RSS logo rss  |  Вхід: Вхід в Молодий Буковинець
Головна | Війна з Росією | Допомога захисникам | ПРО ЧЕРНІВЦІ | Афіша | Історія успіху | Історія успіху Редакційна політика | Про нас | Підпишись Приєднуйся до читачів Приєднуйся до читачів Приєднуйся до читачів
  Новини: Чернівців | України | Світу | » Політика | » Економіка | » Культура | » Спорт | » Здоров'я | » Кримінал | » Життя | » Фото | » Відео | » Новини читачів |

«Бог є в душі кожного»


Напередодні Різдва ми розмовляємо із відомим громадським діячем і вченим про таїнство Святвечора та Різдва, про людську душу та про те, як нам змінити країну, звільнивши її від брехні, страху та лукавства, насаджених нинішньою системою влади.

Мирослав Маринович – відомий громадський діяч, в’язень сумління радянських часів, віце-ректор Українського католицького університету – є одним із тих, кого називають моральними авторитетами нації.

– Пане Мирославе, Різдвяні свята і святковий стіл… Як свято живота перетворити на свято душі?

– Почати свято зі щирої молитви. Молитва одухотворяє будь-яке людське зібрання. Важливо відчути, що особливий чар Різдва полягає в тому, що на Святий вечір людина не може бути самотньою. Навіть якщо вона у дуже важких умовах, покинута, без родини. Це той тихий вечір, коли до кожного в душу приходить Господь. Треба розкритися, відчути це. І якщо ви розчищаєте місце для святості в душі – Бог приходить, і тоді робить диво із душею. Тоді душа стає багатою, переповненою добром, любов’ю. Якщо це є, ви маєте справжнє Різдво, маєте оновлену душу.

– Як святкують Різдво у вашій родині?

– Ми залишилися з дружиною удвох. Звичайно, родичі запрошують нас до себе, але я десь зберігаю той чар (мені хочеться вірити, що я його зберігаю) Святого вечора, який був, коли жили ще мої мама і сестра, які завжди були з нами на Свят­вечір. Це завжди було щось особливе.
Протягом 10 років таборів і заслання у мене не було такого спільного Різдва. Коли нарешті я знову міг об’єднатися зі своїми рідними у цей вечір... Це розкішне почуття. Навіть тепер, коли їх немає, я вмикаю записи з нашими співами колядок. Вони є у мене в душі.

"У таборі на Уралі я тривалий час тримав голодівку"

– Чи існує душа?

– Існує. Це іскра Божа в нас. Часточка Божа, яка у нас є. Вона індивідуалізована, звичайно, бо це Бог вдихнув у нас душу. Ми її настільки вже освоїли, що нам видається, що це тільки наша часточка. Але – ні. Це часточка Бога. Я пройшов через табори, бачив абсолютно порочних людей, злочинців, але також бачив, як у душі злочинця часом спалахує людяність.

Ось приклад. У таборі на Уралі я тривалий час тримав голодівку. Після того, коли вирішив вийти з голодівки, звичайно, мені хотілося їсти. А кадебісти, щоби додати мені більше прикрощів за те, що я оголосив голодівку, взяли мене в цей момент на етап. А на етапі дають на день півбуханця хліба і оселедець. Можете уявити, як це після 20 днів голодівки – хліб і оселедець. Але все ж їм, потихеньку, по шматочку… За годину в мене вже цього немає, а я далі їсти хочу. Привезли мене до в’язниці в інше місто. Заводять до камери, де сидять троє кримінальних злочинців. Я привітався, поклав наплічник, присів. Вони подивилися на мене, мовчки полізли у свої мішки, витягли свої хлібини і поклали переді мною. Це було приголомшливо... Мені просто сльози виступили в очах. Я їм подякував. Знаєте, їм цей хліб і прошу Господа: "Я не знаю, які за ними стоять злочини... Але, Господи, пробач їм усе за цей момент отого святого хліба, який вони мені дали".

Відтоді, коли я вже був на засланні в Казахстані, завжди готував більше їжі. Там працювали бичі, так звані бомжі. Вони знали, що у мене завжди можна поїсти. Це в пам’ять про тих хлопців, які мене тоді нагодували.

