Скинулися на дороги

У селі Волока на Глибоччині – асфальтова дорога європейської якості, а в Лужанах на Кіцманщині – залатані ями на асфальті. Усе це зроблено за гроші самих людей та з їхньої ініціативи.

До Волоки від Валя Кузьмина ПАЗик за маршрутом "Чернівці – Грушівка" із пасажирами швидко їде рівною асфальтованою дорогою.

– Дорогу люди робили самі, – розповідає бабця в маршрутці. – Так майже кожна вулиця робить. Ось ми на своїй вулиці теж зібралися й відремонтували дорогу. Кожен дає скільки може. Я дала 200 гривень, сусіди дали більше.

Асфальт без ям та вибоїн

У центрі села Волока дорога виглядає по-європейськи. Дороги вгору, униз – усе з рівним асфальтовим покриттям, збоку бетоновані кювети. Невже тут не було тієї злощасної зими, яка зруйнувала майже всі українські дороги?
Сільський голова Валентин Глопіна пояснює, що порядок на дорогах вдається утримувати завдяки самим мешканцям. Збирають гроші й на ремонт доріг, і на їхнє утримання.

У селі майже 15 кілометрів асфальтованих доріг. Майже половину з них мешканці зробили за власні кошти.

– Центральна дорога в нашому селі є дорогою державного значення, і вона має утримуватися райавтодором. Але підприємство не має достатньо коштів, а ми якось виходимо із цієї ситуації, – каже Валентин Іванович. – По скільки грошей люди збирають, не знаю, я до цих коштів нічого не маю. Мені головне, що в селі хороші дороги, і що є можливість організувати людей. Живемо за принципом: не запитуй, що держава зробила для тебе, а що ти зробив для держави.
Комунальні дороги утримуються сільрадою. Отримуємо допомогу й від держави. Цього року отримали субвенцію на ремонт доріг – 82 тисячі гривень. Ще 50 тисяч нам виділили з місцевого бюджету. Ці 130 тисяч гривень – це ремонт трьох кілометрів гравійних доріг. Ви потрапили саме в той час, коли у Волоці за державні кошти роблять дороги. Нині ремонтуємо гравійні дороги. Вирішили, що краще відремонтувати належно 500 метрів, ніж розпорошуватися на шматки, – розповідає сільський голова. – Нині здійснюємо поточний ремонт гравійних доріг, а з першого серпня робитимуть капітальний ремонт однієї із гравійних доріг.

Їдемо на дорогу, де мають робити ремонт, але навіть вона не виглядає розбитою. Валентин Іванович показує то одну, то другу дорогу – ось це зроблено за гроші людей, ось цю вулицю теж ремонтували люди.

За словами сільського голови, люди завжди дбали про стан доріг і все це робиться роками. Але навіть асфальт прокладений тут три-чотири роки тому не зруйнований і без ям.

– Минулого року зробили 1,7 кілометра дороги. Там, де асфальтували дорогу, нині немає жодної ями та жодної латки. Викладали гравійну подушку, потім – щебінь, "чорновий" асфальт і лише тоді клали основне асфальтове покриття. Цю дорогу й утримуємо.

Щоб дороги були хорошими, за ними потрібно постійно доглядати. Узимку двічі на день дороги розчищали. Навесні замовляли спеціальну машину, яка ремонтувала "павутину" на дорозі, обробляли її емульсією. Хочемо за гроші громади купити грейдер, щоб краще розчищати дороги взимку. У людей є хороші автомобілі (у Волоці приблизно 1200 автомобілів на три тисячі мешканців – авт.), тож потрібні хороші дороги, і ми їх маємо.

Водночас Валентин Іванович запевняє, що не все так ідеально, як здається. Значно гірші дороги в селі Грушівка, яка належить до сільради Волоки. Тут люди теж деякі дороги ремонтують за свої гроші. Але центральна дорога зовсім розбита.

– У Грушівці – дорога районного значення, і ми не можемо там нічого робити. Там був холодний асфальт, але він повністю розбитий. Потрібно його або повністю знімати, або новий класти. Якби цю дорогу відремонтували за державні кошти, то ми б її вже утримували в належному стані. Але поки що ремонт там не планували.

Попрощалися із сільським головою й вирішили поспілкуватися з мешканцями. Цікавлюся в одного з водіїв, скільки скидалися на дороги. Пан Микола ціну називати не хоче.

– Дали до тисячі гривень чи більше? – намагаюся випитати.

Чоловік посміхається: "Суми обраховувалися не в гривнях. А давали хто скільки може: одні до сотні доларів, інші тисячі доларів. Зате маємо хорошу дорогу".

Інший мешканець Волоки зізнався, що є й такі підприємці, які десятки тисяч доларів давали для дороги.

– Кілька років тому асфальтували дорогу на своїй вулиці. За 800 метрів асфальту заплатили 27 тисяч доларів, – зізнається чоловік літнього віку. – Гроші здавали гуртом, але хто скільки може. Були такі, які зичили гроші, але на дорогу дали. Я пенсіонер, маю старий "ВАЗ", тож дав на дорогу 300 доларів. Якщо в сім’ї більше машин, то й більше грошей давали. Є в нас заможні підприємці, які давали на ремонт дороги десятки тисяч доларів. Навіть чув, що один із підприємців дав 40 тисяч доларів. Зате тепер подивіться, яка в нас дорога й у селі, і за селом. Раніше ці десять кілометрів від Волоки до Валя Кузьмина їхали ямами, а тепер – рівною дорогою за лічені хвилини. Та й до Чернівців швидко доїжджаємо.
І справді з Волоки до Чернівців рівною дорогою без ям машиною ми доїхали за десять хвилин.

Грошей від держави не дочекалися – зробили самі

Не покладаються на державу й у селищі Лужани. Нині підприємці скинулися й розпочали ямковий ремонт вулиці Заводської. Підприємець Микола цю дорогу утримував за власні кошти впродовж кількох років.

– Я майже щороку робив на цій дорозі ямковий ремонт, але цього року вирішив звернутися по допомогу до мешканців, бо не маю достатньо коштів, – розповідає Микола. – Зв’язався з підприємцями, які тут живуть і працюють, хтось відмовився, але більшість погодилися. Давали по можливості: 100, 500, 1500 гривень. Керівник села розповіла, що на ремонт нашої вулиці гроші закладені в казначействі, але коли їх отримаємо, не відомо. Тож вирішили зробити ямковий ремонт понад кілометра дороги самостійно. Домовилися з робітниками, купили асфальт. За кошторисом сільради, ремонт мав коштувати 22 тисячі гривень, ми домовилися за 15 тисяч гривень.

Олег Олійник живе на вулиці Заводській, каже, що погодився дати частину грошей, бо дорога розпадається.
– Домовилися з людьми й вирішили самі зібрати гроші на дорогу, – каже Олег. – А на державні гроші, які, можливо, колись надійдуть, у селі відремонтують іншу вулицю.

Селищний голова Лужан Наталя Катрюк розповідає, що минулого року за власні кошти люди відремонтували чотири дороги.
У службі автомобільних доріг у Чернівецькій області відмовилися пояснити: добре це чи погано, що люди за власні кошти ремонтують дороги. Там лише зазначили, що про такі факти не знають (!?).
Людмила ОСАДЧУК