Наталія ПАШКОВСЬКА, завідувач кафедри клінічної імунології, алергології та ендокринології БДМУ:
– Цукровий дiабет – це хронічне і, на жаль, невиліковне захворювання, що супроводжує людину від моменту встановлення діагнозу і до кінця життя. Тому хворий повинен не тільки дотримуватися лікарських рекомендацій, а й особисто навчитися керувати цим захворюванням, стати своєрідним "менеджером" свого діабету. В іншому випадку виникає ситуація, коли цукровий діабет почитає керувати своїм "господарем". При цьому незадовільна компенсація захворювання призводить до розвитку загрозливих ускладнень, які негативно впливають на якість та тривалість життя людини.
До основних чинників, які сприяють погіршенню перебігу захворювання, виникненню та прогресуванню ускладнень, належать незадовільна компенсація діабету, паління, зайва вага, підвищений артеріальний тиск, високий рівень ліпідів крові. Результати численних досліджень, проведених в багатьох країнах, дозволили визначити так звані цільові показники, досягнення яких дозволяє значно покращити прогноз захворювання.
Лікування діабету, в першу чергу, розпочинають з дієти, одним з головних принципів якої при другому типі захворювання є зниження ваги. Доведено, що надлишкова жирова тканина відіграє велику роль у порушенні жирового і вуглеводного обміну, тому що жирові клітини виділяють певні речовини, які знижують чутливість до інсуліну. Масу тіла оцінюють за індексом Кетле – це співвідношення маси тіла, вираженої в кілограмах, до зросту в метрах квадратних. Цільовий рівень цього показника становить < 25 кг/м2. Значення від 25 і вище вказує на наявність надлишкової ваги, 30 і більше – на ожиріння.
Самоконтроль діабету полягає насамперед у регулярному визначенні рівня глюкози крові натще та впродовж доби за допомогою глюкометра, а також та періодичному дослідженні (оптимально – кожні три місяці) глікованого гемоглобіну, цільовий рівень якого становить ≤7%. При цьому нормалізація показників вуглеводного обміну не повинна супроводжуватися гіпоглікемічними реакціями.
На тлі цукрового діабету досить рано і часто розвиваються атеросклеротичні ураження судин серця, мозку, ніг, збільшується ризик виникнення інфаркту міокарда, інсульту. Дія тютюну призводить до спазму судин, посиленого відкладення в них холестеринових «бляшок». Тому відмова від паління є обов’язковою умовою успішного лікування діабету.
Також для попередження розвитку і прогресування судинних ускладнень хворий постійно повинен слідкувати за артеріальним тиском, цільовий рівень якого становить 140/80 мм рт. ст., а за наявності уражень нирок – 130/88 мм рт. ст.
У цьому ж аспекті важливим є контроль рівня ліпідів в крові, зокрема загального холестерину (цільовий рівень при діабеті становить <4,5 ммоль/л), ліпопротеїдів низької щільності (або так званого «поганого» холестерину, цільовий рівень 1,0 ммоль/л) та тригліцеридів (<1,7 ммоль/л).
Науковцями розроблена спеціальна таблиця, яка дозволяє розрахувати очікувану тривалість життя хворого на діабет. Наприклад, очікувана тривалість життя у 55-річного курця з 5-річним стажем діабету, артеріальним тиском 180 мм рт. ст, рівнем холестерину 8 ммоль/л і глікованого гемоглобіну 10% становить 13 років, у такого ж хворого, який не палить, з артеріальним тиском 120 мм рт. ст., рівнем холестерину 4,4 ммоль/л і глікованого гемоглобіну 6% складає 22 роки. Думаю, цей приклад змусить замислитися багатьох хворих, адже майже 10 років життя варті того, щоб здійснювати самоконтроль.
