Море задоволення подарувала футбольним гурманам "Буковина" зразка 1988 року, яка відзначила ювілей перемоги в українській групі ІІ ліги СРСР товариським матчем із чемпіоном України серед ветеранів "Прикарпаттям" (Івано-Франківськ).
"Буковина-88" – "Прикарпаття" – 3:2 (1:0)
"Буковина-88": Павло Сиротін, Юрій Гій, Олександр Бобарико, Валерій Сарафінчан, Сергій Походзіло, Василь Задорожняк, Дмитро Білоус, Юрій Шелепницький – к, Валерій Королянчук, Віктор Олійник, Віктор Мглинець.
Андрій Гузієнко, Олег Бурчак, Олександр Томах.
"Прикарпаття": Сергій Хопта, Ігор Мельничук, Андрій Романчук, Іван Павлюк, Володимир Сусяк, Володимир Крайник, Іван Хотинський, Олег Руденський, Володимир Ступар, Юрій Шулятицький, Сергій Турянський.
Богдан Вовкович, Ігор Стахів, Ігор Кребан.
Ювілейний поєдинок викликав чималий інтерес у справжніх шанувальників "гри мільйонів", а особливо – у вболівальників зі стажем, які добре пам’ятають блискучу гру віртуозів із "золотого складу"-88. Останні, до речі, навіть через двадцять років зберегли свій почерк, втративши лише трішки у швидкості (а деякі ще додали у вазі). Тож прикро, що серед декількох тисяч глядачів на трибунах було мало юних футболістів, для яких звітна гра була би чудовим майстер-класом.
Як і в переможному сезоні-88, та "Буковина" вийшла на гру "зарядженою" на боротьбу і націленою лише на перемогу. Щоправда, не будь-якою ціною – ще вище за результат наші ветерани поставили гарний футбол, яким вони віддячили своїм шанувальникам.
Зрозуміло, "Буковина" володіла ініціативою, більше атакувала і створила чимало голевих моментів. Перелічувати всі не будемо. Зазначимо, що, як і частенько у найкращі часи, рахунок відкрив Валерій Королянчук – фірмовим ударом головою.
Буковинці і самі дарували публіці футбол найвищого гатунку, і суперникам давали пограти. І так надавалися, що на 15 хв. другої 30-хвилинки Іван Хотинський зрівняв рахунок. Рівновага протрималася лише 5 хвилин – вперед "Буковину" вивів той самий Королянчук, і знову ударом головою. З численних нереалізованих нагод для взяття воріт відзначимо диво-удар Віктора Мглинця з льоту після навісу з протилежного флангу – м’яч полетів у ближній лівий кут, звідки його дивом перевів на кутовий кіпер гостей.
Усе ніби гарно рухалося до звичного для складу-88 виграшу, але на останній хвилині основного часу Іван Павлюк під час рідкісної контратаки знову зрівняв рахунок. Треба було бачити, з яким вогником в очах наша команда пішла виривати перемогу. Серед створених у доданий час голевих моментів відзначимо удар Віктора Олійника, якого перший капітан збірної незалежної України Юрій Шелепницький вивів сам на сам – воротар зреагував і перевів м’яча на кутовий. Після розіграшу кутового у метушні біля правої стійки наші форварди не змогли проштовхнути шкіряну кулю у ворота – рикошетом від оборонця вона знову полетіла на кутовий. І все-таки після цієї подачі від кутового прапорця Василь Задорожняк, випередивши стража воріт, забив переможний гол!
Георгій МАЗУРАШУ
