Церква – з київським золотом

Делегація з Буковини, Закарпаття та Івано-Франківщини відвідала туристичні об’єкти Південної Буковини. Мешканці монастиря Путна провели для нас невеличку екскурсію.

Дорогою до села Путна помітна мальовнича природа прилеглих до української частини Буковини районів Румунії. Приватні, адміністративні та виробничі будівлі розташувалися вздовж центральної дороги Сучавського повіту – тому краєвид добре проглядається. Ще трохи легкої ходи автобуса – і попереду відкрився справжній комплекс православного монастиря, збудований на честь Успіння Пресвятої Богородиці. Праворуч за невисокою огорожею стоїть чимало невеличких будиночків, ліворуч – пасовище, а далі – вже гори. Саме на одному із пагорбів звідси можна побачити величезний хрест. Його видно і крізь щільний туман, і вночі – тоді його засвічують вогні. Саме звідти, за легендою, Штефан Великий – засновник монастиря, натягнув лук. Де впала стріла, там побудували вежу. З ним було ще двоє хлопчаків: куди потрапили їхні стріли, також побудували церкви.

Чотириста років без розпису

Поважний сивобородий старець монастиря, усміхаючись, швидко і стисло розповідав румунською.

Датою створення монастиря вважається 10 червня 1466 року. Засновника, молдовського воєводу Штефана чел Маре тут вважають найвидатнішою постаттю Румунії.

– Від часів Штефана ІІІ Великого нині залишилася одна конструкція – вежа Цезаур, збудована 1487 року, – старець-екскурсовод вказує на одну зі споруд. Ліворуч від входу до монастиря ділянка, викладена камінням, виглядає, ніби недобудований фундамент. Священнослужитель пояснив: " Це рідне каміння монастиря від часів заснування".

Далі чоловік розповів про історію розбудови монастирського комплексу: яка вежа і коли споруджена, потім зруйнована і ким відновлена. Виявляється, одна із головних церков, яка нині виглядає дуже ошатно та блискуче у прямому сенсі, понад чотири століття не мала розпису ні зсередини, ні ззовні.

– У 1663 році розпис церкви був повністю знищений. І до 2003 тут не було розпису. Оскільки у 2004 році монастир готувався відзначати 500 років від дня смерті Штефана Великого, то до цієї дати почали реконструкцію розпису всередині церкви, – мовить далі старець. – Його покрили сусальним золотом, яке привозили з Києва, Москви та Німеччини. Митницю минали без податків. Це дуже тонкий шар. Найбільше привезли з Москви. Але з Німеччини – більш якісний та дуже тонкий. Спочатку вважали, що покриють лише внутрішню частину розпису золотом. Але коли побачили, що виходить так гарно, вирішили, що будуть збирати на сусальне золото по копійці по всьому світу, але покриють увесь ним увесь розпис. Зовнішній розпис був закінчений у 2010 році.

Найбільша колекція вишивки

Саме в цій церкві і похований сам воєвода. Свою могилу Штефан готував самотужки. На плиті і тепер вказано лише дату його народження, а дати смерті немає. Тому що ніхто із румунів не вважає, що він помер. Тут же поховані його друга дружина Марія та онук Штефан IV. Першою дружиною Штефана Великого була княгиня Київська Євдокія. Це був традиційний у ті часи шлюб-угода, яку укладали для підтримки дружніх стосунків між державами.

У Румунії Штефана ІІІ дуже шанують і поважають. Старець розповів, що багато років після його правління якого б румуна не запитали: хто побудував міст, фортецю, замок, всі відповіли б, що Штефан Великий.
У монастирі також діє музей на його честь. Тут образи, зображення, атрибути, одяг його та родини.

Зберігається також рака, у якій переносили мощі святого Іоанна Сучавського (до речі, певний час їх зберігали й у Лужанах на Кіцманщині).
У монастирі Путна є найбільша колекція ручної вишивки та ікон. До 2015 року музей буде розширюватися, щоб можна було виставити повну експозицію.

У ченці йдуть родинами

Після пізнавального уроку історії ченці пригостили нас ситним обідом. Був суп із фрикадельками, запечене м’ясо у соусі, картопля та салат із капусти. Все викладено на тарілках, як у ресторані. Хазяйнують тут винятково чоловіки. Монастир Путна – найбільший чоловічий монастир Румунії – тут проживає 105 ченців. Община доволі молода – середній вік приблизно 35 років. Про це розповів мені 31-річний монах Юстін. Він живе у монастирі 8,5 року, прийшов сюди вже у свідомому віці.

– Я прийшов сюди за покликанням серця до Бога. Але не відразу. Впродовж багатьох років життя кидало, підносило й опускало мене. Але я чув поклик, це свідоме рішення, – говорив він англійською. – Приходять у монастир й родинами: є батько з сином, два брати. Є випадок: чоловік у нас, а його дружина – у жіночому монастирі.

Високий худорлявий чоловік у рясі каже, що ченці самі себе забезпечують. Обробляють землю, є сад, доглядають за стадом із 200 овець, мають 20 корів.

– Ми звільнені від турбот про завтрашній день. Тут достатньо одягу, їжі, побутових речей.

Об’єднання монастирське – найкраща економічна форма суспільства. Це така організація, яку можна взяти для прикладу, – переконаний чоловік. – В кожного окремо немає певної суми грошей, але всі забезпечені.

Чернець каже, що допомагають людям безкоштовно. Сюди часто приїждають студенти. Вони й живуть саме у тих маленьких охайних будиночках, які першими нас зустріли біля в’їзду до монастирського комплексу.
Ліна НАГІРНЯК

Туристу на замітку

Монастирі Південної Буковини: Путна, Сучевіца, Молдовіца, Воронец, Гумор є унікальними пам’ятками середньовічної архітектури Румунії, деякі з яких перебувають під охороною ЮНЕСКО.
Майже до всіх монастирів вхід вільний, офіційної плати не існує. Втім, кожен турист може внести благодійний внесок.
Доїхати до туристичних об’єктів можна рейсовим автобусом "Чернівці – Сучава". Для туристів, які не знають румунської, рекомендуємо звертатися до туристичних агентств. Наприклад, агентство Марії Драпатої "Десадмі", яке організувало цю поїздку, надає не лише візову підтримку і транспорт, але й організовує екскурсії з російськомовним гідом.