля Чернівецької державної адміністрації. Двірник з лопатою там з’явився близько 06.00 і взявся розкидати сніг та чистити плитку біля будинку з левами. Мешканці житлового будинку навпроти розповіли, що тут завжди порядок. Коли снігопад – снігоочисні машини починають працювати і о 03.00.

З вулиці Грушевського йдемо до драмтеатру ім. О. Кобилянської. Вулиці тут уже були підметені й посипані піском. "Працюємо від самого ранку. У нашій команді 15 людей. Наводимо порядок – прокидаємо сніг, чистимо вулиці від сміття. Узбіччя посипаємо піском", – розповідає працівниця ЖРЕПу №6 Оксана НІКІТІНА.

Повертаю на вулицю Лесі Українки. Тут на високих будинках висять великі бурульки. Їх не збили, щоправда, внизу біля будинку натягнули попереджувальні червоні стрічки. Прибрана і вулиця Університетська. Однак невеликі гірки з льоду підступно ховаються під снігом на тротуарі – на них легко послизнутися.

Після перелому жінка носить пакет піску
Неподалік кінотеатру "Чернівці" біля входу до "Укртелекому" команда веселих жінок розбиває лід, вже видно плитку. Виявилося, що це не працівники ЖРЕПу, а... бізнесмени.

– Я приватний підприємець, маю свою команду з дев’яти працівників. Із підприємствами укладаємо договори і працюємо, – каже приватний підприємець, керівник фірми з прибирання приміщень та територій Світлана ВАРАВА. – Вже п’ять років прокидаюся вдосвіта і зі своєю командою наводжу порядок у місті. Я навіть не хворію. Погляньте, яка я бадьора, яка гарна в мене фігура! Фізична праця і свіже ранкове повітря найкраще зміцнюють імунітет. Ми рухливі, вранці навіть пританцьовуємо. Прибираємо усюди по місту. І ми любимо свою роботу.

Через сніг, під яким ховається лід, важкувато пройтися початком вулиці Руської. Найчистішою виявилася вулиця Ломоносова. Тут ні зайвого снігу, ні сміття. А дорога посипана сіллю та піском. Льодові гірки є на вулицях Шевченка та Маяковського. На розі цих вулиць зустріла цікаву чернівчанку – у сумці жінка носить пакет піску.

– Мені 81 рік, – розповіла пенсіонерка пані Марія. – Чернівецькими вулицями ходжу все життя. Через слизькі дороги вже якось мала перелом руки. То тепер, коли на дорогах лід, беру із собою торбину з піском. Якщо десь не можу пройти і навіть не допомагає палиця, виймаю із сумки пісок і посипаю перед собою дорогу. Слава Богу, більше на дорогах не падаю.

Садгорою безпечніше повзти
Щоб побачити, як прибирають околиці міста, на світанку вирушила до Садгори. На Хотинській тонкий шар снігу прикривав суцільну горбисту ковзанку. Пересуватися вулицею було надзвичайно важко, кожен крок був наче лотерея – "знайдеш рубля" чи ні. Кілька рублів, попри активне балансування, все-таки довелося "підняти".

Вирішила пройтися вулицею Калинівською з надією, що хоч там буде більше порядку. Проте сподівання побачити прибрану або хоча б посипану піском дорогу були марними. Йшла, намагаючись втримати рівновагу. На підході до Калинки стоїть величезний ящик піску, але посипано лише маленький відрізок дороги, та й то – проїжджої частини. Чи то пісок економлять, чи то бажання прибрати не було.

Через кілька метрів знайшла чергового "рубля", і це вже вкрай розсердило. На годиннику майже 08.00, а дорогами можна хіба що повзти!

Біля кооперативних будинків якщо й посипають тротуари, то лише від напасті
На бульварі Героїв Сталінграда одразу видно, який будинок обслуговує ЖРЕП, а який – товариство співмешканців. Двірники ЖРЕПів стверджують, що змушені прибирати й сміття з кооперативних будинків – люди підкидають. Якщо біля кооперативів посипають піском, то тільки вузенькою смужкою попри будинок на неметений асфальт, та й то не щодня.

– Немає на кого скаржитися, належала б прибудинкова територія до ЖРЕПу, вчинила би там скандал, а так мовчки ходжу ожеледицею, – зізналася мешканка бульвару Героїв Сталінграда Світлана. – Хотіла сама посипати тротуар біля будинку, та ніде піску взяти. Хоч би біля дому клали коробку з піском. Знаю, що за такі гроші, які пропонують двірникам у кооперативах, ніхто працювати не хоче. Що тут поробиш?

