"Державну самостійність" в умовах недотримання всіх законів у неділю виборювали сепаратисти в східних областях України. Так званий "референдум" радше нагадував поганий спектакль, аніж опитування громадської думки, вважають очевидці.
Прийти на дільницю й покласти позначку в бюлетені міг будь-хто – чи ти з Луганська, чи із Чернівців. Очевидці псевдореферендуму кажуть: з таким поспіхом і безалаберністю в Україні ще жодні виборчі процеси чи референдуми не відбувалися.
Проголосував за неіснуючу дружину та її маму
– На цьому "референдумі" я був лише як журналіст, і, звісно, участі в ньому не брав, – розповідає "МБ" журналіст Першого національного з Донецька Тарас МОСКАЛЮК.
– Людей справді було багато. Але ці черги, про які увесь день говорило російське телебачення, утворилися не через "неймовірну явку виборців". Просто в сепаратистів дільниці не були готовими. Люди ходили табунами, блукали, але чимало тих дільниць вчасно не відкрилося. Наприклад, школа Ахметова була зачинена, Палац культури… Це результат російської пропаганди, бо вся ця "еліта" тут дивиться винятково російські телеканали. Вони людей залякали, вбили в голови всілякі дурниці.
– Розуму тут не має ні старий, ні малий: всі йшли голосувати, бо нічого не розуміють, – продовжує Тарас. – А що далі буде – ніхто не знає. Людей літнього віку було набагато більше. У всіх єдина типова цитата: "Ми не хочемо жити під бандерівцями". Але ж вони їх ніколи в житті не бачили…
Проголосувати за себе, неіснуючу дружину, її маму й сусіда на чотирьох різних дільницях Донецька вдалося журналісту "Новостей Донбасса" Сергію СУХОБОКУ.
– На дільницях не було жодних списків виборців. Члени комісій від руки вносили прізвища й дані виборців, – каже він. – Дехто приходив із двома-трьома паспортами – голосували за родичів, друзів, сусідів… Одна людина займала 10-15 хвилин часу у члена дільничної комісії. Тому й з’явилися оці черги, які дали картинку для російського телебачення. У Маріуполі взагалі діяли лише чотири дільниці – уявіть собі, які там були черги!
Бюлетені друкували на звичайному ксероксі
– На прописку в паспорті ніхто на дільниці не звертав увагу, – каже Сергій Сухобок. – У мене взагалі немає донецької прописки, але до списку мене внесли, при чому на всіх чотирьох дільницях, де я вирішив "проголосувати". На двох дільницях я попросив, чи можна проголосувати за дружину, хоча дружини в мене немає. "Від ліхтаря" назвав прізвище, сказав, що в нас громадянський шлюб… У бюлетенях я не побачив жодного підпису чи печатки виборчої комісії. Тобто немає жодного підтвердження, що це справжній бюлетень. Крім того, вони віддруковані ксероксом на звичайному офісному папері. У мене на роботі є два екземпляри – тож учора я міг сходити в будь-який копіювальний центр і зробити собі хоч 100 копій. Отже, говорити про те, що цей "референдум" мав якусь легітимну форму чи відповідав законним процесам, я б не поспішав. Бо, серйозно, проголосувати на цьому "референдумі" легко могли би й ви, приїхавши із Чернівців. Просто сказали би, що у вас громадянський шлюб із місцевою мешканкою.
– Грандіозна більшість донеччан абсолютно байдужі до цієї події, – каже журналіст. – Тобто отих 10 відсотків "виборців" я би охарактеризував так: люди, старші 60 років, молоді вкрай мало. Люди середнього віку – точно не представники бізнесу чи розумової праці. Я би розділив їх на дві категорії: одні – це ті, кому нічого втрачати, ті, хто будь-які зміни сприймають як щось краще, інші – ті, хто не може самостійно критично мислити або ухвалювати адекватні рішення. Не хочу їх називати маргінесом, але ці люди – із проблемним розумінням того, що їх оточує.
Те, що напередодні Путін запропонував перенести референдум – це теж для картинки було зроблено. Мовляв, ви бачите, він на нас не впливає! Ми самостійні. Навіть голова нашого виборчкому сказав, що цей референдум не означає, що ми приєднаємось до Росії чи відокремимось від України. Мовляв, цей референдум довів, що Донбас має право на самовизначення.
Микола КОБИЛЮК
Думка
"Павуки почали гризтися між собою"
Ігор МЕЛЬНИЧУК, політолог:
– На Сході вирішили піти за "кримським сценарієм", це очевидно. Але ситуація призвела до того, що умови на Донбасі зовсім інші, ніж на півострові. І, відповідно, здається, це зрозуміла й російська влада, яка, якщо ми пригадаємо, закликала перенести "референдум" на пізніше. Тому зрозуміло, що все це – "вистава-фарс". Сепаратисти начебто довели місцевим маргіналам, що "вони заявляли, що референдум відбудеться – і ось, вони дотримуються слова!". Гадаю, саме в проведенні цього референдуму й було завдання сепаратистів. Говорити про якусь навіть найменшу легітимізацію цього дійства ми не можемо. Це був повний фарс, повна імітація чогось наближеного до опитування.
У неділю відбувався й інший референдум – щодо приєднання частини Донецької області до Дніпропетровської. Гадаю, це триває гра Коломойського (голови Дніпропетровської ОДА).
Водночас недільний заклик Ахметова припинити антитерористичну операцію й створити так звані "народні дружини" – це свідчення того, що вже в середовищі самих сепаратистів почалися тертя й протиріччя. Зокрема між тими структурами, які контролювалися Ахметовим та російськими найманцями. І, можливо, саме на тлі цього внутрішнього протистояння сепаратистів цей референдум виглядав ще більшою дурницею. З одного боку, це навіть добре: павуки почали гризтися між собою.
