Наталія ПАШКОВСЬКА, завідувач кафедри клінічної імунології, алергології та ендокринології БДМУ:
– Цукровий діабет – це група захворювань, що характеризуються підвищенням рівня глюкози в крові, яке є наслідком недостатності інсуліну. При цьому відбувається порушення практично всіх видів обміну речовин в організмі: вуглеводного, жирового, білкового, мінерального і водно-сольового.
Глюкоза – основне джерело енергії для клітин організму. Для того, щоб вона змогла потрапити всередину клітини, необхідний "ключик" (інсулін), який "відчиняє" клітинні мембрани. У разі нестачі інсуліну глюкоза не може потрапити всередину клітини, що спричиняє так званий феномен "голод серед надлишку": у крові глюкози багато, а клітини "голодують". Причини нестачі інсуліну можуть бути різні. Вона може виникати внаслідок дефектів секреції інсуліну (абсолютної недостатності), дії інсуліну на організм (відносної недостатності) або ж обох цих чинників. Абсолютна недостатність інсуліну розвивається внаслідок ураження підшлункової залози, що призводить до недостатнього вироблення інсуліну. Відносна ж недостатність зумовлена порушенням дії інсуліну переважно внаслідок зниження чутливості рецепторів тканин до цього гормону (інсулінорезистентності). Відповідно до цього розрізняють два типи діабету.
Цукровий діабет типу 1 розвивається в ранньому віці: у дітей, підлітків, молодих людей. Причиною цього захворювання є недостатнє вироблення інсуліну бета-клітинами підшлункової залози, частіше внаслідок вірусного пошкодження, гострих психічних травм на тлі генетичної схильності. Раптовий початок із розвитком яскравої клінічної картини протягом кількох днів або тижнів характерний саме для цього типу діабету. Єдиний спосіб лікування хворих із цукровим діабетом типу 1– введення інсуліну.
Для цукрового діабету типу 1 нерідко характерний "лабільний" (нестійкий) перебіг, що супроводжується різкими коливаннями рівня глюкози в крові (від дуже високих значень із накопиченням в організмі кетонових тіл, до низьких, що може виявлятися загрозливими для життя гіпоглікемічними станами).
Цукровий діабет типу 2, який виникає зазвичай у людей, які старші 40 років, характеризується більш спокійним початком і повільним прогресуванням. Зовнішні чинники, які провокують виникнення цієї недуги –переїдання та "сидячий" спосіб життя, що призводять до ожиріння, внаслідок чого знижується чутливість периферичних тканин до інсуліну. Надлишкова маса тіла спостерігається майже в 80% хворих на цукровий діабет типу 2. Крім ожиріння, фактори ризику – атеросклероз, підвищення артеріального тиску, незбалансоване харчування, психічна травма. Головний метод лікування таких хворих – відповідна дієта, за необхідності – медикаментозне лікування.
Цукровий діабет типу 2 на ранніх стадіях часто буває безсимптомним. У багатьох хворих прихована форма захворювання – скарги відсутні, а показники глюкози крові натще нормальні. Виявити цю форму діабету можна за допомогою спеціального тесту на толерантність до вуглеводів (визначення показників здійснюється після прийому 75 г глюкози). Варто зазначити, що навіть за прихованого діабету значно підвищується ризик виникнення діабетичних уражень з боку різних органів і систем. Тому це захворювання теж дуже важливо вчасно виявити.
Цукровий діабет – абсолютно не вирок, а своєрідний спосіб життя. У більшості випадків вчасно встановлений діагноз, правильне лікування, ретельне дотримання лікарських рекомендацій (насамперед дієтичних) дозволяє пацієнтові уникнути розвитку небезпечних ускладнень і зберегти здоров’я надовго.