У 64-річного Володимира Орленка є три ексклюзивні ретроавтомобілі кінця 1930-х років: дві "Праги" і "Опель".

Із Володимиром Орленком ми зустрілися під час параду ретроавтомобілів на Соборній площі Чернівців. Біля його ексклюзивних машин вишикувалися черги охочих сфотографуватися. "Оце так машина! Такої я ще не бачив, – захоплювався 24-річний Олег, оглядаючи з усіх боків "Прагу". – Теж хотів би мати таке авто. Готовий заплатити за нього будь-які гроші".

– Мені неодноразово пропонували продати "Прагу", але я не погодився, –запевнив пан Володимир. – Для мене це не просто гарна машина, а улюблене дітище, яке я виплекав власними руками. Реставрував цю автівку протягом 20 років. Хотів зберегти її в оригіналі, бо найгірше для старої машини – це професійний майстер. Він може так її переробити, що це вже буде салат "Олів’є", а не ретроавтомобіль.

"В Україні є три "Праги"

– Хтось колекціонує марки, хтось – метеликів, а я займаюся старими автомобілями. Ми всі маємо в голові якихось тараканів, – жартує Володимир Іванович. – Це захоплення почалося ще з дитинства. Досі пам’ятаю, як чернівецькими вуличками їздили розкішні машини початку минулого століття. Як і всі мої однолітки, у молоді роки я зачитувався романами Ремарка і Фітцджеральда, де автомобіль був рівноправним членом описаних подій. Це було так захопливо і романтично! Почав цікавитися дизайном старих машин, їхньою історією. Хоча до механіки я не мав жодного стосунку. Навчався на математичному факультеті ЧНУ, потім перевівся на географічний. Працював у гідрометеослужбі, в управлінні екології.

Мати раритетну машину Володимир Іванович мріяв давно, але не було такої змоги. "Нарешті у 1984 році я придбав у чернівецького власника рідкісний автомобіль Praga Piccolo 1939 року випуску, – пригадує чоловік. – Заплатив за нього 2,5 тисячі карбованців. На той час це були досить великі гроші.

Я дізнався, хто їздив цією машиною починаючи з 1949 року, коли її поставили на облік у Чернівецькому ДАІ. Власників було п’ятеро. Автівкою їздили партійний працівник міськвиконкому і підполковник авіації. На найбільшій у світі Женевській автомобільній виставці Praga Piccolo отримала перше місце за елегантність. Протягом 1938 – 1941 років було випущено майже 4 000 таких автомобілів у тодішній Чехословаччині відомим концерном. Вони вважалися народними, і ними їздили прості люди. Нині в Україні їх залишилося тільки три. Я також придбав у Києві Praga Baby 1937 року випуску, яку хочу відновити. Для повної колекції мрію ще купити Praga Lady, яку випускали для середнього класу. Чекаю, доки господарі приїдуть з Італії, де вони зараз перебувають. У цій серії випускали ще інші машини для урядовців високого штибу та багатіїв, але вони дуже рідкісні. Хоча бачив у соціальній мережі, що їх продають у Росії. У мене також був американський військовий автомобіль Willys MB. Але його довелося продати, бо не знайшов для нього гаража".

"Маю найбільшу бібліотеку про раритетні машини"

У 2007 році Володимир Орленко придбав автомобіль Opel super 6 , випущений у Німеччині 1939 року. "Ця машина не настільки оригінальна, як "Прага", але теж досить рідкісна, – запевнив колекціонер. –Усього таких автомобілів було випущено до 50 тисяч. Нині їх залишилися одиниці".

Як ремонтувати старі автомобілі, Володимир Іванович не знав. "Це дуже складний, тривалий процес, – каже колекціонер. – Ще в молодості я почав збирати книги та журнали про раритетні автомобілі. Це зараз в соціальних мережах можна про все дізнатися. А тоді я купував літературу в "Букіністі", на руках, передплачував іноземні журнали. Зараз маю, напевно, одну із найбільших бібліотек у Західній Україні, присвячену старим автомобілям. Це книги, довідники, альбоми, журнали. Деякі видання досить ексклюзивні. Щоб прочитати їх, довелося навіть вивчати іноземні мови. Отож усі ремонтні хитрощі опановував самотужки".

– Правду кажучи, з 1935 року нічого нового в машинах не з’явилося, – запевняє пан Володимир. – Хіба що сучасні автівки напхали різною електронікою і почали випускати їх мільйонними партіями. Тому старі машини набагато цікавіші. "Прагу" я намагався залишити такою, якою вона була в оригіналі. Хіба що змінив схему постачання і додатково встановив сучасні прилади безпеки. Салон теж відновлював за старим зразком. Натомість для "Опеля" ходову частину і двигун взяв від сучасної машини "Волга" та повністю переробив салон.

На запитання, чи дорого обходиться колекціонування ретроавтомобілів, Володимир Іванович відповідає: "Недешево. Хоча вартість старої машини –відносна. Її можна придбати за безцінь, а можна і досить дорого. Та набагато дорожче обходиться відреставрувати таке авто. На це йде дуже багато грошей і сил. Відшкодувати їх – нереально. Але, як кажуть, за задоволення треба платити. Вранці прийду в гараж, протру машини до блиску, потішуся, поцокаю язиком (сміється, – авт.). Інколи "вигулюю" їх у вихідні, показую на парадах. Для мене вони – наче улюблені іграшки для дитини. Тому розлучатися з ними не хочу.
Надія БУДНА