«За кордоном ми дуже потрібні»

Чимало українських школярів і студентів мріє про освіту і роботу за кордоном. Нині модно говорити про те, що освіта в Україні нічого не варта й ми нікому не потрібні з нашими дипломами.


Колишній чернівчанин, випускник ЧНУ Андрій Ключевський, який працює у корпорації Microsoft розробником програмного забезпечення в групі Windows Server (працювали над продуктом Windows MultiPoint Server), каже, що освітою, отриманою у Чернівцях, пишається. "Мені навіть здається, що випускники нестоличних вузів мають більше шансів, оскільки в них наполегливості та здатності до виживання в нових умовах більше. Я закінчив школу-гімназію №4 (колишня середня школа №9), ліцей №1, Чернівецький національний університет і цим дуже пишаюся", – каже він.

Андрій Ключевський люб’яз­но погодився поділитися досвідом, як отримати роботу за кордоном.

 "Ще з ліцею мріяв працювати в Microsoft"
"Мріяв ще з ліцею працювати в корпорації Microsoft. Якось, коли ми поїхали на наукову конференцію до Києва (ще на початку 1990-х), побачив у книжковому магазині дискети з операційною системою Windows 3.1. Просто задля цікавості вирішив купити її (на всі гроші, які у мене були). Коли ми встановили її на комп’ютері в ліцеї, я був вражений: це було щось нове, надзвичайне. Так у мене з’явився інтерес до Microsoft та її продуктів. Пізніше, вже в університеті, ми використовували технології для реалізації проекту для кафедри військової підготовки ЧНУ і знаходили помилки в її продуктах. Я почав повідомляти про ці помилки, а також способи їхнього виправлення в компанію Microsoft, яка запросила мене на конференцію в Копенгаген. Там я ще більше захопився технологіями Microsoft і вже остаточно вирішив, що хочу працювати саме в ній.

 Як потрапити на роботу за кордон і в кого більше шансів?
Щоб потрапити на роботу/навчання за кордоном, необхідно подати резюме/дипломи і перелік курсів у компанію/університет та пройти відбір. Для роботи за кордоном не має значення, який український вуз ви закінчили. Дипломи всіх наших технічних вузів і шкільні атестати дуже цінують за кордоном. Зокрема при поданні на постійне місце проживання в США через роботу спеціальна юридична фірма здійснює оцінку диплома і його відповідність вимогам у США. Наші дипломи із такою оцінкою не мають жодних проблем.

 Чи правда, що освіта в Україні нині нічого не варта?
Ні, звичайно, це неправда. Ось приклад: мій перший винахід – Driver Installer – вже запатентовано. А нещодавно подав ще на два патенти на новий винахід (у співавторстві з моїм колегою). Здібностям до інновацій, винаходів чогось нового і корисного завдячую саме українській і зокрема чернівецькій освіті. А скільки вихідців з України з українською освітою мають набагато більшу кількість винаходів чи є відомими науковцями у світі.

 Англійську мову краще вчити за будь-якої нагоди Англійську мову слід знати на дуже високому рівні. Оскільки потрібно буде спілкуватися і в побуті. А може бути й так, що ваша половинка буде з іншої країни – й англійська мова спочатку буде єдиною мовою спілкування в сім’ї.

Звичайно, основне навчання відбуватиметься в ліцеї чи університеті, але на цьому не потрібно зупинятися. Дуже допомагають живе спілкування англійською мовою з іноземцями, які приїжджають, спілкування електрон­ною поштою, читання англомовної літератури чи навіть ведення власного блогу англійською. Мені дуже допомагало написання статей в англомовні видання США і Великобританії – це не тільки покращувало мову, а й допомагало вивчити стандарт написання статей за кордоном. До того ж це підвищує статус у міжнародному середовищі програмістів і дає нові знайомства.

 Чи чекають нас за кордоном? Чи потрібні там здібні Й розумні діти з України, які не бачать свого майбутнього вдома?
Так, потрібні. І не просто потрібні, а дуже потрібні. Якщо поглянемо, скільки вихідців з України досягли успіху за кордоном, – їх дуже багато. Наприклад, Сікорський. Чи досяг би він того, чого досяг у США, будучи в Україні? Важко сказати. З іншого боку, ми повинні своїми успіхами, досягненнями підіймати престиж України, пам’ятати, що вона дала нам здібності та одну з найкращих у світі освіт, і, можливо, спонукати зміни вдома, щоб наступні "сікорські" змогли досягти успіху на Батьківщині.

