Не думав я дожити до днини, коли доведеться сказати про Януковича: "І правильно зробив". А на маєш: дожив. Бо що нам обіцяв Янукович, балотуючись на придорожніх білбордах? Почути кожного. То вже. Кожним почутим виявився Шевченківський недолауреат Василь Шкляр. Питання, чи гідний роман Шкляра "Чорний ворон" премії, яка має менше спільного з Тарасом Шевченком, ніж хрестові походи з Ісусом Христом, мене взагалі не цікавить. Як і сама премія: рік за роком члени комітету собі голосують, президенти підписують, лауреати потискають президентські руки, відтак б’ють себе на публіці в груди, мовляв, ми не місцеві, нічого не знаємо, а гроші нам дав український народ. Аж ось дійшла черга до Шкляра. Але Шкляр, видно, звідкись довідався, що присудження премії залежить не лише від народу, тому звернувся з листом до Януковича. І попросив перенести нагородження його, Шкляра, "на той час, коли при владі в Україні не буде українофоба Дмитра Табачника". Янукович, як сказано, прохання почув і, з’ясувавши, що Табачник усе ще при владі, премію Шкляру не дав. Щоправда, заздрісні наклепники розпустили чутки, нібито події в цій історії розгорталися трохи навпаки. Нібито спочатку Янукович і так забракував антиросійського "Чорного ворона", а вже після того Шклярева подружка з адміністрації президента придумала карколомну епістолярну комбінацію. Ну, так чи сяк, а перемога в номінації "Клоун року" тепер Шкляру гарантована. По-перше, якби не його лист, Янукович мусив би взяти відповідальність за рішення на себе і в будь-якому разі потрапив би під град обурень. По-друге, премію можна приймати або ні, але сумніваюся, чи зміг би сам прохач пояснити, як він практично собі уявляє "перенесення нагородження". Нарешті, по-третє, у кількох рядках листа Шкляр встиг обізвати Януковича шановним, двічі засвідчити йому свою повагу і наголосити, що його позиція стосується винятково Табачника... Образно кажучи, проти вас, воші, ми нічого не маємо, нам лише гниди настрій псують.
