Стрілянина в барі – хуліганство

За стрілянину в барі й загибель відвідувача винних назвали... хуліганами. Трьох учасників збройного конфлікту у Вашківцях суд засудив до року позбавлення волі

Наприкінці минулого року, а саме 25 грудня, колегія суддів Заставнівського райсуду винесла вирок чотирьом підсудним, які скоїли масовий конфлікт майже два роки тому в одному з барів Вашківців, що на Вижниччині. Один із потерпілих загинув, інші були поранені. Викличне злочинне зухвальство винних набрало тоді національного розголосу. Після більш ніж дивного рішення райсуду, внаслідок чого винні фактично відбулися легким переляком, пристрасті знову розгорілися.

Сутичка на святі

Того дня, 15 червня 2012 року, відзначали свято Івана Миколайчука – "На гостини до Івана". На виїзній торгівлі був і колектив ресторану "Оскар" із Брусниці, власницею якої є мама одного із засуджених – підприємця Миколи Шородка, 1970 року народження, який мешкає в Чернівцях. На святкуванні вашківчанин Віталій Гарас завдав йому тілесне ушкодження. Сутичка була короткою, бо прийшла міліція. Однак ображений Микола Шородок, будучи напідпитку, зателефонував до своїх чернівецьких знайомих Валентина Ключука, підприємця, Георгія Божескуля, сантехніка, та Дмитра Запотічного, непрацюючого, усі троє 1983 року народження. Мовляв, приїжджайте мене підтримати. Підмога мала на озброєнні два револьвери марок "Альфа" та "Сафарі", які до вогнепальної зброї не належать, дві бити та газовий балончик. Група на трьох автомобілях подалася до Вашківців. У цей час, а було приблизно 21.30, брати Віталій та Юрій Гараси, їхній товариш Роман Ставчанський із багатьма іншими відвідувачами на другому поверсі місцевого споживчого товариства дивилися футбольний матч "Україна – Франція" Євро-2012. Розмова із прибулими переросла в стрілянину. Спочатку Ключук вдарив Юрія Гараса кулаком в обличчя та вистрелив тому в шию. Також він зробив кілька пострілів і у Віталія, поранивши того в голову та ліве плече. Дмитро Запотічний вистрелив у живіт Романа Ставчанського, який пізніше помер у лікарні. Божескуль застосував газовий балончик. Зі страху відвідувачі кинулися на підлогу, дехто вибіг надвір, несамовито кричали діти. На вулицю вибігли й нападники: посідавши в машини, вони почали стріляти вгору та в напрямку людей. Деякі свідки стверджують , що номери машин були заклеєні чорною тканиною.

Як наслідок, обидва брати Гараси потрапили в лікарню, причому Юрій досі носить у горлі осколок, він довго лікувався. А їхній товариш Роман Ставчанський помер, за висновком лікарів, не від поранення в живіт, що є тяжким тілесним ушкодженням, а від удушення блювотними масами. Колегія суддів винесла таке рішення: Микола Шородок, Валентин Ключук та Георгій Божескуль отримали по року позбавлення волі згідно із ч. 4 ст. 296 КК (хуліганство), а Дмитро Запотічний – п’ять із половиною років позбавлення волі. Стаття за хуліганство передбачає покарання від трьох до семи років, однак суд знайшов пом’якшувальні обставини.

А ще суд дійшов висновку, що винними в конфлікті були брати Гараси, які нібито спровокували стрілянину в барі.

Потерпілі подали апеляцію

– Фактично суд став на бік вбивць мого сина, який випадково опинився на місці події, – вважає Ольга Іванівна, мати загиблого Романа Ставчанського. – Сиротами залишилося троє дітей, одна з дочок хворіє на церебральний параліч, а дружина сина має онкологічну хворобу. Компенсацію за його смерть навряд чи ми отримаємо, та й мізерна вона. Передчасно померла й моя мама: не змогла перенести смерті Романа. Тому вважаю, що вирок Заставнівського райсуду треба скасувати. Засуджені казали мені, що не знали мого сина, і все сталося випадково. А хіба зброю із собою беруть випадково?

– Після такого рішення виходить, що можна стріляти в людей, і тобі за це фактично нічого не буде, лише "хуліганка", – каже Юрій Гарас.

– Невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону й істотні порушення кримі­на­льно-процесуального закону до призначення всім підсудним покарання із застосуванням ст. 69 КК, яке не відповідає тяжкості злочину й особам, засудженим внаслідок його м’якості, навіть якщо вважати кваліфікацію дій підсудних правильною, – вважає Юрій Бондарєв, адвокат потерпілих. – Невизнання підсудними вини в скоєнні інкримінованих злочинів може свідчити й про соціальну спрямованість цих осіб, виправдання ними власних дій, які представляють загрозу особі та суспільству загалом, що також не отримало належної оцінки суду. Тобто до них варто застосувати більш суворе покарання. 
Василь Гринюк