Де ховатися чернівчанам у разі війни

Чи зможуть міські захисні споруди врятувати населення у разі війни чи стихійного лиха – дізнавалася кореспондент "МБ".

В управлінні з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення міськради запевнили, що зараз у захисних спорудах, які знаходяться на території міста, наводять порядок і готують їх до прийому людей. У разі бомбардування, радіації чи хімічних викидів у них зможе укритися приблизно 40 тисяч чернівчан, що становить менше п’ятої частини населення міста. Та й ті – під знаком запитання. Більшість сховищ є комунальною власністю і перебуває на балансі КЖРЕПів та підприємств. Нині деякі з них у жахливому стані – коштів на ремонт та утримання немає.

Чернівецький екстремал Влад побував із друзями в багатьох міських сховищах. "Потрапляли туди через вентиляційні шахти або через жалюзі, – зізнався хлопець. – Більшість цих сховищ не придатні для того, щоби в них хоча б деякий час перебували люди. Очевидно, що за ними ніхто не доглядає. Вони в дуже занедбаному стані, деякі повністю зруйновані. Тому в разі небезпеки краще ховатися у звичайному підвалі. Також для укриття чернівчан можна використовувати дренажний тунель. Він простягається від вулиці Нахімова до Гагаріна і має майже два кілометри. Ми з хлопцями пройшли цим тунелем від початку до кінця і переконалися, що тут можна пересидіти кілька днів".



У сховищі – бар або магазин

За розповіддю Володимира САМОЛЮКА, начальника управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення міськради, 90 відсотків захисних споруд розмістилися у пристосованих приміщеннях. Поділяються вони на сховища і протирадіаційні укриття. Перші призначені також для захисту від бомбових ударів, тому обов’язково герметичні. Тут мали ховатися насамперед керівники області та міста, працівники спецслужб, підприємств і організацій, які працюють для забезпечення обороноздатності країни. За нормативами, у сховищі можна перебувати не більше трьох діб.

На захисні споруди переробляли переважно підвальні приміщення. За Союзу були підприємства, які виготовляли спеціальне обладнання для сховищ, зокрема герметичні двері та фільтро-вентиляційні установки. Зараз в Україні його не виготовляють. За підрахунками, зробленими ще 2005 року, лише на косметичний ремонт міських сховищ потрібно було 2,5 мільйона гривень. Нині ця сума збільшилася у кілька разів.
Законодавством передбачено, що всі захисні споруди є державною власністю, приватизації не підлягають і залишаються у розпорядженні Фонду держмайна. Саме з ним укладалися угоди щодо зберігання сховищ та підтримання їхнього технічного стану. Проте не було визначено механізм, за рахунок яких коштів це робити. Деякі підприємства, скажімо машзавод, "Розма", хімзавод, ПМК-76, досі утримують сховища у належному порядку за власний рахунок. А в КЖРЕПів коштів на це немає.

Щоби якось зберегти захисні споруди від руйнувань, кілька років тому міськвиконком надав дозволи на їхню оренду без права приватизації.

– Деякі міські сховища використовували під магазини, склади, виробничі приміщення, – розповів Володимир Самолюк. – Наприклад, в одному зі сховищ, що на вулиці О. Кобилянської, розміщується кафе-бар "Колесо". Тут зняли герметичні двері, та за необхідності їх можуть знову встановити. Власників про це попередили. Кошти, отримані за оренду сховищ, використовували на підтримання інших у більш-менш задовільному стані. Захисні споруди є по всьому місту. Щоби дізнатися конкретну адресу найближчого сховища, мешканцям необхідно звернутися до консультаційного пункту свого КЖРЕПу.



"Треба навести лад у підвалах"

– Ніхто не сподівався, що захисні сховища будуть нам колись ще потрібні, – запевнив Володимир Самолюк. – До вимог працівників управління цивільного захисту населення більшість керівників ставилася з посмішкою, мовляв, ви переймаєтеся дурницями. Зараз же ми фактично стоїмо на порозі війни. І питання сховищ для населення постало дуже гостро. Але, як казав один із екс-президентів, маємо те, що маємо. А маємо досить неприємні речі. Зараз намагаємося привести фонд захисних споруд у мінімально необхідний стан для того, щоби можна було там переховуватися чернівчанам. Керівництвом міста дано доручення балансоутримувачам серйозно зайнятися сховищами і привести їх у готовність на випадок війни. Зараз захисні споруди вичищують від сміття, проводять світло. Хоча вони ніколи не були розраховані на укриття всього населення міста. Це практично неможливо. Для схованки чернівчани можуть використовувати також підвальні приміщення, які добре захищають від куль та осколків. На жаль, чимало підвалів у багатоповерхівках мешканці розбили на окремі комірки для зберігання особистих речей. Якщо, не дай Боже, в нас розпочнуться бойові дії, заховатися людям буде ніде. Тому потрібно терміново навести лад у підвальних приміщеннях багатоповерхівок: винести весь непотріб, розбити стінки. Треба думати про життя людей, а не про особисту вигоду.

Володимир Самолюк радить кожній родині приготувати на випадок війни й так звану "тривожну валізу". Так можна буде швидше заховатися або евакуюватися.
Надія БУДНА

Думка
Для працівників обкому партії сховище було на Соборці

Ігор БУРКУТ,
кандидат
історичних наук, політолог:

– Захисні споруди однозначно потрібні, особливо зараз. На жаль, їх ніколи не було достатньо. Вони призначалися, насамперед, для керівництва області та міста, співробітників спецслужб, працівників важливих об’єктів тощо. У Чернівцях найбільше сховище для працівників обкому партії обладнали під Соборною площею. Біля скверика можна побачити невеличкі білі кам’яні будочки з гратками – вентиляційними системами. Гадаю, сховища є і на Центральній та Театральній площах. Визначити їх можна за ледь помітними оголовками. А розраховувати, що все населення Чернівців, тобто понад 250 тисяч осіб, забезпечать захисними спорудами, марно. На мою думку, основну увагу варто звернути на індивідуальні засоби захисту, як це було за радянських часів. В ідеалі в кожній сім’ї повинні бути протигази. Але це величезні затрати – держбюджет не потягне. Згідно з нормативами, розробленими ще в радянський період, сховища до прийому населення готують протягом трьох діб. Тоді вважали, що війна раптово не може початися. Але в Грузії вона закінчилася за п’ять днів. Від бомб та снарядів там загинуло багато мирних жителів.