Двірники ЖРЕПів виходять на роботу вдосвіта. Кажуть, що у них теж на мешканців спального району чимало скарг та претензій накопичилося. Люди думають лише про себе і не цінують їхню працю.

"Автівки їздять тротуарами, бо там розчищено"
– Невдячна робота, – каже двірник ПП "Санітарія" Ігор Євгенович. – Та й люди у нас невиховані. Сміття жителі залишають прямісінько біля під’їзду, так до смітника і не доносять. Доводиться за них викидати сміття в альтфатер, щоб собаки не порозносили. Я за зміну так втомлююся, що з болем у попереку вже ніякий додому йду. Іноді метеш мітлою сніг на тротуарі, а тобі позаду машина сигналить, щоб ти поступився. Так водії вирішують свою проблему. Міжбудинкові проїзди не очищуються, ось автомобілі й почали їздити тротуарами. Водії зазвичай більше за інших створюють перешкод для належного прибирання прибудинкової території. Паркуються автовласники на тротуарах або впритул до під’їздів. Коли виїжджають, струшують сніг зі своїх автомобілів прямісінько під ноги, тож нашої роботи від самого ранку й не видно. Люди затоптують той сніг – і знову під ногами ожеледь. Я двірником вже 16 років працюю. Знаю, щоб легше прибиралося, потрібно на свою ділянку виходити вдосвіта. О 04.30 я вже на ногах – люди ще не встигають затоптати сніг, легше мететься. Потім тільки потрібно пройтися й посипати тротуари піском. До 12.00 з роботою впорююся. З 14.00 до 17.00 знову маємо виходити на відведену ділянку для прибирання. Трохи легше стало, коли біля лавок поклали смітники. Хто більш вихований, не викине сміття собі під ноги. Так трохи й вирішилася проблема з пляшками від пива. Я особисто зі своєї ділянки по чотири-п’ять сумок пляшок виношу. На нас, слава Богу, не скаржаться. Інша справа з кооперативними будинками, з ними у нас постійна "війна". Вони свою територію належно не прибирають. Іноді свої ялинки підкидують на нашу територію. Знають, ми змушені будемо їх викинути, не залишимо на своїх ділянках сміття. А ось у них безкарність, крайніх немає. Так і працюємо. Зараз ще нічого, ось трохи потеплішає – будемо лід довбати.

"Купую за власні гроші сіль, щоб легше відходив лід"
– Мене люди поважають й хвалять. Щоб не мерз у руки, навіть подарували теплі рукавиці, – розповідає 19-річний двірник Ігор ГРЕЧКО. – Я молодий, мені легше лід довбати. Вранці йду в магазин й купую кілька пачок солі. Нам сіль не видають, лише пісок. Сіль же потрібна для того, щоб легше відходив лід з тротуарів. Можна й просто замести й посипати піском, це вбереже людей від падіння.

Найважче прибирати біля смітників, – продовжує Ігор. – Дуже багато сміття кидають повз альтфатер. Коли хтось із двірників хворіє, отримуємо ще його територію для прибирання як навантаження. Що поробиш, виручаємо одне одного. У мене є все, що треба, для роботи. Ось минулого місяця дали сокиру, дерева пообчищав. Найважче працювати взимку, не тому, що холодно, під час роботи морозу не відчуваєш, просто роботи чимало.
Місто ще не прокинулося, а пані Євгенія вже половину своєї території підмела. Прибудинкові доріжки підметені та посипані. Щоправда, через практично впритул припарковані до клумб автомобілі тротуари доводиться обходити засніженими та ковзкими міжбудинковими проїздами.

"Під смітниками скидають цілу купу "гуманітарки"
– Люди у нас не виховані, біля смітників влаштовують свинарники, – каже двірник ПП "Санітарія" Євгенія ГОЛУБЄВА. – Найважче прибирати біля смітників. Біля них люди кидають чимало мотлоху. Утворюється ціла "гуманітарка", – посміхається жінка. – Люди виносять зіпсуті консервації й кидають біля смітниками. Невже вони думають, що консервовані огірки собаки будуть їсти?

Я тепер наче володарка бездомних собак, майже всіх їх на своїй території знаю. З людьми ж по-всякому буває, іноді просять допомогти, дати лопату, щоб можна було виїхати, буває й ні за що лаються на тебе. І самій доводиться сваритися, щоб не паркувалися на тротуарах і давали можливість працювати. Бо скидають на тротуар зі своїх машин сніг й не подивляться, що двірник там вже працював. Лід ще не довбала, від того лише тротуари псуються. Прибираю ж сумлінно, щоб люди не падали. Знаю, що скаржаться на прибирання біля кооперативних будинків. Я й сама живу в кооперативі, й роботу мені там пропонували. Що можу сказати, які гроші платять, там так і прибирають.