У неділю, 15 вересня, відзначатимуть День Садгори. Цей район міста, якому понад 230 років, має власний герб, пишається старою синагогою і баронським садом.
Започаткувавшись із монети, Садгора здавна притягує до себе гроші. Тому не дивно, що саме тут виник найбільший у Чернівцях та один із найбільших в Україні Калинівський ринок та почали будувати на вулиці Хотинській гіпер- та супермаркети.
А у центральному сквері Садгори стоїть пам’ятник пролетарському письменникові Максимові Горькому, який, скинувши з голови капелюха, з високого п’єдесталу спостерігає за всім, що діється навкруги. Хто і коли встановив цей пам’ятник і який стосунок має Горький до Садгори, невідомо. Місцеві мешканці навіть не можуть пригадати, кого, власне, увіковічнили у бронзі, але запевняють, що він їм не заважає.
Про толерантність садгірчан, серед яких переплелися коріння різних національностей, свідчить і те, що на Садгірському кладовищі, якому майже 200 років, стоять поруч пам’ятники радянсько-чехословацьким воїнам, які полягли в роки Другої світової війни, воякам ОУН-УПА і навіть Садгірській комуні, яка існувала в містечку протягом 1914-1919 років.
Саме в Садгорі проживає найбільше корінних мешканців. Голова Садгірської районної ради Юрій БУРЕГА з гордістю розповів історію свого родинного дерева, яка тісно пов’язана із Садгорою. Його прапрадід оселився тут ще за років російсько-турецької війни XVІІІ століття. А тепер близьких родичів у Юрія Буреги налічується майже тисяча – і всі вони мешкають у Садгорі.
– Зараз у Садгорі тривають роботи із прокладання водопровідної та каналізаційної мереж. Це дасть великий поштовх до будівництва в районі, – запевнив Юрій Бурега. – Після цього Садгора почне розвиватися зовсім іншими темпами. Адже два міські райони – Першотравневий та Шевченківський – уже майже повністю забудовані. Тому перспектива – за Садгірським, який займає більше половини території міста. Хотіли би відновити й колишній кінотеатр "Буковина" – другий за розміром у місті. У планах – будівництво невеликих переробних підприємств, де застосовуватимуть найновіші технології.
Надія БУДНА
Довідка
Садгірський район займає 58 відсотків території Чернівців.
Однак проживає тут лише 30 тисяч мешканців – приблизно дев’ята частина від усього населення міста.
У Садгорі налічується 149 вулиць.
Веселитиме "Лісапетний батальйон"
Садгірчани вже ввосьме відзначатимуть день свого району. На храмування 15 вересня запрошують усіх чернівчан. Тут можна буде подивитися концертно-розважальне шоу за участю заслуженого артиста України Івана Дерди, Ірини Стиць, гурту "Полюси" та цьогорічного переможця телешоу "Україна має талант" – колективу "Лісапетний батальйон", захопливі богатирські ігри. Виступатимуть члени гуртків Будинку творчості дітей та юнацтва, фольклорний колектив "Криниця", народні музики. Чернівецькі байкери відкриють для храмувальників бар у стилі "Вестерн".
Уже зранку можна буде відвідати виставку-ярмарок "Агро-2013". Там продаватимуть свою продукцію підприємства, підприємці та фермерські господарства, відбудеться виставка-продаж автомобілів та сільськогосподарської техніки.
Початок свята – о 12.00.
Легенди Садгори
Рабин
Фрідман
носив золоті сандалі
без підошов
Палац-резиденція "Чудодійного Рабина" у центрі Садгори – одна з найвідоміших архітектурних пам’яток. Як переповідають садгірчани, для закладання його фундаменту землю і каміння везли із самого Ізраїлю. І навіть смертельно хворі люди зцілювалися, торкнувшись священних стін синагоги. І мешкав у Садгорі чудодійний рабин Ісраель Фрідман, до якого за благословенням приїжджали тисячі євреїв. Він утримував у містечку школу, синагогу і навіть духовну академію. Легенда розповідає, що в рабина переселилася мудрість царя Соломона, тому він міг передбачати події, а слова його були пророчими. Щоб показати рівність усіх людей перед Богом, носив рабин сандалі із золотими пряжками, які не мали підошов. Ще за життя він передбачив день своєї смерті і просив поховати його у Садагурі. За радянських часів могила пророка була занедбаною – на ній місцеві мешканці випасали кіз. А в резиденції "Чудодійного Рабина", яку колись називали "єврейським Ватиканом", влаштували майстерню з ремонту сільгосптехніки. Було знищено рідкісні розписи інтер’єру, а підлогу, на якій ревно застигали у молитві тисячі євреїв-хасидів, залили соляркою і бензином. Та пророк все-таки дочекався пошани. На його могилі встановили капличку, накрили її саркофагом та збудували своєрідну Стіну Плачу. Почали відновлювати і стару синагогу.
