Проща до Гробу Господнього

У дні посту буковинці відвідують святі місця України та за кордоном. Щоб помолитися за близьких, попросити для них здоров’я, спокутувати гріхи. Паломницькі поїздки організовують екскурсійні агентства та церкви.

49 чернівчан і хотинчан відвідало святі місця Ізраїлю та Єгипту. Вони побували в монастирях і храмах, поклонилися Гробу Господньому, піднялися на Голгофу, залишилися записки в Стіні Плачу. Паломницька поїздка тривала десять днів.

– Наша група проживала в готелі в Єгипті, а вже звідти ми їздили на екскурсії, – розповіла організатор поїздки Зінаїда БАБИНА. – Із нами була молода сім’я з маленьким синочком Матвієм, якому виповнилося лише рік і чотири місяці. У цього подружжя довго не було дітей. Після паломницької поїздки до Єрусалима народився довгоочікуваний синочок. Цього разу подружжя взяло його із собою, щоб подякувати Господеві за такий дорогий подарунок.

"Зустріли схід сонця на горі Сінай"

Першу подорож буковинські паломники здійснили на гору Сінай, яка знаходилася за 230 кілометрів від готелю. "Ввечері ми приїхали в монастир Святої Катерини, що біля підніжжя гори. Там уже було до тисячі паломників, – пригадує пані Зінаїда. – Нам дали ліхтарики й представили російськомовного гіда, який супроводжував нас на гору Сінай. Наші паломники піднімалися туди пішки, освічуючи собі дорогу ліхтариками. Чотири кілометри ми йшли один за одним по доріжці, викладеній із каміння, шириною до двох метрів. А потім ще піднімалися по 750 кам’яних сходинках. Було надзвичайно важко. Хто не міг іти, того везли бедуїни на верблюдах. Це коштувало 15 доларів"
На гору паломники піднялися за 4,5 години. Коли глянули вниз, то побачили безперервний ланцюжок із тисячі вогників. "Це були люди, які йшли слідом за нами. Цю картину неможливо описати! – запевнила паломниця. – Десь о 06.00 над Сінаєм почало сходити сонце, якого всі чекали. Скільки живу на світі, такого сонця ще ніколи не бачила. Від нього в усі боки відходили промінці, наче хвилі по воді. Сонце вигравало різними барвами й мовби посміхалося нам усім. Тоді в Троїцькому храмі, побудованому з каменя, почали сильно бити в дзвони. А люди молилися, загадували бажання й просили прощення в Бога. Спускатися вниз теж було нелегко. Ми причастилися й висповідалися в невеличкій капличці, що при монастирі. Це була така благодать і блаженство! Керівник нашої поїздки отець Василь із Хотина привіз із собою святі дари для храму Святої Катерини. Там висіли дуже великі лампади – золоті та срібні. У храмі знаходиться рука Святої Катерини в срібній обручці, якою, за переказами, вона обручилася з Ісусом Христом. Є тут колодязь Мойсея, кущ Неопалима Купина, біля якого молився Христос. Він постійно горить і виділяє особливий аромат".

"У монастирі Святого Міни колядували"

Коли паломники поверталися до готелю, бачили по дорозі дуже гарні сади – бананові, фінікові… З одного боку виднілося Червоне море, з іншого – Галілейське. "У місті Ельтор ми відвідали давній чоловічий монастир V століття, – розповіла пані Зінаїда. – Там так гарно, що навіть не хотілося йти звідти. Побували ми й у монастирі Святого Міни, до якого моляться за пропажу. Тут дуже гарний вівтар в українському стилі, а всі ікони оздоблені перламутровою кіскою з верблюдів. Коли ми почали колядувати українською мовою, то збіглися всі монахи. Настоятель монастиря аж просльозився, помолився за всіх українців, пригостив нас солодощами, подарував іконки та масла".

