Театральні прем’єри, відкриття виставок, концерти в пабах... Усюди – ажіотаж. Чому чернівчани потягнулися до мистецтва? Хтось через моду, хтось за покликом душі...
– Режисер "Панночки" – Денисенко. Він ставив "Шельменка-денщика". Ти бачила?
– Так. До речі, ми лише вчора на виставці говорили про Квітку-Основ’яненка...
...Це фрагмент розмови стильної молодої пари у фойє муздрамтеатру. Юнак, одягнений у вишиванку, разом із дівчиною прийшов на прем’єру "Панночки". Навколо них – сотні людей. Ще б пак: усі прийшли дивитися прем’єру, про яку завтра говоритиме все місто. А нині "не модно" і просто соромно не розбиратися в мистецтві. Відтак у Чернівцях жодна фотовиставка, якісний клубний концерт не відбувається без ажіотажу. Водночас уже ніхто й не заїкнеться, що дістав квиток на попсовий концерт розкручених зірочок.
"Стирчати на площах уже вульгарно"
– Цікавитися мистецтвом – це одна з найкращих мод, яка може бути. Слава Богу, минула епоха, коли я бачив на вулицях депресивних емо, коли все їхнє мистецтво зводилося до обміну сумними "мудрими" думками, – ділиться своїми міркуваннями 29-літній тернополянин Андрій, який п’ять років живе в Чернівцях. – Нині стирчати на площах уже якось вульгарно. Цікаві люди йдуть туди, де відбуваються цікаві заходи. Вони обговорюють фотовиставки, подорожують фестивалями.
...Майже щодня в чернівецьких пабах лунають живі концерти сучасних талановитих українських та іноземних музикантів. На концерти симфонічного оркестру, який грає рок, розкуповують навіть стоячі місця, а на концерт юного талановитого французького піаніста Чарлі Фелтера збирається повна зала школярів...
– Як сталося, що в місті відбувся концерт Чарлі? – запитує чернівчанка Марина Лібанова, яка часто відвідує культурні події. – Рік тому Чарлі їхав до Харкова, звідки його коріння. У потязі він познайомився із чернівчанкою, яка запросила його до себе... Якось із Чарлі ми сиділи в арт-кафе "Гармонія", і я дізналася, що він грає на фортепіано... У кав’ярні є неналаштоване фортепіано – за нього сів Чарлі. Він грав на ньому так, що вся кав’ярня аплодувала! А нині він повернувся в місто й уже встиг дати два концерти, які зібрали багато слухачів.
– Загалом у Чернівцях багато нестандартних творчих людей, які хочуть дізнатися щось нове. Це люди, які в курсі подій, – зауважує Марина Лібанова. – Це люди, з якими можна поговорити про мистецтво... Зокрема мені подобається те, що робить музикант Саша Буліч. Завдяки йому буковинці відкривають для себе стиль кантрі.
Спілкуюся з молодими людьми, яких уже роками бачу на культурних подіях. Вони висловлюють свою думку про непотрібну попсу та мистецтво, яке збагачує їх.
– Як і кожну людину, мене цікавить незвідане, – розповідає чернівчанка Наталія Федорович. – Так склалося, що в мене є час, можливості та друзі, з якими можу поїхати й на музичний фестиваль, і на театральний перфоменс, і в місця для духовного відновлення.Для себе давно зрозуміла, що те, що люблять мільйони, не завжди добре й не завжди є мистецтвом. Тому з-поміж усього намагаюся шукати щось особливе. Це стосується музики, фільмів, книг і вистав. Ще по-справжньому зрозуміла Шевченкові слова: "Чужому научайтесь й свого не цурайтесь". Ми часто своє не цінуємо й нехтуємо тим, що маємо. Так назавжди мені запам’ятаються читання поезії Шевченка Богданом Ступкою, концерт Олега Скрипки та перша піша проща. Також назавжди залишиться в моїй пам’яті 91-річний дідусь із Франції. Завдяки йому багато танцювальних, музичних та інших талановитих колективів із різних країн ділилися своїм мистецтвом, культурою свого народу із Францією. Не забуду й людей, які попри все люблять і вірять у нашу країну, щодня намагаючись на своєму прикладі доводити, що українцем бути почесно, що наше мистецтво дивовижне!
