Найкращі буковинські спортсмени 2010 року вже готуються до нового сезону. Проте знайшли час відповісти на запитання "МБ", які стосувалися різдвяної тематики.
Наталія Лупу (найкраща спортсменка Буковини 2009, 2010)
– Із чим у вас асоціюються Різдвяні свята?
– Із важкими тренуваннями. Якось так виходить, що щоразу на Різдво тренер "вигадує" нам якусь "жорстку" роботу, тож ми потім "виповзаємо" зі стадіону і декілька годин удома відходимо. Але настрій усе одно святковий (сміється – авт.).
– А як щодо колядування?
– А як же без цього! Торік мій хлопець Сергій, колега-бігунка Люда Кирийчук і ще один наш товариш ходили у Києві колядувати. Заробили 240 грн! А я була за касира – чекала вдома, щоби підрахувати гроші (сміється – авт.). Цього року треба організувати декілька "бригад". Нас запросили на Різдво в гості – будемо освоювати нові райони для колядування, може, там будуть щедріші господарі. Хоча, що там вигадувати – підемо колядувати в будинки, де живуть народні депутати, у них точно грошей багато (сміється – авт.).
– На Різдво теж загадують бажання...
– І вони здійснюються! Пригадую, і на Новий рік, і на Різдво загадувала хорошу підтримку в спорті, спонсорів. І що ви думаєте – отримала чудову підтримку з боку влади та спонсорів. З тих пір почуваюся набагато впевненіше, бо знаю, що завжди можна розраховувати на підтримку й допомогу. Багато спілкуюся зі спортсменами з інших регіонів, далеко не всі мають таку підтримку.
– Ваш "головний козир" минулого сезону – перемога на 800-метрівці на командному Євро…
– Коли подивилася список учасниць, навіть не уявляла, що можу бути на фініші першою. Але дуже-дуже постаралася і Бог допоміг перемогти.
– Останнім часом ви зачастили в рідні краї…
– А я регулярно приїжджаю додому. Тим більше, що періодично консультуюсь з нашим відомим професором-кардіологом Віктором Тащуком. Плюс останнім часом бувала тут у зв’язку з тим, що мене прописували в Чернівцях. Це ще один крок до моєї мрії жити у "маленькому Парижі"...
Лідія Січенікова (лауреатка топ-10 2010 р.)
– Неймовірно, але я жодного разу не ходила колядувати... Найбільші враження від новорічних свят – це моя роль Снігуроньки у цьогорічному святкуванні. Ми зустрічали Новий рік спортивною компанією в нашому лучному клубі. Щоправда, на день раніше – з 30 на 31 січня. Я була Снігуронькою. А ось Діда Мороза не було – тренер прийшов без костюма (сміється – авт.). Востаннє перед цим я була Снігуронькою ще в дитячому садочку. Чи не стріляли ми з лука на честь Нового року? Стрільба – це наша робота. А у свята не працюють (сміється – авт.).
Микола Лабовський (лауреат топ-10 2010 р.)
– З останніх різдвяних свят найбільше запам’ятався 2000 рік, коли наш тренер Денис Тищук організував традиційні передноворічні змагання, і я біг у десятиградусний мороз у шортах та майці. Аж мороз по шкірі пробігає, як згадаю. Тепер, напевно, й при 0 градусів не побіг би в такій формі (сміється – авт.).
Костянтин Ільїн (лідер народного рейтингу з неолімпійських видів)
– Колядував одного разу і то дуже давно. Сусід Петро запропонував поколядувати. Мені було років 10. Ми нашвидкуруч вивчили колядку, він взяв гітару (хоча не вмів грати – лише "бринькав"), і ми пішли колядувати. Десь за 4-5 годин у нас вже було по 25 рублів на брата, це були на ті часи великі гроші. Я так зрозумів, що люди давали нам гроші, лиш би Петро "заглухнув" із своєю гітарою (сміється – авт.). Я кажу: "Може, вистачить вже по 25 карбованців". А Петро: "Ти знаєш, у мені прокинулася жадібність". Але все-таки ми розійшлися. Я тоді гроші віддав мамі. Напевно, зараз непогано було б заїхати з Петром поколядувати до Верховної Ради, але вже не з гітарою, а з контрабасом (сміється – авт.).
