Істерика російських чиновників щодо підписання Україною угоди про асоціацію з ЄС, фашистсько-нацистські марші містами України, повні шаровари краденого російського газу… Це те, як росіяни сьогодні бачать Україну з екранів своїхтелевізорів та газетних шпальт.
Та, як запевнили нас представники Інституту сучасних гуманітарних досліджень із Москви, що побували у Чернівцях на науковій конференції, не всі росіяни вірять державній пропаганді і, як і більшість українців, дивляться у бік Європи.
"Міфи "про бандерівців із сокирами" руйную власним прикладом"
- Я вже втретє приїжджаю до Чернівців на конференцію "Актуальні проблеми зовнішньої політики України", - розповідає президент Інституту сучасних гуманітарних досліджень Андрій МЕЛЬКОВ. - Традиційно виступаю з альтернативними від державних російських поглядами, на відносини наших країн. У Чернівцях дуже приємна і дружня атмосфера. Та, на жаль, українсько-російські відносини погіршились і ця тенденція триває. В контексті того, що Україна готується до підписання угоди про асоціацію з ЄС і відмовилася від вступу до Митного союзу. Тому Росія тисне на Україну. Всередині Росії формується негативний імідж України в російських ЗМІ. А правдивої інформації про Україну - велика нестача. Це призводить до непорозумінь між українцями і росіянами. Виникають певні міфи.Часто, коли я їду до Західної України, мої знайомі мене застерігають, мовляв, туди не можна їхати, бо там бандерівці, ледь не з сокирами бігають, вбивають і вішають росіян. Такі стереотипипи існують. Але я намагаюся руйнувати їх власним прикладом, спілкуванням з українцями. Ми намагаємося вести просвітницьку роботу в Росії. Населення знаходиться в інформаційній блокаді і люди не знають істинного стану речей.
"Коли говориш про Євросоюз - тебе вважають ледь не зрадником"
- Я багато бував в Україні, в Чернівцях — вперше, - каже директор суспільних програм Інституту сучасних гуманітарних досліджень Олександр ЖАРЬОХІН, - безпосереднє спілкування з людьми руйнує негативні стереотипи про Україну. У нас це робиться через телебачення, Інтернет, всіма можливими засобами. Для мене приязність українців — не новина. Але на багатьох росіян впливає ця інформаційна антиукраїнська атака. Та в нас набагато страшніше все. Я досить часто буваю в Болгарії, вивчаю цю країну. Вони не тільки підписали угоду про асоціацію, а й вступили до ЄС у 2007-му році. Ця країна певною мірою ділиться своїм досвідом з Україною. Звісно, не все у них було просто: вступили і отримали "манну небесну" відразу. Такого не було.
У мене дружина з України — з Донецька, двоє дітей. Я розумію, що ця пропаганда тільки розсварює людей. У Болгарії, звісно, зараз нелегко. Але якби я мав можливість, то залюбки перебрався би туди, чи до України. Росії ж для налагодження стосунків з Україною, треба відходити від політики "газової голки". Бо ціни на газ для України — грабунок. А коли газ закінчиться, нафта? В Росії нічого немає, це все тільки гарні слова і картинки. Демографічна ситуація жахлива: останній перепис показав, що за останні 10 років кількість населення зменшилась на 7-8 мільйонів людей. Їхню нестачу замінюють вихідцями з азіатських країн. Розмивається національна ідентичність, стає все менше шансів на збереження корінного етносу. Думаю, вступ до Євросоюзу Росії допоміг би зберегти цю ідентичність. Я, взагалі, і за вступ до НАТО. Але коли в Росії говориш про Євросоюз чи НАТО, то тебе вважають ледь не зрадником. У мене двоюрідний брат — українець, дружина теж. Взаємоповаги завжди можна досягти, просто, для цього потрібно трудитися.
"Російській владі треба вирішити свої проблеми, а потім когось повчати"
Андрій Мельков каже, що політичні еліти Росії досі сприймають Україну, як свою бунтівну провінцію. Хоча в самій Росії не все так добре.
- Думаю, підписання асоціації для України — не самоціль, а засіб для покращення рівня життя і формування культурної самоідентичності, Як зміняться російсько-українські відносини у разі підписання? Можна стверджувати, що всі 20 років відносини дуже непрості. Офіційні російські еліти досі вважають Україну бунтівною провінцією. Колонією, яка не хоче повертатися назад. Серед цих еліт є небажання визнати Україну незалежною. Думаю, коли вони це визнають, то відносини стануть простішими.
Коли це станеться? В Росії зараз багато внутрішніх проблем. Українофобія починається там, де існує русофобія. Російські люди знаходяться у складних умовах. Потерпають від дискримінації та насильства з боку інших національностей. Візьмемо події в тому ж Бірюльово. Як на мене, то російській владі потрібно вирішити внутрішні проблеми, а вже потім когось повчати.
Росія знаходиться у стані конфронтації з ЄС. Від цього потрібно відходити і налагоджувати стосунки. І Україна тут могла би стати ланцюгом зв'язку. Але треба, щоби керівництво країни змінило азіатський вектор на європейський.
Більшість росіян вважають себе європейцями. Коли створюється проект Євразійського союзу, це обурює більшість корінного населення країни. В разі створення такого союзу, з азіатських країн хлине потік мігрантів, дешевої робочої сили, який змете країну і ми втратимо національну ідентичність. У нас є люди, що дивляться у європейський бік. Обговорюючи сьогодні проблеми з українськими колегами — ми працюємо на майбутнє. Прості люди дуже добре ставляться до України, але відчувають нестачу інформації про неї.
"В Митному союзі все прибирає російський бізнес"
- Українці часто вважають, що Росія — імперія, - продовжує пан Мельков, -я там живу, але не бачу імперії. Імперія — коли в держави міцний фундамент і далекоглядна політика. А в нас політика розграбування ресурсів. Коли в "Газпромі" вирішили перевести Україну на умови передоплати, то Медведєв сказав, щоби на передоплату перевели і населення в Росії. Це я до того, що українофобія та русофобія стоять поряд: як грабуємо Україну, так грабуватимемо і Росію. А Митний союз... Зараз Лукашенко висловлює невдоволення вступом туди, бо білоруські підприєства стали неконкурентноздатними. Все до рук прибирає російський бізнес. Як приклад — випадок з "Уралкалієм". Всі ці схеми можуть використати і для України. Газотранспортну систему заберуть і буде збагачуватися "Газпром". А підприємства не є власністю російського народу. Я, як громадянин, не відчув покращення після вступу до Митного союзу. За цінами за комунальні послуги, газ, бензин нас потроху підводять до європейських цін. Хоча і газ і нафта добувається в Росії. Певні еліти просто набивають кишені дармовими народними грошима. Ці гроші виводяться на Захід, всі вони зберігаються в західних банках. Виходить неоднозначна ситуація: російські еліти, ніби, в стані конфронтації з Заходом, але, фактично, дотують його. Росіяни живуть бідно. Що говорити, якщо в Підмосков'ї люди топлять дровами та вугіллям у той час, коли ми качаємо газ до Європи.
Зараз перед обома народами стоїть завдання зберегти добрі відносини і дружбу. Бо це як в родині: коли діти виростають, то у кожного з'являються власні сім'ї зі своїми внутрішніми правилами життя, які треба поважати і не втручатися. Так само й у народів. Є український, є російський. Багато в чому схожі, багато в чому відмінні. І це має бути приводом поваги одне до одного.
Михайло Салітра
