Мати за кордоном, а діти – у бабусі

Гарних дво-, триповерхових будинків у Нижніх Петрівцях на Строжинеччині з’являється дедалі більше. Тільки часто жити в них нікому. Заробити на такі будівлі жителі села можуть лише за кордоном. А серед заробітчан переважно жінки.
66-річна Юліана Ватаманєску мешкає у доглянутому невеликому будинку неподалік великої двоповерхової хати, збудованої донькою та зятем на заробітчанські кошти. Вони працюють в Італії вже майже 10 років, а весь цей час онуків виховує бабуся.
А новобудова "оживає" тільки тоді, коли господарі раз на рік до своєї хати навідуються погостювати.

– Важко було спочатку, – каже Юліана Тодорівна. – Але онуки слухають мене, шкоди не роблять. Краще б донька залишилася вдома, скільки вже я робитиму? Онукам потрібні мама і тато. Вони дуже хочуть, щоб батьки були поруч.

Валентинові Овчару нині 13 років. Він навчається у восьмому класі, каже, що мама і тато для нього важливіші, ніж гроші. Тому дуже хоче, щоб вони якнайшвидше повернулися з Італії. Його однокласникам, в яких мами також заробляють за кордоном, теж не вистачає уваги. На запитання, чи поїде на заробітки, коли виросте, хлопець впевнено відповідає: "Ні".
Юліана Тодорівна вірить, що її діти повернуться на зовсім з Італії наступної весни. Хоча старша донька навчається у медуніверситеті, а згодом і Валентинові треба буде освіту дати…
У Нижніх Петрівцях 3920 жителів. За досить умовними підрахунками на заробітках перебувають 380 осіб. Переважно це жінки.

– Ніхто не знає, скільки наших заробітчан в Італії насправді, – каже Георгій ТАРИЦЯ, сільський голова Нижніх Петрівців. – Я точно не можу сказати. Ніхто не скаже.
У селі є робота тільки для кількох десятків

– Тепер усі залишися без роботи, – говорить Георгій Тариця. – Нині в селі є робота для кількох десятків людей: у школі, у клубі, в медицині і в дитячому садочку. І все.
За спостереженнями сільського голови, 99 відсотків чоловіків повертаються із заробітків до своїх сімей, а жінки – не завжди. Кожна їде тимчасово – заробляти гроші для сім’ї, а потім щось змінюється, і повертаються не всі. "Дехто не бачив своїх рідних вже три-п’ять років, оскільки працює нелегально. Кілька сімей через заробітчанство вже розпалися, а хтось просто про дітей забуває… У третини школярів села хтось із батьків за кордоном. Це велика проблема", – каже Георгій Тариця.

Таких дітей вже багато років називають "соціальними сиротами". У Нижньопетрівецькій школі №1 навчається 347 дітей, у 150 з них хтось із батьків, а то й двоє за кордоном.
– Їдуть за кордон, щоб забезпечити дітей і водночас дітям гірше роблять, ще й шлюби розпадаються, бо хтось із подружжя хоче залишитися за кордоном, – розповідає Іван ЗМОШУ, директор Нижньопетрівецької школи №1. – Зараз у школі є 42 учнів, батьки яких офіційно перебувають в Італії. А скільки ще працюють нелегально?
Директор школи стверджує, що у цих дітей змінюється поведінка, але проблем вони не створюють. Просто немає міцного батьківського контролю, живуть вони трохи краще і дозволяють собі трохи більше, ніж ті, які не мають закордонної допомоги.
– Проблема з дітьми заробітчан насамперед психологічна, – вважає Георгій Тариця. – Діти стали більш агресивні, бо в них є все, старші мають мотоцикли, машини… При цьому вони не знають, якою ціною ці гроші батькам дістаються. Тому трапляються трагічні історії, коли, наприклад, одна з жінок в Італії залишилася без документів, гроші висилала, але п’ять років не могла приїхати. Син виріс із батьком. А потім сказав, що мами в нього немає. Жінка наклала на себе руки...
Буквально тиждень тому до села повернулася жінка, яка шість років тому виїхала за кордон, незважаючи на те, що чоловік був проти. За ці роки вона жодного разу не дала про себе знати, у чоловіка на руках залишилося двоє дітей. Тепер ні чоловік, ні молодша донька жінку категорично не визнають.

Про дітей заробітчан подбають... італійці
Навесні у сільських радах Верхніх і Нижніх Петрівців довідалися, що потрапили разом із тернопільською Теребовлею до українсько-італійського проекту, започаткованого Міжнародною організацією з міграції. Георгій Тариця припускає, що вибір населених пунктів – це випадковий комп’ютерний.

– Одного дня нам зателефонували і повідомили, що ми потрапили до проекту. Італійці приїжджали до нас, хотіли зрозуміти, чому наші люди виїжджають за кордон, чому саме жінки до 40 років залишають сім’ю.
Проект триватиме півтора року. Як розповіла Юлія ЯКІВЧЕК, начальник Служби в справах неповнолітніх ОДА, вчителів навчатимуть спілкуватися з дітьми мігрантів. Також за кошти проекту обіцяли допомогти створити спортивні майданчики, обладнати інтернет-центри, де батьки зможуть вільно спілкуватися з дітьми тощо.
Також на зимових канікулах групі школярів, можливо, організують подорож до Італії – в гості до матерів, щоби діти на власні очі побачили, де батьки живуть і працюють. У Нижньопетрівецькій школі №1 список таких претендентів вже склали: тільки тих, у кого батьки легально заробляють на життя в італійських містах, виявилося 42.
Марина КАРАСЬОВА