Терміни, які потрібно розуміти хворому на діабет

Наталія ПАШКОВСЬКА, завідувач кафедри клінічної імунології, алергології та ендокринології БДМУ:
– Для того, щоб ефективно контролювати своє захворювання, пацієнтові із цукровим діабетом необхідно знати певні особливості вуглеводного обміну та розуміти основні терміни.
Інсулін. Основна дія інсуліну полягає в зниженні концентрації глюкози в крові завдяки підвищенню проникності для неї клітинних мембран. Головним регулятором вироблення інсуліну є глюкоза: чим вищий її рівень у крові, тим більше виробляється інсуліну. Крім того, у регуляції вуглеводного обміну беруть участь інші гормони та біологічно активні речовини ендокринної та нервової систем, шлунково-кишкового тракту тощо. Вироблення інсуліну регулюється настільки чітко і злагоджено, що й натще, і після прийому їжі в крові підтримується нормальний рівень глюкози.
Активність інсуліну вимірюється в одиницях дії (ОД).
Глюкоза належить до простих вуглеводів і є універсальним "паливом", оскільки більшість енергетичних потреб організму відбуваються саме завдяки їй. В організм людини глюкоза надходить з вуглеводами. Потрапляючи в кишечник, складні вуглеводи розщеплюються до глюкози, яка потім всмоктується у кров. Частина глюкози витрачається на енергетичні потреби, інша частина може відкластися у вигляді жирових запасів, а деяка кількість відкладається у вигляді глікогену (своєрідне "депо" глюкози).
В Україні рівень глюкози в крові визначається в ммоль/л. У більшості країн світу цей показник вимірюється в мг%. При цьому рівень глюкози в мг% дорівнює рівню глюкози в ммоль/л помноженому на 18.
Концентрація глюкози в капілярній і венозній крові різна і коливається залежно від прийому їжі. У нормі вміст глюкози в капілярній крові натще становить 3,3-5,5 ммоль/л, а у венозній 4,0-6,1 ммоль/л.
Визначення рівня глюкози в крові (глікемії) натще повинно здійснюватися не раніше, ніж через вісім годин після останнього прийому їжі. Збільшення вмісту глюкози в сироватці крові порівняно з нормою називається гіперглікемією.
Гіпоглікемія – хворобливий стан, коли концентрація глюкози в крові нижча, ніж 3,3 ммоль/л. Як правило, клінічні прояви гіпоглікемії починаються після зниження рівня глюкози нижче 3,0 ммоль/л. Але гіпоглікемічний стан може також виникнути, якщо високий рівень цукру в крові почав швидко знижуватися до нормальних величин.
Незважаючи на те, що глюкоза по кровоносних судинах потрапляє в нирки і фільтрується в первинну сечу, у ниркових канальцях вона всмоктується і надходить знову у кров. Доки рівень глюкози в крові не перевищує так званий "нирковий поріг" (у кожної людини індивідуальний, в середньому 8 9 ммоль/л), вона не потрапляє у кінцеву сечу. У разі збільшення концентрації глюкози в крові вище ниркового порогу вона починає надходити в сечу і виникає глюкозурія. В сечі здорової людини глюкози немає (аглюкозурія).