В Єгипті буковинські паломники також побували в соборі, який називається "Небожителі". "Такої краси ми ще не бачили, – запевнила пані Зінаїда. – Художники зобразили на стінах усе Євангеліє в сучасному стилі. На території собору побудовано печеру Різдва Христового. Навкруги дуже багато квітів, різних тропічних дерев та кущів. З Єгипту ми всю ніч їхали до святих місць Ізраїлю. Проїжджали через місто Ейлата, землі Давида й Соломона, берегами Червоного й Середземного морів, пустелею Алава, повз гору Фавор… У давньому місті Єрихоні завітали до Благовіщенського храму. Тут анголи сповістили світові, що Матір Божа народить Спасителя. У Капернаумі, що в Галілеї, побували в храмі Дванадцяти апостолів. У морі на воді досі видно жовту смугу, по якій ішов Ісус Христос".

"У Вифлеємі почепили на ікону буковинський рушничок"

Буковинські паломники освятилися у водах річки Йордан. "Ми одягнули довгі білі сорочки, які продавали тут, – пригадує Зінаїда Миколаївна.
– Отець Василь тричі занурив кожного у воду. Нашій радості не було меж, здавалося, ніби заново народилися на світ. Пізно ввечері ми приїхали до священного для всіх християн міста Вифлеєма, де й заночували. Вранці пішли до храму Різдва Христового. Тут, за переказами, народився й проповідував Спаситель. Буковинські паломники почепили на ікону Різдва Христового червоний рушничок, вишитий колосками. А потім поїхали до Єрусалима. Там були тисячі людей різних національностей. Чимала черга вишикувалася до Гробу Господнього. Вхід до нього нижче людського зросту, тож кожен паломник, який бажає увійти сюди, обов’язково, навіть несвідомо, мусить низько поклонитися. Тут є "камінь помазання", куди тіло Ісуса Христа поклали після того, як зняли із хреста. Паломники припадають до плити, цілують її, моляться, а також освячують на ній іконки, хрестики, сувеніри, придбані в Єрусалимі. Потім кам’яними східцями ми піднялися на гору Голгофу до того місця, де був розіп’ятий Ісус Христос. Багато паломників не могли стримати сліз. Наш гід показав нам місце, де знайшли хрест Ісуса Христа. Нас запросили в притвор Грецький, де знаходиться багато стародавніх святинь. Як виявилося, тут знали про події в Україні, тому зустріли нас дуже приязно. Ми помолилися й залишили записки, у яких просили здоров’я для рідних і миру для України. Побували ми в храмі Воскресіння Господнього. Ходили й до Стіни Плачу. Між каміння поставили папірці з написаними на них найсокровеннішими бажаннями. Кажуть, що вони обов’язково здійсняться".
Надія БУДНА

До речі

Десятиденна паломницька поїздка коштувала п’ять тисяч гривень. У цю вартість увійшли переліт літаком, проживання в чотиризірковому готелі, триразове харчування. Додатково потрібно було платити за екскурсії.

Святі місця України

Почаївська Свято-Успенська лавра – одна з найбільших православних святинь українського народу. Монастир був заснований ченцями, які поселилися тут в 1240-1241 роках, рятуючись від татаро-монголів. За легендою, перед ченцями з’явилася Божа Матір у вогняному стовпі над Почаївською горою, після чого на одній зі скель нібито залишився відбиток її стопи. Нині на території Лаври діє сім церков.

Джерело Святої Анни. За християнськими переказами, тут колись з’явився слід стопи святої Анни, матері Пресвятої Богородиці. А згодом із того божественного сліду утворилося джерело. Багато жінок вірить, що вода виліковує жіночі хвороби й безпліддя. Біля джерела облаштовані чоловіча та жіноча купальні, температура води в яких завжди +4 градуси. За легендою, якщо тричі зануритися у воду з головою, то будеш здоровим протягом року.

Гошівська чудотворна ікона. Село Гошів розташоване над рікою Свічою, за чотири кілометри від міста Болехова. На вершині високої скелі знаходиться величавий храм, у якому є чудотворна ікона Божої Матері. За переказами, тут зцілилося сотні хворих, а каліки залишали милиці та йшли додому власними ногами.

Зарваницький духовний центр. Село Зарваниця на Тернопільщині славиться чудотворною іконою Матері Божої, яка в сні з’явилася монахові, який 1240 року втік із Києва від монголо-татарської навали. Ця ікона зберігається у місцевій церкві Пресвятої Трійці й належить до найдавніших в Україні. 1867 року папа Пій ІХ коронував ікону й надав Зарваниці відпустового значення.