 На початку – процес адаптації
На початку був процес адаптації до життя в іншій країні, побуту, нові знайомства. Найголовніше – це обирати друзів не лише за національною ознакою, а й за тим, які вони за характером, чи зможуть допомогти вам у важку хвилину.

З університету в штаті Айова з нашого потоку потрапило до корпорації четверо осіб: я, двоє приятелів із Росії й один із Молдови. Нині з усіх нас у Microsoft залишилось двоє: я і приятель із Росії. Інші перейшли в інші компанії. Чи значить, що вони здалися? Важко сказати...

 За кордоном цінують, скільки високоякісного коду продукту ти написав
Ти можеш працювати сьогодні шість годин і написати високоякісний код, який твої колеги могли б писати два дні – це "трудоголік". Але якщо ти витратив два дні, і результатом є лише наполовину готовий чи неякісний код – це дуже погано.

 Кожна людина має самовдосконалюватися – і як особа, і як спеціаліст
У нас у компанії, а особливо в нашій команді, змушений постійно вивчати щось нове, вдосконалюватися: якщо ти хочеш вирости у своїй кар’єрі. У нас буває так: сьогодні працюєш над одним проектом, а завтра – над іншим. І новий проект будується на основі технології, яка ще невідома твоїм колегам, а ти перший, хто має не лише опанувати її сам, але й навчити інших. І в таких випадках допомагає наша освіта – можливість вивчити щось за рамками вже відомого. Щодня, коли приходжу додому, запитую себе: те, що ти сьогодні зробив, можна було б зробити по-іншому, ще краще? Що нового вивчив за день? Велике значення мають також хобі чи захоплення: наприклад, ви можете бути хорошим програмістом і на додаток чудово розумітися в економіці.

Щоб здійснилася мрія…
По-перше, слід покласти перед собою ціль – досягти своєї мрії. По-друге, вірити в себе і працювати над собою, щоб пройти всі співбесіди та відбори. По-третє, ніколи не здаватися. У вас може не вийти вперше, вдруге чи вдесяте, але обов’яз­ково вийде, якщо ви не здаватиметеся, а натомість вчитиметеся на своїх помилках.
Юлія Боднарюк

Думка
"Під лежачий камінь вода не тече"

Тамара Марусик,
проректор Чернівецького національного університету:

Наші студенти, особливо таких спеціальностей, як міжнародні відносини, іноземні мови, комп’ютерні науки, йдуть у магістратуру (у нас укладені угоди), паралельно ще й навчаються за кордоном. Є такі, які закінчили магістратуру в нас і виїжджають за кордон. Не можна сказати, що це масово, але найкращі випускники шукають роботу за кордоном, бо в Україні складно з роботою. А ще, якщо мають родинні зв’язки або друзів.

Не можна стверджувати, що нині освіта в Україні погана. Якщо є голова і справді вчився, а не п’ять років стояв у черзі за дипломом, як це часто буває, то люди знаходять себе і за кордоном, і в Україні. Багато наших випускників працює у Києві у солідних фірмах.
Наочний приклад: коли резиденцію номінували до списку об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, впродовж 10 днів тривала сесія у Парижі. Офіційним перекладачем була випускниця нашого факультету іноземних мов, яка працює перекладачем у суді присяжних у Парижі. Нам було дуже приємно, що вона підтвердила рівень тієї освіти, яку отримала у стінах університету.

Комп’ютерні компанії, наприклад, Microsoft та інші, беруть наших випускників факультету комп’ютерних наук, інженерно-технічного факультету. Студенти у більшості самі шукають, надсилають резюме, листуються.

Наша випускниця факультету історії, політології і міжнародних відносин працює в Америці у солідній туристичній фірмі.
Часто буває так: випускник закінчив навчання, навіть почав працювати асистентом і виграв грант та виїхав за кордон, щоб знайти себе. Дуже цікавий приклад: випускник хімічного факультету (він був головою профкому студентів) Михайло Стадник працює у потужній фірмі в Австрії. Одружився з нашою випускницею Олею Білоголовою (спеціальність – українська філологія), яка також за фахом працює в Австрії. Свідченням того, що цю людину цінують, є те, що керівник цієї фірми (дуже потужної в Австрії) був у нього на весіллі в Україні. Ми спілкуємося: вони не планують усе життя жити в Австрії. Хочуть заробити гроші, мати напрацювання і повернутися в Україну.

Якщо голова є і ти ще працюєш над собою – можна досягнути мети. Якщо людина прагне, то вона щось має, а якщо ні – під лежачий камінь вода не тече”.