Боєць батальйону "Айдар" з Чернівців Віталій визволяв Щастя, Металіст на Луганщині та Слов’янськ. Хлопець розповів про затяжні бої та зраду у середовищі керівництва антитерористичної операції. Там, на Сході, командуванню не вистачає організованості, а простим солдатам – належного обмундирування.
"Ми визволяли Щастя, Металіст та Слов’янськ... Дуже пишаюся, що я в цьому батальйоні, тому що наші бійці зробили майже неможливе, – розповідає боєць-доброволець батальйону "Айдар", чернівчанин Віталій. – Якщо за один блокпост часто іде бій понад добу, то ми за вісім годин три блокпости зачистили. Хлопці в "Айдарі" справді дуже патріотичні. Вони там не заради якогось статусу, коштів, а задля того, щоб захистити свою країну і жити в нормальній квітучій Україні".
"На Сході війна суворіша, ніж в Афганістані"
На правій руці Віталія – татуювання. Від ліктя до зап’ястя виведено американську абревіатуру "Ніколи не здавайся". Це татуювання хлопець зробив ще задовго до революції в Україні. Як пояснює, ця абревіатура – життєва позиція.
На війну Віталій вирушив, навчаючись на п’ятому курсі Чернівецького торговельно-економічного інституту. До того закінчив військовий ліцей в Мукачево.
– Мої батьки – військові, – каже Віталій. – Дуже поважаю свого тата і завжди хотілося бути схожим на нього. Тому навчався у військовому ліцеї в Мукачево. Мене завжди тягнуло до військової справи. Як результат, добровільно пішов до батальйону "Айдар".
"Напевно, ще не до кінця усвідомив те, що відбувається навколо мене: постійна стрілянина, поранення, смерті. Коли ти бачиш, що біля тебе падають поранені, вбиті товариші, тоді ти не думаєш – не стріляти, чи стріляти по ногах. У такі моменти ти стріляєш в ціль на поразку, – каже айдарівець. – На війні рівень страху інший. Немає страху, що отримаєш біль. Переживаю за своїх товаришів... Я почав цінувати життя і брати кожну хвилину з нього"
В батальйоні "Айдар" – десять буковинців. Серед добровольців – і колишні афганці. "Товариші, що воювали в Афганістані, кажуть, що там такого не було. Скажімо, там бій тривав не більше двох годин. У нас же було, що й по 16-20 годин билися, забувши про сон і їжу", – зауважує Віталій.
"Потрібна більш тісна співпраця між генералами АТО"
За словами солдата, організованості та чіткості в наказах в зоні АТО не вистачає.
– Збройні сили найбільше потребують організованості, – розповідає Віталій. – Спершу дають наказ іти, і ми йдемо. Потім на півдорозі повертають нас назад. І так по десять разів... У цій війні немає організованості, чіткості, співпраці самих генералів – керівників антитерористичної операції. Я не дуже заполітизований, але мені сподобалися слова Порошенка – генерал має бути героєм, а не корупціонером. Наразі я дуже мало бачив генералів-героїв. Якщо взяти з цього, що 90 відсотків наших генералів не брали участі в бойових діях, то як вони можуть правильно координувати все?
За словами військового, веденню бойових дій найбільше заважає зрада у середовищі керівництва АТО.
– Терористи знають майже кожен хід. Коли ми спіймали полоненого, він просто дивився на нас, сміявся і казав: "Ми знаємо кожен ваш крок, куди летять ваші літаки". Ніхто з простих солдатів такою інформацєю не володіє. Цим відає лише центральний штаб. Там і треба шукати зрадників.
Айдарівські добровольці воюють на передовій. Хлопцям вкрай не вистачає обмундирування. "Потрібні в першу чергу каски, – каже Віталій. – Нам видали каски 1943 року випуску. Я не впевнений, що така каска навіть осколок витримає".
"Щоб перемогти, слід евакуювати мирне населення, а точки, де базуються терористи, зрівняти з землею, – вважає боєць "Айдару". – Потім усе відремонтується".
"Я стовідсотково поїду назад"
Рідні Віталія спочатку навіть не знали, що він записався у лави добровольців. Коли настав час відбути в зону АТО, хлопець сказав батькам, що їде з друзями на відпочинок. На який час – не уточнив.
Перший період рідні нічого не підозрювали, поки в одному телесюжеті не промайнуло обличчя сина. Тоді-то Віталій і зізнівся в усьому батькам. Як пригадує хлопець, тато відреагував на його вчинок нормально, а мама, незважаючи на те, що вона теж військовослужбовець, відреагувала як кожна мама – і досі сильно переживає.
– У мене жодного разу не було такої думки – повертатися чи не повертатися в батальйон. Я стовідсотково поїду назад, – каже Віталій. – Ми з батьками домовилися більше про це не говорити, адже я вирішив остаточно.
На полі бою Віталій знайшов ще одну сім’ю – солдати стали один одному братами. Хлопець розповідає, що їхній загін дуже дружній, між вояками немає жодних сварок, усі намагаються допомагати, якщо комусь щось потрібно. А це в свою чергу під час бою налаштовує на більш позитивні думки.
Хлопець зізнається, що, певно, не докінця усвідомив те, що відбувається навколо нього: постійна стрілянина, перше поранення, перші смерті.
– Найтяжче – перейти цей бар’єр. Коли ти бачиш, що біля тебе поранені, вбиті товариші, тоді ти не думаєш – не стріляти чи стріляти по ногах. У такі моменти ти стріляєш в ціль на поразку, – говорить військовослужбовець.
Марина КОРПАН, Марія ГЛИВКА
Довідка
Батальйон "Айдар" – добровольче збройне формування, підпорядковане Міністерству оборони України, що діє на Луганщині у складі підрозділів АТО, виконуючи завдання по захисту територіальної цілісності України.
Батальйон складається з добровольців: Луганщини, Волині, Харківщини, Києва, Івано-Франківська, Буковини, Криму та Донецька. До складу батальйону ввійшло багато активістів Самооборони Майдану. У завдання батальйону входять: патрулювання доріг Луганщини та виконання окремих завдань, звільнення луганських міст від бойовиків.
Батальйон "Айдар" брав участь в боях за північні і центральні райони Луганщини.
"Айдар" брав активну участь у визволенні міста Щастя. За участі батальйону 14 червня 2014 року воно перейшло під повний контроль української влади. Під час звільнення Щастя, за даними батальйону "Айдар", ліквідовано 58 бойовиків. Тоді ж загинули 4 військових батальйону.
