Порушення пам’яті

Нейропсихологія - наука, якавивчає порушення вищих психічних функцій при ураженні головного мозку.

Порушення пам’яті зустрічаються приблизно в половини хворих з осередковими ураженнями мозку.

На основі нейропсихологічних досліджень були виділені два основні типи порушення пам’яті: модально-неспецифічні і модально-специфічні.
Модально-неспецифічні порушення пам’яті виникають при ураженні різних рівнів серединних неспецифічних структур мозку – анатомічних елементів першого блоку мозку (сітчаста формація стовбура, таламус, лімбічні утворення), які несуть відповідальність за збереження оптимального тонусу кори, що є обов’язковою умовою збереження будь-яких слідів.

При ураженні довгастого мозку порушення пам’яті характеризується синдромом порушення свідомості, уваги, циклу „сон-неспання”. Ці зміни у випадках травматичного ушкодження супроводжуються ретроградною й антероградною амнезією.Пошкодження діенцефального рівня(рівень гіпофізу) супроводжується втратою короткочасної пам’яті чи пам’яті на поточні події. Ураження лімбічної системи (лімбічна кора, гіпокамп, мигдалина, тощо) – призводить до патології, яка була вперше описана в літературі російським психіатром С.С. Корсаковим у 1887 р. у структурі хронічного алкоголізму і отримала назвукорсаківський синдром.У таких хворих практично відсутня пам’ять на поточні події. При цьому порівняно добре зберігаються сліди довготривалої пам’яті на далеке минуле, а також професійні знання. Резерв пам’яті при лімбічних ураженнях відсутній (підвищена мотивація чи семантичне структурування матеріалу не покращує запам’ятовування). Дефекти пам’яті часто заповнюються конфабуляціями (вигаданими подіями).У важких випадках приєднуються порушення свідомості у формі онейроїдного (сновидного) стану і загальної сплутаності, дезорієнтування в часі і місці, тоді ж руйнується і довготривала пам’ять. Ознаки корсаківськогосиндрому також виявляються при ураженнях поясної звивини і мамілярних тіл.

Медіобазальні відділи лобових часток – часто пошкоджуються при аневризмах передньої сполучної артерії, пухлинах різної етіології. Ураження цієї ділянки призводять до порушення короткочасної пам’яті і підвищеної інтерференції слідів. Характерні також розлади семантичної пам’яті чи пам’яті на логічно зв’язані поняття – хворий не може за змістом і логічно точно повторити щойно прочитану розповідь. У таких хворих також страждає опосередковане запам’ятовування матеріалу (наприклад, за допомогою його семантичної організації). На тлі типового для дисфункції базальних відділів лобових часток розгальмування (а у важких випадках дезорієнтації в місці і часі) на перше місце виступає дефект вибірковості відтворення і порушення критики. При зниженні контролю над перебігом психічних процесів виникає пожвавлення побічних асоціацій, що призводить до зісковзування на побічні зв’язки і клінічно виявляється в конфабуляціях. Крім того, при ураженнях цього рівня може порушуватися й установка на запам’ятовування.
Модально-специфічні порушення пам’яті пов’язані з певною модальністю стимулів і поширюються тільки на подразники, адресовані конкретному аналізатору. Подібні порушення виникають при ураженні кори великих півкуль мозку.У випадках обмежених уражень скроневої ділянки кори страждає слуховапам’ять, потиличних відділів кори ‒ зорова пам’ять, а при ураженні нижньотім’яних чи тім’яно-потиличних відділів кори спостерігаються порушення просторової пам’яті. Крім того, існують порушення таких системно-спеціалізованих видів пам’яті, як мовна, рухова, емоційна, музична, тощо. При подібних розладах хворі майже завжди зберігають загальне орієнтування, чітко усвідомлюють свої дефекти і намагаються їх компенсувати.

Особливий тип розладів пам’яті виникає при масивному ураженні лобних конвекситальних відділів (лівої лобної частки чи обох лобних часток). У таких хворих грубо порушується процес формування намірів, планів і програм поведінки, тобто страждає структура будь-якої свідомої психічної діяльності, також і мнестичної. Вони не сприймають самого завдання запам’ятати матеріал, тобто порушення пам’яті стосуються переважно довільного запам’ятовування, при збереженні мимовільного. Порушення пам’яті поширюються на будь-який матеріал: вербальний, невербальний, усвідомлений, неусвідомлений. Ці порушення отримали назву псевдоамнезії, оскільки у хворих немає первинних порушень слідових процесів, а страждає загальна організація довільної психічної діяльності в цілому.

В останні роки активно досліджується роль правої і лівої півкуль в процесах запам’ятовування вербального і невербального матеріалу. З погляду міжпівкульної асиметрії було встановлено, що при елементарному, мимовільному, автоматизованому запам’ятовуванні і відтворенні в мнестичну діяльність насамперед включається права півкуля, а при довільному і складному запам’ятовуванні – ліва. При пошкодженні лівої півкулі безпосереднє відтворення зберігається краще, ніж при правобічних ураженнях. Крім того, є дані про те, що ліва півкуля "спеціалізується" на впізнаванні змістовних характеристик вербального матеріалу, а права півкуля "кодує" і "запам’ятовує"перцептивні ознаки невербального матеріалу.

Порушення пам’яті сьогодні турбують багатьох людей, і треба пам’ятати, що причиною може бути органічне захворювання головного мозку. Вчасна допомога фахівця може допомогти пацієнту на довгий час продовжити його соціальну активність, значно покращити якість життя.

Підготувала доцент кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології Яремчук Оксана Борисівна.