То була для мене велика наука, що Бог є в душі кожного. Проблема в тому, як Його розкрити. А чар Різдва – це та мить, коли душі розкриваються.

– Куди щезла та радість, якою супроводжувалося колись Різдво у наших прабабусь, прадідів?

– Це тому, що ми припинили сприймати Бога духовно. Він для нас існує, можна навіть сказати так, політично. Ось як ми бачимо мусульман, то: "О ні-ні, ми – християни". Не політичне, не культурне окреслення нашої приналежності до християнства потрібне. Якщо зникає духовна єдність із Богом, людина матеріалізується. Тоді їй немає спокою ніде. Вона його прагне, відчайдушно домагається різними насильницькими способами, страждає... А насправді ті зусилля нічого не дадуть. Тому що не можна вимагати любові від інших. Це означає уподібнюватися до Росії, коли вона вимагає любові від інших. Треба самому дарувати любов! Тоді любов приходить у відповідь.

"Майдан показує, що таки треба жертвувати"

– До такого світлого і радісного свята ми підходимо з Євромайданом. Є почуття, що знову не змогли, не почуті, усе
марно...


– І погоджуюся, і не погоджуюся. По-перше, ви собі можете уявити дитинку, яка, впавши
раз-другий, коли вчиться ходити, раптом каже: "Е ні, більше я не буду, все марно"? Якщо у нас справді є прагнення стати на ноги, є гідність і ми хочемо її реалізувати, то мусимо боротися. Надія має бути завжди.

Може виникати якесь тимчасове знеохочення, але воно має бути лише хвилинне. Це людська емоція, яка повинна тут же відступити, а має залишитися щось головне.

По-друге, давайте подумаємо: "Чому нам знову не вдається чогось досягти?". Я починаю доходити висновку, що ми знову не довірилися Господу. Довіритися Господу – не означає скласти руки і чекати, коли він нас своєю силою порятує. Це означає звільнити свою душу від страху, бо саме страх є тим гачком, яким нас будь-який режим тримає у полоні. Страх, що коли я встану і щось скажу не так, мене покарають, я буду страждати. Від цього гачка треба звільнитися. Якщо ви припиняєте боятися, якщо свою душу, своє життя вкладаєте у руки Господа – тоді ви належите йому, а не режимові. Ми хочемо звільнитися політично, у громадянському сенсі, – це важливі елементи. Але ми все ще не можемо звільнитися духовно. Мусить прийти не політичний, не громадянський рух – мусить прийти рух духовний, який буде альтернативою світу лукавства, брехні, страху. Тільки такий рух остаточно переможе.

– Коли з’являться ті, які готові будуть пожертвувати задля того, аби змінилося наше життя?

– Це має бути зовсім інше бачення людської природи. Нове покоління мене страшенно інтригує, мені дуже цікаво з ним. Я бачу щось дуже цікаве у тому голосі, який тільки зріє. Але вже є одна річ, яка мені видається хибною. Це коли мені молоді люди сформулювали: "Пане Мирославе, оце жертвування собою – це ще одна хиба вашого світу, вашого минулого часу. Нині треба правильно оформити грант, дістати грошей і робити те, що хочеш". Я в це не вірю. І нинішній Майдан показує, що таки треба жертвувати. Студенти повстали. Бодай стояти там, на Майдані, – це теж жертва.

Це нове покоління мусить, очевидно, навчитися того, що жертвувати собою заради здобуття високої мети – це гарно. Це є механізм, використаний навіть Богом. Адже Бог послав свого Сина на жертву. Не в царські палати, щоби він звідти налагодив нове життя, вніс нові закони. Чому він послав свого Сина до звичайних людей? Виявляється – треба знизу, через зміну способу думання, а інколи й через хресну жертву творити нову реальність буття, перемагаючи старе й зашкарубле, яке гальмує й не пускає.

Оце нам потрібно – щоб ми відібрали силу від режиму Януковича своєю гідною духовною поставою, а не розмахуючи кулаками. Нам потрібне радикальне відторгнення від його світу і заповнення нашого життя світом іншим. Якщо це станеться – буде переможним Майдан.

Сьогодні жити чесно – важко. Так виглядає світ для наших дітей...

