«Пропаганда – це як алкоголізм»

На брехливу пропаганду Росії, її агресію проти України та жахливі події на Сході письменник Олег Шинкаренко відреагував сатиричною антиутопією про Україну через сто років.

Жанр антиутопії – не для кожного читача. Але знаючі уже оцінили роман: читання Олега Шинкаренка зустріли у Чернівцях оваціями. З автором, який є вихідцем зі Сходу, ми спілкуємо про фобії сучасних українців, боротьбу з пропагандою і таємниче місто Кагарлик із його роману.

"Треба працювати над закриттям кордону"

– В Інтернеті після виходу вашої книги гуляє вислів: "Скоро усім нам буде Кагарлик". Образом чого у вашій книзі є місто Кагарлик?

– Це образ загубленого провінційного міста, де люди живуть дуже повільно. У результаті військових наукових експериментів тут назавжди зупинився час. Насправді, таких міст не існує. Це гіпербола. У цьому романі відбувається такий парадокс: у Києві залишається буквально 200-300 мешканців. Я змальовую апокаліптичний зруйнований Київ, наприклад, у ліфті багатоповерхівки сидить труп із газетою "Сегодня" з анекдотами на останній сторінці... Це антиутопія і це поганий парадокс.

– За вашим романом, через сто років Росія окуповує Україну і ми втрачаємо незалежність. А як, на вашу думку, насправді можуть розвиватися події?

– У романі війна відбулася, і Росія невідомо куди поділася. А у реальності? Є багато різноманітних факторів, які неможливо передбачити. Хотілося, щоб усе було, як написав німецький політолог Андреас Умланд: "Поспішайте швидше приїхати у Київ, щоби побачити, що тут відбувається. Бо уже через рік це буде звичайною "нудною" європейською країною". Хотілося, щоби його прогнози здійснилися.
Мені здається, що якась логіка чи розум мали би перемогти: краще, щоб купували газ за певною ціною, краще ринок, аніж перестрілки та війна.

Хотілося, щоб у Росії був здоровий глузд, а не прислуховувалися до божевільної пропаганди Дугіна (російський професор-шовініст, – авт.). Для прикладу, одна з його промов про те, що у Росії немає національної ідеї, і він для ідеї говорить: "Росія повинна завоювати усю Європу". Смішно, на перший погляд. Клоунада... Але, тим не менш, уже лунає стрілянина.

– Чи вистоїмо ми у розв’язаній проти нашої країни війні?

– Це залежить від того, наскільки повномасштабною буде війна.

– Чого не вистачає нашій владі для успішного протистояння російській агресії та розгулу сепаратизму на Сході?

– Не вистачає людей. Як терористи просочуються крізь кордон? Їх пропускають? Вважаю, насправді, не вистачає людей, щоби оберігати кордон чи закрити його. Нині треба працювати над закриттям кордону.

"Правдива інформація для сепаратистів – обман"

– Ви самі виходець із Запоріжжя, тому очевидно вам близька ментальність мешканців Сходу. Чому там виникла така ситуація?

– Запоріжжя зовсім не таке, як ті два східні регіони. Інша ментальність. Ніби такий самий людський набір, як у Донецьку, Луганську – совок. Але у Запоріжжі думають інакше. Там сепаратистські маніфестації нечисленні й їх дуже швидко розганяють місцеві активісти.

– Хто ці люди, які взяли зброю до рук, катують і вбивають, ненавидять усе українське?

– Це дуже погано освічені люди. Вони під впливом пропаганди, вони зомбовані. І ця пропаганда їм подобається. А правдива інформація для сепаратистів – обман. Вони готові вірити у найбільш абсурдні ідеї, лишень би оправдати свій світ. Інколи заходжу на сепаратистські сайти і шокований. Пишуть, що уряд Яценюка отримав від Заходу кредит для України за те, щоби загиблих під час АТО солдатів розрізали на органи і тими органами віддають кредит. І люди у це вірять! Їхній світ складається із химерних вірувань, і переконати їх у чомусь іншому неможливо. Їхній світ набагато жахливіший за наш, і вони ніколи не здадуться.

– Як довго Україна змушена буде боротися проти так званого сепаратизму на Сході і хто вийде переможцем у війні?

– Залежить від того, як міцно триматимемо кордон. Така сама ситуація у Росії: там багато людей під впливом божевільних ідей, і вони готові їхати до нас, щоби підтримувати війну і свої божевільні ідеї.

