Спортсмени на Різдво колядуватимуть депутатам

Найкращі буковинські спортсмени 2010 року вже готуються до нового сезону. Проте знайшли час відповісти на запитання "МБ", які стосувалися різдвяної тематики.

Наталія Лупу (найкраща спортсменка Буковини 2009, 2010)

– Із чим у вас асоціюються Різдвяні свята?

– Із важкими тренуваннями. Якось так виходить, що щоразу на Різдво тренер "вигадує" нам якусь "жорстку" роботу, тож ми потім "виповзаємо" зі стадіону і декілька годин удома відходимо. Але настрій усе одно святковий (сміється – авт.).

– А як щодо колядування?

– А як же без цього! Торік мій хлопець Сергій, колега-бігунка Люда Кирийчук і ще один наш товариш ходили у Києві колядувати. Заробили 240 грн! А я була за касира – чекала вдома, щоби підрахувати гроші (сміється – авт.). Цього року треба організувати декілька "бригад". Нас запросили на Різдво в гості – будемо освоювати нові райони для колядування, може, там будуть щедріші господарі. Хоча, що там вигадувати – підемо колядувати в будинки, де живуть народні депутати, у них точно грошей багато (сміється – авт.).

– На Різдво теж загадують бажання...

– І вони здійснюються! Пригадую, і на Новий рік, і на Різдво загадувала хорошу підтримку в спорті, спонсорів. І що ви думаєте – отримала чудову підтримку з боку влади та спонсорів. З тих пір почуваюся набагато впевненіше, бо знаю, що завжди можна розраховувати на підтримку й допомогу. Багато спілкуюся зі спортсменами з інших регіонів, далеко не всі мають таку підтримку.

– Ваш "головний козир" минулого сезону – перемога на 800-метрівці на командному Євро…

– Коли подивилася список учасниць, навіть не уявляла, що можу бути на фініші першою. Але дуже-дуже постаралася і Бог допоміг перемогти.

– Останнім часом ви зачастили в рідні краї…

– А я регулярно приїжджаю додому. Тим більше, що періодично консультуюсь з нашим відомим професором-кардіологом Віктором Тащуком. Плюс останнім часом бувала тут у зв’язку з тим, що мене прописували в Чернівцях. Це ще один крок до моєї мрії жити у "маленькому Парижі"...

Лідія Січенікова (лауреатка топ-10 2010 р.)

– Неймовірно, але я жодного разу не ходила колядувати... Найбільші враження від новорічних свят – це моя роль Снігуроньки у цьогорічному святкуванні. Ми зустрічали Новий рік спортивною компанією в нашому лучному клубі. Щоправда, на день раніше – з 30 на 31 січня. Я була Снігуронькою. А ось Діда Мороза не було – тренер прийшов без костюма (сміється – авт.). Востаннє перед цим я була Снігуронькою ще в дитячому садочку. Чи не стріляли ми з лука на честь Нового року? Стрільба – це наша робота. А у свята не працюють (сміється – авт.).

Микола Лабовський (лауреат топ-10 2010 р.)

– З останніх різдвяних свят найбільше запам’ятався 2000 рік, коли наш тренер Денис Тищук організував традиційні передноворічні змагання, і я біг у десятиградусний мороз у шортах та майці. Аж мороз по шкірі пробігає, як згадаю. Тепер, напевно, й при 0 градусів не побіг би в такій формі (сміється – авт.).

Костянтин Ільїн (лідер народного рейтингу з неолімпійських видів)

– Колядував одного разу і то дуже давно. Сусід Петро запропонував поколядувати. Мені було років 10. Ми нашвидкуруч вивчили колядку, він взяв гітару (хоча не вмів грати – лише "бринькав"), і ми пішли колядувати. Десь за 4-5 годин у нас вже було по 25 рублів на брата, це були на ті часи великі гроші. Я так зрозумів, що люди давали нам гроші, лиш би Петро "заглухнув" із своєю гітарою (сміється – авт.). Я кажу: "Може, вистачить вже по 25 карбованців". А Петро: "Ти знаєш, у мені прокинулася жадібність". Але все-таки ми розійшлися. Я тоді гроші віддав мамі. Напевно, зараз непогано було б заїхати з Петром поколядувати до Верховної Ради, але вже не з гітарою, а з контрабасом (сміється – авт.).