Чому Гешко не вийшов на старт

Коли спортсмен не виходить на старт Олімпійських ігор – це сама по собі неординарна подія. А коли на старт не вийшов капітан збірної України з легкої атлетики, який ще на минулій Олімпіаді був реальним претендентом на медаль, – це, природно, стало предметом дискусій. Більше того, за відсутності інформації від самого Івана, миттєво з'явилися різноманітні версії причин його неявки на старт - від допінгових скандалів до небажання вийти на старт "щоби не зганьбитися".
Іван в олімпійський рік мав певні проблеми з ногою, які нагадали йому про травму, отриману на Чемпіонаті світу – 2007 року. Доліковував він травму в Італії. Уже на Чемпіонаті України – 2008 року проблем з ногою не було. Отож, Іван готувався до своєї третьої Олімпіади і, маючи в активі золото чемпіонатів Європи і світу та п’яте місце на Іграх-2004, не мав наміру бути в Пекіні статистом.
Перший тривожний сигнал пролунав у день відльоту до столиці Китаю, коли в аеропорту Іван відчув легкий біль у спині. У Пекіні біль посилився і став настільки нестерпним, що декілька днів буковинський олімпієць не міг навіть тренуватися. Після перших оглядів лікарі припустили, що може бути хребтова грижа. Але Іван, як кажуть, "рвався у бій", тому питання щодо його виходу на старт до останнього залишалося відкритим. Далі ми бачили трансляцію і чули здивовані запитання коментаторів: "Чому Гешко не вийшов на старт?"
„Є зміщення хребця, внаслідок якого сталося защемлення нерва”
Тепер ми маємо можливість отримати відповідь на це запитання від Івана Гешка, який вийшов на телефонний зв'язок зі столиці Олімпіади:
– У принципі я до останнього сподівався, що біль відступить і я таки зможу бігти. Хоча розумів, що ці проблеми, через які декілька днів навіть не міг тренуватися, можуть серйозно вплинути на результат. Біль не давав взагалі прискорюватися, тож зрештою, все-таки прийняли рішення не стартувати (звісно, воно узгоджене з лікарями, бо неявка на старт без поважних причин тягне за собою дисциплінарні санкції). У Пекіні мені зробили обстеження, яке показало, що хребтової грижі, слава Богу, немає, а є зміщення хребця, внаслідок якого сталося защемлення нерва. Звідси і проблеми. До від'їзду з Пекіна хочу ще раз зробити обстеження, а по приїзді додому – проконсультуватися з фахівцями для прийняття рішення щодо лікування. До остаточного діагнозу та відповідних консультацій з лікарями не можу сказати, скільки часу може зайняти лікування і коли зможу знову повноцінно тренуватися.
– Про неофіційні версії невиходу на старт обізнаний?
- Не скажу, що я захоплююся чутками. Хоча, звісно, друзі тримають мене в курсі. Після того, як взимку в Києві розповідали байки про те, що я ніби посварився зі своїм тренером Георгієм Миронюком і поїхав сам на навчально-тренувальні збори кудись, куди я зовсім не збирався, тепер я вже нічому не дивуюся. До того ж я загартований першоквітневими "качками" (сміється – авт.). Не вважаю за потрібне коментувати все те, що хтось примудряється вигадувати. Разом з тим хотів би висловити вдячність телеканалу "Мегаспорт", який, як мені повідомили друзі, доволі оперативно спростував нісенітниці. Мені розповіли, що Роман Вірастюк та Олена Говорова в прямому ефірі доволі доступно пояснили, чому людина може не вийти на старт. Це тому, що вони самі були висококласними спортсменами і знають не за розповідями про травми та інші проблеми.
„Виступаємо набагато краще, ніж у нас розвинуті спорт та інфраструктура”
– Коли маєш повернутися з Пекіна?
– Квиток з Пекіна у мене на 28 серпня. Якщо вдасться його поміняти, повернуся швидше.
– Як капітан збірної України з легкої атлетики, ти мав би дбати про оперативну доставку Державного прапора нашим чемпіонам та призерам...
– Я свою функцію виконав – взяв з собою навіть не один прапор. Хоча тепер це не проблема – майже всі спортсмени беруть з собою на великі форуми прапори. "Оперативно подати" прапор нашим першим героїням виявилося не так вже й просто, адже нас, як учасників, не всюди пускають на стадіон – у "Пташиному гнізді" нам відведений спеціальний сектор, який не обов'язково близько розташований до місця "здійснення спортивного подвигу". Були б медалі – з прапорами проблем не буде (сміється – авт.). До речі, хотів би офіційно привітати наших семиборок Наталю Добринську та Людмилу Блонську. Вони – молодчинки! Дуже щасливий, що їм вдався такий яскравий медальний дубль!
– Як оцінюєш виступ збірної України загалом?
– Гадаю, ми виступаємо набагато краще, ніж реально розвинуті спорт та інфраструктура сьогодні в нашій державі. Деякі фахівці навіть висловлюють побоювання, що ці олімпійські медалі можуть знову приспати нашу увагу до тих гострих проблем, яких в українському спорті, на жаль, вистачає. Ми випадково зустрілися з Яною Клочковою на Китайській стіні, і, зокрема обговорювали і ці проблеми. Як ми, наприклад, хочемо боротися за медалі в плаванні, коли у нас басейнів "кіт наплакав", коли спортивна медицина, спортивні технології пішли далеко вперед, а ми апелюємо практично лише на патріотизм та винагороди за олімпійські медалі. Але ж шлях до них дуже довгий. Таланти треба знайти, створити їм належні умови для тренувань. І система стимулювання має бути комплексною і в окремих частинах доступною та близькою навіть для наймолодших здібних хлопчиків і дівчат – від розуміння, шани і уваги в школі і до реальних пільг при вступі у вузи, забезпечення житлом, преміальних за успіхи. Це довга тема...
Замість P. S. Враховуючи полеміку навколо питання, чи став тепер Іван Гешко, який не біг в Пекіні, триразовим учасником Олімпійських ігор, нагадуємо: спортсмен, який заявлений на вид, але не вийшов на старт з відома або за висновками офіційних лікарів змагань, вважається учасником змагань.
Григорій ПАСАТ