У Чернівцях здійснили цікаве дослідження – про бібліотеку Тараса Шевченка.
А й справді, звідкіля у колишнього хлопчика-кріпака взялися фундаментальні знання з літератури, мистецтва, історії, філософії?
"Книги для мене – як хліб насущний", – рідко ми замислювалися над цими відомими словами Тараса Шевченка. Директор муніципальної бібліотеки імені Анатолія Добрянського Леся ЩЕРБАНЮК здійснила цікаве дослідження про книги та інтелігенцію у житті видатного Кобзаря.
– Яким ми знаємо Шевченка зі школи? – запитує Леся Щербанюк. – Ми одразу згадуємо неодмінні атрибути його образу: кожух, шапка, розкошлані вуса й борода, глибока лисина і підсліпуваті очі. Не дивно, що у нас закарбувався образ старого чоловіка, який знав тільки народні пісні, почуті в дитинстві, і читав лише старосвітські релігійні тексти і свої "захалявні книжечки". Можливо, ще Пушкіна і Герцена. А ви не запитували себе, звідки Шевченко брав свої знання? Адже без них він би не став тим, ким став: академіком Академії мистецтв, майстерним художником, шанованою людиною в петербурзьких колах. Не даремно ж говорив Іван Франко: "Він був кріпаком – і став велетнем у царстві людської культури".
"Користувався бібліотекою Євгена Гребінки"
Якщо потрапите у муніципальну бібліотеку, гарантовано відкриєте для себе нового Тараса Шевченка. Там діє виставка книг, із яких ви дізнаєтеся про художні й наукові твори, які читав Шевченко. Почуєте і про культурно-мистецьке оточення, яке мало великий вплив на його світогляд...
– Виявляється, ще у Вільні він добре вивчив польську мову, пізніше ще й французьку, – пояснює пані Леся. – Тож він міг читати книги російських, польських і французьких авторів в оригіналі. У Петербурзі, після викупу з кріпацтва, використовував кожну найменшу можливість, щоби читати книжки. Користувався бібліотекою Євгена Гребінки, де ознайомився з новою українською літературою. Це були Котляревський, Гребінка, Квітка-Основ’яненко, Гулак-Артемовський, поети-романтики. Тут же вивчив твори багатьох зарубіжних письменників. Безумовно, йому дуже близькою була творчість романтиків: поляка Адама Міцкевича, росіян Пушкіна і Лермонтова, британців Джорджа Байрона, Вальтера Скотта і Роберта Бернса, німців Фрідріха Шиллера, італійців Данте, Бокаччо, Тассо, Аріосто. Крім того, в лектурі Шевченка були твори Данте, Вольтера, Шекспіра, Беранже, Гьоте, Мольєра, Барб’є, Діккенса, Свіфта й багатьох інших.
Після викупу з кріпацтва у 1838 році та в роки навчання в Академії мистецтв в Петербурзі Шевченко ознайомлювався з античною культурою й літературою.
З античних письменників найближчими для нього були Гомер, Есхіл і Овідій.
– У листі до Осипова 1856 року Шевченко називав Овідія "найдовершенішим створінням". Він любив його твори, не раз на засланні згадував про сумну долю Овідія в листах до друзів, порівнював її зі своєю, – пояснює Леся Щербанюк.
Давня українська література та спеціальні історичні дослідження також були для поета дуже важливі. Зачитувався літописами Самовидця, Самійла Величка, Григорія Грабянки, "Історією Русів". До творів, які читав Шевченко, належала й Біблія.
"Слухав уривки
з опери у виконанні самого Глинки"
Якою ж була доля бібліотеки Тараса Шевченка?
– Після смерті поет залишив велику бібліотеку, сліди якої загубилися, – зауважує Олеся Щербанюк. – У 1861 році фольклорист і етнограф Данило Каменецький склав "Опис книжкам, що належали Т. Г. Шевченкові", в якому 110 записів включали понад 150 книжкових одиниць. Бібліотека складалася з книжок українською, російською і польською мовами і свідчила про широкі інтереси поета. Значна частина книжок мала дарчі написи авторів, перекладачів і видавців – Марка Вовчка, Афанасьєва-Чужбинського, Гоголя, Костомарова, Куліша, Максимовича, Сови, Тургенєва...
Великий вплив на Шевченка мало і його мистецьке оточення. Ідеться про коло петербурзької інтелігенції. Зокрема у 1830-1840 роках Шевченко потоваришував з російським композитор Михайлом Глинкою.
– Оздоблюючи в юнацькі роки Великий театр у Петербурзі, Шевченко не раз відвідував репетиції опери Глинки "Життя за царя", – пояснює Леся Щербанюк. – Шевченко слухав уривки з опери "Руслан і Людмила" у виконанні самого Глинки. Саму виставу дивився в 1843 році, а уривки з опер знав напам’ять. А у 1838 році Шевченко у Петербурзі зустрівся з актором Михайлом Щепкіним. То була для Шевченка дуже важлива зустріч, потім він писав "мой искренний друг, знаменитый старец Щепкин". Слухав Шевченко й видатну італійську співачку Альбіоні Марієтту в 1844-1845 роках. Узагалі не пропускав гастролі інших світових оперних знаменитостей, які гастролювали на той час в столиці. Його формували і книги, і живе спілкування з видатними людьми...
Валерія Чорней
Улюблені письменники Шевченка
Найулюбленішим Шевченковим письменником епохи Відродження був В. Шекспір, з творами якого він майже не розлучався. Возив їх із собою Україною в 1840-х, а опинившись на засланні, просив надіслати їх йому. У 1843 році створив два малюнки до "Короля Ліра", в своїх повістях згадує героїв Шекспіра. Твори англійця мали вплив на написання поеми "Сон", на композицію "Назара Стодолі".
Особливо високо Тарас Шевченко цінував Даніеля Дефо, його "Робінзона Крузо" радив читати і дітям, і дорослим. Надіслав цю книжку у французькому перекладі своїй племінниці з написом "Любій Прісі на пам’ять од дядька Тараса Шевченка. 1859. Сентября 12" та з порадою уважно перечитати.
Багато читав філософа Френсіса Бекона "Прогулка с удовольствием и не без морали".
