«Не віримо нікому з них»

"Старі обличчя замінять новими, але жодних змін не буде", – саме так селяни на Буковині прогнозують результати парламентських виборів, які відбудуться вже за місяць.

Ми поцікавились у пересічних жителів сіл та міст області, що вони думають про майбутні вибори, і чи очікують змін від них.

"Спочатку хай дороги зробить, а вже потім балотується"

Неподалік від автостанції в Хотині зустрічаємо таксиста Миколу. Чоловік, опершись на передову частину "бусика", довго говорить про політику з товаришами. Емоційно висловлюються про те, що "депутатів треба на фронт", аби "не пили людську кров". Але найбільші очікування чоловіків від майбутніх виборів – це припинення війни.

– Та хочу, щоб був мир і спокій в країні, – каже Микола. – Бачите, що наші хлопці йдуть на війну, гинуть. За що вони гинуть? Один наш хлопака повернувся з АТО, я не знаю, з якого він села. І його знову викликають туди! А як розумно розібратися – ті повиїжджали з Донбасу, живуть у нас на Буковині, їздять на джипах, возять наших дівчат... Чому вони не йдуть захищати свій дім, своїх людей і сім’ї? Бо вони чекають, що ми все це маємо робити.

Чесно кажучи, я вже нікому не вірю. Бо так завжди було і є: перед виборами кандидати пам’ятають про кожного. Як тільки вибори минають – від депутата ні слуху, ні духу.

– На тих виборах голосував за Кличка, – продовжує таксист. – Думав, що щось зробить. І чого він досягнув? Той Тягнибок теж нікуди вже не годиться. А цей наш чернівецький, як його... Семенюк... Так соромно, що обрали його два роки тому.

– Чому соромно? – запитую. – Нічого для вас не зробив?

– Якось приїхав італієць, депутат Європейського парламенту до нас у Хотин. Знає десять мов, але українською не володіє, тому жінка перекладала. А я його возив у цьому бусику. Каже мені: "А де ви це диво взяли? З дитячого будинку? Ви що, кращого депутата не могли собі обрати?" Що говорять люди про Семенюка? А ви знаєте, як його вибрали? Роздавав по 200, по 300 гривень. Нічого він не зробив для округу. От Кличко приїжджав, допомагав спортивному комплексу, гроші якісь виділяв... Навіть бокс тут був, іноземці приїжджали...

– Тобто, люди розчаровані? – запитую.

– Люди дуже розчаровані. Всі ціни піднялися, а зарплати не підвищили, роботи впали, – каже Микола. – Раніше у мене було більше клієнтів. А тепер можу тут задарма півдня простояти. У нас уже роками не можуть вирішити проблему з об’їзною. Чув, що в нас по "мажоритарці" йде міністр Бурбак. Я би казав, що нехай спочатку дорогу він зробить, а потім йде в парламент. Зроби стільки-то кілометрів дороги, вклади стільки-то грошей тут, а ми вже побачимо, чи можна тебе обирати. А те, що ти обманюєш нас і кажеш, що "завтра"... Ти краще зроби сьогодні!

"Баби й діди в селі політологами великими стали"

Поблизу платної парковки біля районного суду Хотина підходжу до пенсіонера Василя Анатолійовича. Після мого запитання про вибори дядько посміхається: "Які вибори, синку? Мені на городі урожай збирати треба".

– Я відчуваю, що на городі треба збирати картоплю, яблука... А виборів не відчуваю, вони мене не годують, – каже. – Довіри до жодного з тих кандидатів немає. Одного вже обрали два роки тому: то такі дороги зробив нам – такі хороші вони в нас... Європейські такі... А бензин дешевий. Життя в нас – во! Молодець, подбав про все. Мене ні на секунду не хвилює, хто далі йде на вибори. Картопля погано вродила. Яблучка треба зірвати... Жоден депутат нам не дав їсти...

Колись до мого покійного батька прийшли люди і кажуть: "Слухайте, Анатолію Івановичу. Треба батюшці помочи, прийди на толоку, бо він строїться". А батько став, подумав і каже: "Щось я не пам’ятаю, щоби батюшка був у мене на толоці". Так само і я не пам’ятаю, щоб мені хоч один депутат допоміг картоплю зібрати.

Мешканець села Рукшин пенсіонер Михайло ГЕРМАКІВСЬКИЙ викурює цигарку в салоні автомобіля, чекаючи на товариша. Каже, що його односельці останнім часом тільки про політику й говорять.

– Та хочемо, щоб щось змінилося в цій країні нарешті, – говорить. – Здається, вже президента толкового вибрали... А хто з тих кандидатів щось може змінити на краще? Люди не вірять нікому. Перше, що має зробити депутат – дороги. Він обіцяти може багато, але не все в його силах. Країна ж то бідна... З чого він зробить? Але перше з тією війною треба якось закінчити. За що ті діти вмирають там? За кого? Одні бісяться з жиру, а ті діти воюють там...

