«Не знали, коли день, а коли ніч»

Троє "пекельних кухарів" дали у Чернівцях майстер-клас, пригоcтили охочих своїми фірмовими стравами та поділилися інформацією про атмосферу на популярному кулінарному шоу.

Своїми враженнями від участі у телешоу, змінами у житті після проекту "пекельні кухарі" Тимофій Гаєвий, Іван Ломейко та Дарвін Седеньо поділилися з кореспондентом "МБ" під час майстер-класу в ресторані "Затишок".

– Як ви потрапили на шоу "Пекельня кухня" і як це сприйняли у ваших родинах?

Т.Г.: Двічі я намагався туди потрапити. З першого разу не вийшло, тому що на роботі не відпустили. Другий раз не вдалося надіслати анкету. Потім з’явився третій проект "Пекельної кухні", перед яким я вже побував на зйомках програми "На ножах".

І.Л.: Я теж кілька разів намагався потрапити на це шоу. Коли мене обрали, батьки зраділи, сказали: "Іди, дерзай!"

Д.С.: Я про це шоу нічого не знав. Переконав взяти участь мій друг Юрій Кондратюк, який виграв на першій "Пекельній
кухні". Сім’я мене підтримала. У мене там був шок! Я нічого не знав! Не знав, що робити!

– На екрані все, що відбувалося, виглядає дуже жорстко і напружено. Чи насправді там панувала така атмосфера?

І.Л.: Те, що вам показують по телевізору, – це 10% тієї "жесті", яка була насправді. Все було набагато жорсткіше.

Д.С.: А я фактично потрапив у новий світ. Особливо коли потрібно було приготувати українські страви з екзотичних продуктів. Мені дісталися крученики. І я такий на радощах: "Крученики, крученики! Йо! Крученики! А що це таке?" Робив крученики з бекону з омарами. Вийшло смачно.

Т.Г.: Я готував голубці з пекінської капусти, фаршировані кус-кусом з креветками.

І.Л.: А я тоді робив сирники із соусом із тропічних фруктів.

– Що найбільше запам’яталося під час "Пекельної кухні"?

Т.Г.: Я навчився спати в автозаку. У лімузині би не зміг.

І.Л.: У лімузині будь-хто зможе, ти в автозаку спробуй.

– А чому саме в автозаку?

Т.Г.: Нас як покарання возили по Києву в автозаку, а як винагороду – у лімузині з шампанським.

І.Л.: Хорошим!

– Скільки тривали зйомки?

Д.С.: 40 днів.

– І весь цей час ви жили в рамках периметра шоу?

Т.Г.: Так. Навколо 56 камер, які спочатку пригнічують. А потім, днів через три, ти їх вже не помічаєш.

І.Л.: Ці 40 днів ми не знали, коли день, а коли ніч.

Т.Г.: У нас забрали годинники, мобільні телефони. На День Валентина нам дозволили написати рідним перше повідомлення, а потім на папірці принесли відповідь від сім’ї.

– Що корисного ви взяли для себе з "Пекельної кухні?

І.Л.: Ми просто зрозуміли, хто на що здатний і в яких умовах він може працювати. Я для себе відкрив, що можу не спати
20 годин.

Т.Г.: Досвід, передусім, це робота, загартування. Нас постійно доводили до стресу. Плюс відсутність сну. Ми спали годи ну-дві. Позитивний момент – це те, що жоден ресторатор не дозволить собі так тренуватися на такій дорогій сировині. Це і Ribeye (стейк з мармурового м’яса), готова порція якого коштує від 300 до 600 грн, і гребінці та паста, яких ми псували кілограмами. За це велике спасибі Араму і "Пекельній кухні".

– Як змінилося життя після проекту, де ви працюєте зараз?

Т.Г.: – Нині я бренд-шеф мережі ресторанів "Віва Провінція" в Полтаві. Проекти "Пекельна кухня" і "На ножах" посприяли тому, що ми постійно розвиваємося, відкрили мережу продуктових магазинів, відділи кулінарії.
І ще є до чого прагнути.

Д.С.: Я до проекту працював з ресторанами у Львові, на Шацьких озерах, в Буковелі. Зараз консультую 14 ресторанів у західному регіоні. Готую у Івано-Франківську власний проект, де повністю буде моя кухня: європейська, морська, м’ясо, риба.

І.Л.: До проекту я працював у Запоріжжі, звідки сам родом, а зараз запускаю новий заклад у
Харкові пивного формату. Сконцентрував більше уваги на хоперах – це іспанські печі на вугіллі. Після шоу у нас з’явилося більше роботи і більше пропозицій.
Алла Ковбасюк

Р е ц е п т в і д " п е к е л ь н и х к у х а р і в "
Салат "Нісуаз"
На 1 порцію потрібно: тунець –
100 г, радічіо россо – 15 г, лоло
россо – 20 г, ромейн – 20 г, руко-
ла – 20 г, оливки "Каламата" –
15 г, помідори – 25 г, картопля
– 50 г, яйце – 1шт., лимонний сік
– 5 г, гірчиця діжонська – 7 г,
винний оцет – 20 г, квасоля стру-
чкова відварена – 30 г, анчоус 5 г
(це буде одна маленька рибка або
дві зовсім дрібні).

Спочатку готуємо тунець. Сіль, перець, оливкова олія – прекрасний мінімум. Обсмажуємо з двох боків,
зберігаючи нутряну рожевість. Нарізаємо тунця під кутом, зі скосом.
Варимо дрібну картоплю – babу роtatoes – у мундирі. Варимо кенійску квасолю – хвилин п’ять в окропі з сіллю. Нарізаємо помідори кубиками (але можна і цілі, якщо вони дрібні).
Готуємо яйце-пашот. Чи у нас з ранку лишилось – теж нормально.
Змішуємо це все, крім яйця, з повною лінійкою вказаних вище салатів від ромейна до гулявника,
тобто руколи, заправляємо оцтом, лимонним соком і діжонською гірчицею. Оливкову олію додаємо
в останню чергу. А до цього ще треба прикрасити страву анчоусом. Поверх – яйця-пашот.