"Завжди будуть
люди попси
та люди мистецтва"
Творчих людей з усієї України об’єднала в одну команду чернівчанка Христина Склярчук. Вона організувала в місті мистецький фестиваль витворів ручної роботи. Фестиваль відбувся в місті вже двічі й набув неабиякої популярності: їдуть люди й із Криму, і зі Львова.
– Гадаю, молодь почала більше цікавитися мистецтвом, бо це нова хвиля моди, – каже Христина. – А ось моя особиста цікавість до чогось творчого досить вузько спрямована. Це насамперед хендмейд, дизайн, музика, психологія. Наприклад, новими очима поглянула на експозицію буковинських візерунків у національному музеї – це стало джерелом натхнення. Найсвіжіше – пощастило побувати в Києві на виставці шедеврів світової скульптури та на власні очі побачити "Мислителя" Родена, "Венеру з ящичками" Далі та танцівниць Дега – хоч я не є прихильником скульптурного мистецтва, але споглядання цих мистецьких здобутків наштовхує на нові думки. Також запам’ятався фестиваль "Три дні в саду", який відбувся в Київському ботанічному саду. А попса... Це те, що подобається багатьом. Але не варто орієнтуватись на ці смаки. Краще спробувати розвивати власне ставлення та думку щодо мистецьких подій, які відбуваються навколо.
Своїми думками ділиться й 28-річна Марія ЧОПА: "Я приїхала до Чернівців 2003 року... За цей час пережила кілька хвиль гарної моди: на український одяг, на поїздки етнічними фестивалями, на походи в театр... Нині все це об’єдналося".
– Тішить культурне зростання нашої молоді, – зауважує чернівчанин Ігор КУРИК, який уже багато років подорожує мистецькими фестивалями. – Я полюбляю своєрідні немодні для більшості людей заходи: експерименти етнічного із сучасним. Водночас прагну вивчати забуті ремесла наших дідів-прадідів.
Гадаю, попса нікуди не подінеться, бо вона приносить шалене "бабло". Просто завжди будуть люди мистецтва та люди попси. Питання в нас самих, що ми обираємо....
Валерія Чорней
Коментарі експертів
"Люди втомилися
від ресторанних розваг"
Людмила Скрипка,
художній керівник муздрамтеатру імені
О. Кобилянської:
– Люди справді почали більше ходити до театру. Це не просто слова: підтвердження цього – у книзі відгуків, у кількості проданих квитків... Ця тенденція розпочалася років три тому, а нині розквітла. Процес залучення глядача до театру не був простим, але люди потягнулися на наші вистави. Часто чуємо: "Невже це наші актори так грають? Це справжнє мистецтво..."
Приємно, що нині можу сказати: "На Буковині є театрали!" Чи не тому у нас з’явилася нова послуга: замовлення та купівля квитків в Інтернеті. Цією послугою особливо користується молодь, яку часто можна побачити на наших виставах. Чому люди почали ходити до театру? Гадаю, вони втомилися від ресторанних розваг. Також нас більше не можуть обманути гастролі, коли на сцені показують відверту халтуру, коли єдина ціль – заробити гроші на глядачеві. Ми прагнемо відкрити для себе інший світ, тобто світ щирого мистецтва.
Молодь цікавиться історією краю, етнографією
Неля Кириченко,
завідувач відділу науково-освітньої роботи Чернівецького обласного краєзнавчого музею:
– Тенденція тягнутися до мистецтва особливо помітна серед студентів, які є частими гостями нашого музею. Зростання інтересу до виставок та експозицій розпочалося років три тому... Нині відкриття кожної виставки збирає повний зал, серед присутніх дуже багато молоді.
Люди йдуть до музею не лише запланованими екскурсіями, а й по двоє... Молодь цікавиться історією краю, етнографією. Популярною є експозиція "Світ пісенної краси", де можна дізнатися, наприклад, про видатних Софію Ротару чи Назарія Яремчука...
Справді, молодь тягнеться до музею. Наприклад, на прохання студентів юридичного коледжу ми влаштовуємо групам зацікавлених студентів одразу по дві екскурсії!
Також популярні виставки, на яких своє мистецтво презентують студенти та викладачі Вижницького коледжу прикладного мистецтва...