Та ж сама ідея Коломойського про стіну... У цьому є раціональне зерно: щось треба робити із кордоном!

– Війна, пропаганда, стіна на кордоні, – усе на грані абсурду. Тому і пишете антиутопію?

– Так! Ось зараз пишу наступний роман "Інститут захисту реальності". Він про те, що журналісти не напишуть, усе трапляється насправді. Тому багато з’явилося журналістів, які пишуть брехливу інформацію. І усе, що збрешуть, перетворюється на життя. Тому реальність дуже спотворилася. І люди, які хочуть повернутися до нормального життя, заснували ЗМІ, яке пише правду. У романі буде особливий термін "Напівновина". Це новина, яку неможливо нічим підтвердити. Таких новин нині дуже багато. Це не пропаганда, бо пропаганда нині – це відверта брехня. А це така новина, яку неможливо перевірити. Для прикладу, хто стріляв по Луганській ОДА, де загинуло семеро людей? Є лише версії, але де правда – ми не розуміємо.

"Значно зменшився поріг терпимості"

– Свого часу у 2010 році вас викликали в СБУ за негативні відгуки про Януковича. Було страшно? Чи могли тоді уявити, що тирана звалить повсталий народ?

– Я був дуже здивований. У мене були два пости у "Живому журналі", один із них про вінок, який упав на Януковича. До одного поста написав тег "Убити гада". Я здивувався увагою до мене, бо тоді мій блог читало кілька десятків людей. Тоді я просто написав пояснення, що "не буду погано писати про Януковича". Очевидно вони хотіли налякати через мене інших блогерів, щоби вони зрозуміли, що це небезпечно... Хіба міг тоді хтось уявити, що буде Євромайдан?

– Чи реально країна змінилася після Євромайдану? Що нас може чекати далі? Чи терпітимуть люди нинішню владу?

– Головна зміна у тому, що значно зменшився поріг терпимості. Рік тому неможливо було уявити, що люди прийдуть до російського посольства з пікетом. Але і неможливо було уявити танки, військові літаки.
Завдяки меншій терпимості може відбутися усе що завгодно. Суспільство почало швидше на все реагувати. І реакція більш агресивна.

– Герой вашого роману – чоловік, чию свідомість використали для виготовлення суперкомп’ютерів російських військових супутників... Ідеться про зомбування, так?

– Нині у Європі Женевський інститут займається темою копіювання свідомості. Вчені намагаються виготовити конект – систему поєднання нейронів (комп’ютерний аналог мозку – авт.). Відтак є ідея, що можна когось скопіювати, когось, хто уже помер чи змінився. Так ось, мій головний герой поділений на три частини: оригінал Олександр Сагайдачний, його копія на військовому супутнику (налаштований опозиційно до московського уряду), третя копія – православний фундаменталіст Юрій Гагарін.

– Як ви гадаєте, наскільки нинішня пропаганда, яку здійснюють у Росії, спотворює уявлення людини про реальність?

– Ця пропаганда має вплив на тих людей, які хочуть бути під її впливом. У Росії таких 80 відсотків, здається. На людей, які розмірковують, пропаганда не впливає. Щоб думати і знаходити правду, треба мати бажання. Колись казали, що сила пропаганди полягала у тому, що не було альтернативних засобів інформації, для прикладу, Інтернету. Ну ось, нині є що завгодно, але все одно залишилися люди, які налаштовані на пропаганду. Вони живуть у певній реальності, бо так зручно. Пропаганда – це як алкоголізм. Треба лікувати. Треба повністю перекрити канал. Треба розвивати свідомість людини, щоб вона прагнула до аналітичного сприйняття світу: думати, багато читати...

– Якщо врешті-решт люди зрозуміють, що пропаганда і реальність – це різні речі, чи не призведе це до вибуху, який змете і владу, і пропагандистів?

– Тут має дещо більше змінитися, ніж розуміння пропаганди. Має змінитися саме сприйняття влади. У Росії влада сприймається, як дещо божественне, вище, чому не можна суперечити та що критикувати.
Валерія Чорней

Довідка

Роман "Кагарлик" – це сатирична антиутопія, що відображає життя в Україні через сто років. Відбулася російська окупація, внаслідок якої наша країна повернулася у середньовіччя. Головний герой, чию свідомість використали для виготовлення суперкомп’ютерів російських військових супутників, намагається повернути втрачену через це пам’ять та свою дружину. Для цього він вирушає у загадкове місто Кагарлик, де назавжди зупинився час.