Історичний тріумф донецького "Шахтаря" в останньому розіграші Кубка УЄФА (з наступного сезону буде Ліга Європи) буковинці бачили не лише по телевізору – десятки, а може й сотні наших земляків були на фінальному матчі в Стамбулі.
Найближчим серед буковинців до самого трофею був екс-форвард "Буковини", студент ЧТЕІ КНТЕУ Максим ІЛЮК, який наприкінці минулого року підписав контракт із "Шахтарем" і тепер грає за дубль. Резервістів "Шахтар" взяв із собою, тож вони мали можливість і повболівати. Як розказав нам Максим Ілюк, з тріумфаторами вони летіли в одному літаку:
– Коли летіли туди, всі були сконцентрованими – налаштовувалися на фінал. Назад, звісно, поверталися у суперовому настрої. Кубок УЄФА декілька разів проносили туди-сюди поруч із місцем, де я сидів. Гадаю, вже у клубі буде можливість не лише доторкнутися до почесного трофею, а й сфотографуватися біля нього. Дуже приємно усвідомлювати, що ти виступаєш за клуб, який є володарем єврокубка! Для нас, молодих гравців, це додатковий стимул. Може, й нам колись пощастить пограти у такому фіналі!
Юрій ВЕРЕТЕНКО, розробник сайту Івана Гешка heshko.com:
– Я їхав туди автобусом до Києва, літаком до Анталії і автобусом до Стамбула. Квиток за 90 євро придбав ще давно, коли не знав, чи буде українська команда у фіналі. В Інтернеті проводилася лотерея на право купівлі квитка на фінал, і я виявився серед переможців. Перед півфіналом домовився з фаном "Динамо" (Київ), що якщо кияни пройдуть до фіналу, продам йому квиток за 150 євро. Але добре, що не продав (сміється – авт.). Я сидів у змішаному секторі. Турки вболівали переважно за "Шахтар". В одному із сусідніх секторів були вболівальники "Галатасарая", які перекрикували всіх фанів "Вердера" разом взятих. Дорогою ми "об’єдналися" ще з кількома українськими вболівальниками. Один із них раніше працював на "1+1", то мав якийсь там бейджик, з яким пробився аж на поле. Сфотографувався з гравцями, тренерами і навіть з Ахметовим. Щоправда, тоді спалах не спрацював, і фото вийшло затемнене. Після гри ми до 09.00 (коли був рейс автобуса) гуляли Стамбулом. Атмосфера була святкова. Святкували і наші, і турки. Турки нам на вулиці кричали: "Луческу! Луческу!" З німцями не зустрічалися. А ось до гри встигли випити разом пива. На стадіоні стільки накричався, що досі горло болить і ледве розмовляю.
Валентин ПОДОЛЬСЬКИЙ, кращий воротар Чемпіонату області з футболу:
– Добирався туди бусиком з Чернівців. Хлопці їхали по бізнесу, але заодно пішли і на футбол. Вони, до речі, сиділи у секторі з фанами "Вердера", кричали "Шахтар" і нічого їм за це не було (сміється – авт.). Ми ж сиділи у секторі "Шахтаря", бо квитки нам купили друзі з Донецька. Вони ж привезли клубну атрибутику – бейсболки, шарфи... Весь матч кричали і жестикулювали разом із фанами. Аж тепер я дізнався, як "правильно" вболівати (сміється – авт.). Мені 32 роки, а моїм знайомим по 50, а кричали вони, як пацани. І дуже сподобалися мені турецькі вболівальники. Як тільки наші замовкали, турки починали скандувати: "Шахтьор"! Голь, голь, голь!" Це були фани "Фенербахче". У них були свої клубні майки, але наші шарфи. Відсотків 80 на стадіоні вболівало за "Шахтар". Після гри, десь о 03.00, зустрілися на вулиці з фанами "Вердера". Вони привітали, потиснули руки. Хоча на самому стадіоні було інакше. По телевізору не було видно, але коли наші футболісти пробігали біля сектора "Вердера", звідти летіло все, що фани могли кинути...
20.05.09. Стамбул. Фінал Кубка УЄФА. "Шахтар" (Донецьк, Україна) – "Вердер" (Бремен, Німеччина) – 2:1 (Луіс Адріано, 25, Жадсон, 97 – Налдо, 35).
Георгій МАЗУРАШУ
