Екологічне лихо

У Хотині на ставку загинуло майже 200 тисяч особин мальків риб. Навкруги – сморід. А ще нещодавно тут люди відпочивали.
До редакції "МБ" надійшов лист і декілька фото, на яких зображена мертва риба, яка плаває у водоймі догори черевом.
Ось що написали нам обурені мешканці Хотина: "На околиці міста в напрямку села Каплівки є три мальовничі каскадні ставки, де проживають дикі качки та журавлі сірі. За 100 метрів від нижнього ставу знаходиться завод із переробки яблук. Завод є, а очисних споруд, очевидно, немає.

Велика частина правого берега – між ставом та підприємством – просякнута чорними струмками з невідомою рідиною. А оскільки завод знаходиться вище по схилу, вона стікає у ставок. Навкруги запах чогось гнилого. У воді багато мертвої риби, а жива плаває біля поверхні, ковтаючи ротом повітря".

"Шкода і риби, і ставка"

Ми приїхали до ставків за скаргою читачів. На березі паслося декілька корів місцевих жителів. Один із них, пенсіонер Іван Николюк, довідавшись про мету наших відві­дин, розповів:

– Раніше тут люди відпочивали, діти гралися, а нині ніхто сюди не ходить – сморід. Вода чорна, он мертва риба плаває. Воду навіть худоба не хоче пити. Не знаю, хто занапастив цей ставок, але вода неприємного запаху тече з боку заводу із переробки яблук, який два-три місяці тому запрацював. Куди ми лише не скаржилися, але безус­пішно. Шкода і риби, і ставка.

Підійшли до берега. Ставок перетворився на тьмяне водоймище. Мертва риба, яка тут плаває, здебільшого карасики, частково розкладається. Багато загиблих мальків.

"Можливо, риба загинула через кисневе голодування"

Водночас на переробному підприємстві заперечують свою причетність до отруєння риби.

– У нас є сучасні очисні споруди, стоків майже немає, бо воду використовуємо зі своєї свердловини, та й за кільцевим принципом, – каже Олег Пастушенчин, директор ТзОВ "Со’ок", яке займається переробкою яблук на сік. – Крім того, днями у нас була аудиторська перевірка у складі закордонних спеціалістів, яка не виявила екологічних чи технологічних порушень. Та й працюємо ми всього три тижні. Можливо, риба загинула через кисневе голодування. Незрозуміло й те, чому вигоріла земля саме біля ставу, а не на схилі. Кажуть, що водоймище знаходиться на торф’я­ни­ках, які мають здатність витісняти кисень. Так само й 20-сантиметровий мох, що тут росте. Можливо, потрібно добре почистити став. Повірте, нашої провини у тому, що сталося, немає. Навпаки, ми зацікавлені в тому, щоби ставки функціонували. Та й той мізер стоків, що є, ми очищуємо надзвичайно якісно та ретельно. Не впевнений, але причиною загибелі риби могла бути нещодавня спека. А коли став перенасичений великою кількістю риби, то це ще більше ускладнює ситуацію. Орендар ставків не звертався до нас із претензіями. Ми готові до співпраці і з ним, і з відповідними екологічними службами.

На скарги орендаря ставка чиновники не відреагували

– Минулого року, теж ближче до осені, вже була така ситуація, але тоді до загибелі риби не дійшло, – згадує Андрій Кузик, який орендує ставки з 2001 року. – Тоді я звертався до головного інженера заводу за поясненнями. Той відповів, що у них сталася якась аварія. Тепер ситуація повторилася, тому вважаю, що завод знову скинув якусь біду в ставок. Раніше я скаржився на дії переробників і до мерії, і в обласні екологічні служби. У першій інстанції мені натякнули на те, аби сам виплутувався з біди. Екологи теж не прийшли на допомогу. У ставок я випустив понад 200 тисяч особин мальків. Це великі затрати, хто мені їх тепер відшкодує? Втрати зафіксував на відео, бо мертва риба піде на дно, і потім нікому нічого не доведеш.

Остаточну причину загибелі риби повинні встановити фахівці-екологи.
Василь Гринюк