У селі політика нині – то перша тема. Всі баби й діди політологами великими стали. Оце вибори, ото війна... Кажуть, що користі від тих виборів не буде. Розчарувалися всі. Але говорять-бубнять...

Треба обрати молодого депутата. І щоб був господарником, – каже Михайло. – Він має знати, що робиться в селі, і що від нього хочуть його виборці. Звісно, він не зможе всім допомогти. Але хоча би хай старається, а не відпрацьовує різні політичні схеми... Хоча один молодий у нас уже був... Ніхто до нього не міг достукатись. Але за це винні самі люди, бо продали голоси. Треба свою думку мати, а не піддаватися на чужі провокації. Звичайно, зараз будуть кидати наліво й направо гроші, бо кожен до корита владного хоче пристати... Але, гадаю, що навіть після розстрілів на Майдані, навіть після цієї війни, наші люди й далі будуть продаватися на виборах. Заробити ніде. А тут такі люди, що за будь-які гроші підуть на все. У мене сусід є, має родича в Луганській області. Дзвонять до нього, кажуть: "Приїжджайте сюди, бо у вас там війна, неспокійно..." А він каже: "А нащо я буду їхати? Я тут з сім’єю 70 тисяч на цих мітингах заробив... Там покричав, там прапором помахав". Отакий у нас народ.

"Яка би голодна була, не взяла б ту гречку"

Пенсіонерка Галина ПИЛИПОВА посеред тротуару в Хотині торгує шкарпетками. Бабуся вважає, що викидати стільки бюджетних коштів на проведення виборів недоцільно. Найбільше нарікає на недосконалу медицину.

– Людей треба обирати таких, щоб за нарід дбали, а не за власний добробут, – каже вона. – Ми за молодого голосували. Всі Недобоївці у прапорцях були... А чого голосували? Бо підкупив. Його дядько зробив тут вечір у клубі. Нас, бабів, пригощав він. Давав потім по 150 гривень – на базарі то все організовано було. А людям шо – кожна копійка дорога. Треба, щоби по-справжньому все було в Україні.

– Але тепер я розумію: немає значення: молодий чи старий депутат. Він має бути обов’язково чесним, – каже жінка. – Бо після виборів того депутата тут ніхто не видів. Треба їм зарплати зменшити, бо вони жирують вже. Я як стара людина дуже хвилююся за газ – буде чи не буде. Зменшіть той долар, бо ціни сумашедші. Хліб подорожчав. Доплату дітям війни досі не дали, хоча була така постанова. Баби ще їдуть із Зарожан за грошима у пенсійний фонд. А от я больна. Лікарство в нас усе – подмєна. 90 таблеток випила – нічого не допомогло. Маю сина в Іспанії, вислав звідти лікарство. От воно і помогло. А як так могло статися? Це ті ж самі ліки! Треба тих депутатів змусити викорінити всю ту корупцію!

Агітаційними брошурками політичних партій розпалює вогнище у пічці на кухні пенсіонерка Валерія Іларіонівна. У квартирі жінки прохолодно – пенсіонерка ходить у своєму помешканні в теплому светрі. Жінка ще не визначилась, за кого голосуватиме на виборах: "Багато є добрих кандидатів, але точно не ті, що були з Януковичем при владі. І Ляшко мені не нравиться".

– Якби оті всі демократичні політики трималися купи, то точно би перемогли, – говорить вона. – Була би жінка президентом, думаю, не допустила би цієї війни. Порошенка я поважаю теж. Коли він йшов на вибори, я казала: "Добре, що йде". Але краще була би одна команда. Але те, що йдуть ті тігіпки й інші регіонали – це ж треба бути такими безсовісними? Навіть, чула, наш Папієв знову йде. Йому було мало, коли навесні його під ОДА тягали? Вони думають, що ми дурні і не пам’ятаємо, як вони нас дурили раніше...

Я скажу так: у всіх цих бідах, які переживає країна, винні самі люди. Бо хто їх змушував на виборах продаватися? Не знаю, яка би я голодна не була, але нічого би не брала. Коли Михайлішин давав по 100 гривень, я відмовилась. Не хотіла ні тих брудних грошей, ні тої гречки...
Микола КОБИЛЮК

Чого буковинці найбільше очікують від виборів?
- Припинення війни на Донбасі.
- Капітального ремонту доріг на Буковині.
- Підвищення зарплат і пенсій.

У що не вірять буковинці?
- Депутати не брехатимуть і будуть працювати чесно.
- Підтримка владою села і сільського господарства.
- Виборці не продаватимуть свої голоси.