– Запропонуйте їм один експеримент. Якщо їм погано, нехай зроблять добру справу. Дадуть монетку тому, хто просить, подарують квітку жінці, яка йде розгублена, заклопотана… Тоді нехай проаналізують, що з ними відбувається у той момент, як вони після цього почуваються.
Потрібна духовна робота, а не такий собі матеріалістичний підрахунок, скільки було грошей до цього, а скільки – тепер. Треба навчитися розуміти, де ти справді втрачаєш, а де здобуваєш.

– У нас нині частина суспільства усвідомила, що жити нечесно – прибутково. А більшості байдуже. Як подолати байдужість?

– Треба проаналізувати, чи спрацьовує та формула безпеки, яку мають люди. Як правило, вони міркують: "Що я можу зробити один проти цієї сили? Треба сховатися. Втягнути голову, не висовуватися...". Це абсолютне нерозуміння природи зла. Тому що зло обов’язково вас знайде, вишпортає з тієї хатки скраю... Тоді ви вже або загинете, або будете вимушені ставати на боротьбу. Але тоді доведеться значно важче. Проблема в тому, що ми ховаємося від зла, тоді як справжньою формулою нашої безпеки є солідарний йому супротив – гідний супротив, не насильницький.

– Народження Христа дає надію, що все можна змінити, почати знову. Що для нас зараз важливіше? Змінити себе чи змінити країну?

– Друге неможливе без першого. Зміниться українець – зміниться Україна. Ми ж хочемо, щоби спочатку змінився президент. Щоби він подолав усіх корупціонерів, всю камарилью, а тоді, мовляв, почнемо змінюватися самі: буде легше, бо тоді не потрібно нічим жертвувати. Так не буде! Буде навпаки. Змінюся я, зміниться мій колега – праворуч, ліворуч, ми візьмемося і змінимо Україну.

– Що побажаєте читачам "МБ" у переддень Різдва?

– Пустіть Бога в душу. Так сказав один мудрий рабин, я можу лише повторити. Пустіть його до себе у світлий час Різдва, і він преобразить вашу душу. 
Юлія Боднарюк

З ДОСЬЄ "МБ"

Мирослав Маринович – український правозахисник, член-засновник Української Гельсінської групи, віце-ректор Українського Католицького Університету у Львові, президент Інституту релігії та суспільства УКУ.
Народився 4 січня 1949 року в селі Комаровичі Старосамбірського району Дрогобицької, а нині Львівської області.
У 1977-1987 роках перебував в ув’язненні за звинуваченням у антирадянській агітації та пропаганді. Відбув семирічне ув’язнення в таборі суворого режиму та трирічне заслання.
26-12-2013, 12:17
Коментарів 0 Переглядів 3 352


За вчинене фігуранту загрожує до десяти років позбавлення волі з конфіскацією майна.

За ці гроші куплять квадрокоптери
• Новини партнерів
купити айфон 15 у Львові, ціни в Україні



Чому про гуманітарні швидкі допомоги з Італії мовчать фігуранти справи?

Швидкі допомоги нібито направили на фронт, але доказів цьому ніхто не хоче надавати
ВІДЕО Переглянути все відео

Живуть весело, дружно й ніколи не сваряться

"Країна Мрій" – це справжня казкова територія з сучасними атракціонами на будь-який смак. Тут є багато цікавого: велика батутна арена, лазертаг, лабіринт, інтерактив, ніндзя-парк, тарзанка та багато іншого. Для наймолодших гостей є спеціальна дитяча зона з атракціонами, адаптованими до їхнього віку.

Alterra School – це територія іншого навчання. Тут поєднуються академічні студії з проєктною діяльністю. Цінностями школи є демократичний підхід, екологічність та практичність. Тьютори школи здійснюють індивідуальний супровід кожної дитини. Допомагають школярам ставити цілі та досягати їх. Сприяють розвитку емоційного інтелекту та формуванню так званих soft skills у дітей.

Втомлюєтеся від нудного перебування в чергах для проходження медичного огляду? Ми маємо для вас відмінну новину! Тепер у Чернівцях доступна нова послуга - медичний огляд, який займе менше 30 хвилин!