Тренер мріє готувати з юних футболістів професіоналів

Один з найуспішніших на Буковині дитячих футбольних тренерів Михайло Кузьмін вже багато років намагається переконати столичних спортивних функціонерів в необхідності усунення дисбалансу між професійним футболом і любительськими методами підготовки майбутніх професійних футболістів. Поки що безрезультатно. Але рук не опускає. Михайло Микитович переконений, що в спортивних школах футболістів мають готувати за 10-річним циклом, який забезпечують п’ять тренерів, чиї функції і обов'язки повинні бути передбачені у відповідних контрактах. Основний критерій роботи – підготовлені гравці для команд майстрів. Успішні спортшколи згодом процвітатимуть, а ті, чиї успіхи обмежуються перемогами у локальних дитячих змаганнях або зникнуть, або стануть платними оздоровчими секціями. На думку Кузьміна, в його новій Програмі з футболу мають бути зацікавлені і Федерація футболу України та Професійна футбольна ліга.
- ФФУ з 2001 року ознайомлена з моєю системою, - розповідає Михайло Микитович. – На двох науково-практичних конференціях, на робочій групі з підготовки нової програми для ДЮСШ з футболу, я виступив і попередив, що якщо не зміниться суть оплати праці, а лише методика, користі не буде. Багато було казусних моментів. Мені пообіцяли, що мої зауваження будуть враховані, але… 2003 року вийшло те, що я і припускав, тобто трішки підкорегований методичний посібник, який нічим не відрізнявся від радянської програми 1986 року і від української 1995-го. Лише у перекладі.
– Особисто мені ці реформи вже не потрібні – я на порозі восьмого десятка і не можу отримати якісь тренерські дивіденди від впровадження нової системи, - підкреслює Михайло Микитович. – Інша справа, що поки я ще на ходу, можу надати практичну та дорадчу допомогу на етапі переходу від теперішньої до нової системи підготовки футболістів, адже я її бачу і знаю як реалізувати
Його ідеї можна було б реалізувати на правах експерименту і, наприклад, в одній Чернівецькій області, якби всі спортивні школи були підпорядковані одній вертикалі і система оплати праці була би гнучкішою. А оскільки до цього ще не дійшло, треба чекати офіційного одобрям від столиці.
До цієї теми ми повернулися не випадково, а з підтекстом. Адже саме цими днями успішний дитячий тренер Михайло Кузьмін святкує своє 70-ліття. Можливо, цим матеріалом ми наврочимо успіх і його революційним футбольним пропозиціям!
Довідка
· Уродженець Одеси.
· Грав за луцьку “Волинь”, але кар’єру гравця закінчив рано через травму.
· У 1970-их роках переїхав до Чернівців.
· У 1973 -1985 - працював тренером у ДЮСШ “Буковина”, пізніше – у ДЮСШ №2.
· З 1992 року і донедавна був директором стадіону “Юність” (більше відомого, як “Гарт”).
· Кращі учні: Віктор Мглинець (“Буковина”, “Чорноморець” та інші команди), Валерій Сарафінчан, Сергій Темерівський (“Буковина”), Петро Бойчук (“Буковина”, “Балтика” (Калінінград), Сергій Луцяк (“Буковина”, команди Молдови), Андрій Дубковецький (“Поділля”).
Віктор Мглинець (головний тренер “Буковини”):
- Михайло Микитович ставився з любов’ю до всіх своїх учнів. Особисто я відчував, що він симпатизує мені, що вірить у мене! Водночас частенько діставав на горіхи від нього. Коли він судив, а я грав (наприклад, за училище на призи клубу “Шкіряний м'яч”), щонайменше три рази показував мені червону картку. Я сперечався, чимось був незадоволений, а наставник одразу виганяв з поля. Напевно, боявся, щоби я не захворів зірковою хворобою (сміється – авт.). Тепер я усвідомлюю важливість цих виховних моментів. Безумовно, його величезна заслуга в тому, що я виріс хорошим футболістом. Класний футболіст – той, у якого є добра школа. Михайло Микитович закладав дуже хорошу базу. Він навчав таким речам, які тепер не всі тренери знають. Як головний тренер, особливо відчуваю, як не вистачає цієї бази багатьом потенційно непоганим гравцям. Гадаю, нашим дитячим тренерам варто було б послухати Кузьміна і перейняти його досвід. Для мене він був не лише тренером, а й другим татом. Навіть коли захотів одружитися в 20 років, пішов спитати поради в нього. Благословив, як батько. Його дружина Людмила Сергіївна і моя Світлана дотепер часто спілкуються. А Михайло Микитович став не лише моїм тренером, а й моїм куратором в житті, старшим другом. І те, що він вірить в мене, як тренера, теж мені дуже допомагає.
Валерій Сарафінчан (депутат міськради):
- Михайло Микитович, безумовно, один з кращих тренерів нашої області. Для мене він був більше, ніж тренер. Я вважаю його своїм футбольним батьком. Чи не діставалося від нього? Звісно, діставалося, як і всім (сміється – авт.). Чим більше він вірив в перспективи учня, тим суворіше до нього ставився. І це давало свої плоди. В моїй долі Михайло Микитович зіграв величезну роль. Завдяки йому я відбувся і як футболіст, і як людина. Тому бажаю йому лише найкращого на довгі літа!
Григорій ПАСАТ