Гірськолижні бази відпочинку та лижні траси запрошують гостей. Однак такі "відвідини" досить дорогі. Тому ми вирішили з’ясувати, чи є на Буковині місця зимового відпочинку, де можна безкоштовно кататися на санях, лижах та ковзанах.
…I на картонках, і на штанях
Знайомі порадили завітати до парку "Жовтневий" у Чернівцях (у ту частину, яка розташована за готелем "Черемош"). Мовляв, там кілька ковзанок, де ковзаються й діти, і дорослі. Одягнула лижний костюм (сніг був мокрий, а температура – +1 °С) і подалася до парку. А там – веселі обличчя дітей та підлітків, батьки лише спостерігають, тягнуть санки до гірки. А вже до вечора й батьки почали енергійно з’їжджати гірками на автомобільних шинах. І старі, і малі чіплялися одне до одного "паровозиками" і з веселим гуркотом – гайда донизу. Головне правило "паровозика" – підтримувати ноги того, хто позаду тебе, і щоб твої ноги тримав той, хто попереду.
Підлітки люб’язно виділили мені окрему шину. Спочатку було страшно (схил все-таки високий), але цікавість перемогла. Якщо з’їжджати самій, то може трохи занести й викинути із шини, тому "паровозиком" безпечніше й веселіше. Були й такі, які каталися на картонках або й просто на ногах чи на штанях. Щоправда, якщо одягнутися в звичайний одяг, то можна промокнути (моє волосся було повністю мокре), тому лижний костюм – те, що потрібно. А старих автопокришок вистачить на всіх.
45-річний чернівчанин Дмитро ВАСИЛЬКОВ щодня приходить на гірку в парку "Жовтневий".
– Ми тут каталися ще в дитинстві, – говорить Дмитро. – "Черемоша" ще не було, а неподалік від того місця, де він стоїть нині, була звичайна гірка, а далі – кілька гірок, які ми називали скаженими. Торік взимку мене потягнуло до парку, і я побачив, що там катаються не лише діти, але й дорослі. Найпопулярніший "інструмент" для катання – не лижі й санки, а автомобільні покришки. Спуск був такий собі, тому ми вирішили його вдосконалити: носили воду, поливали, доки не утворився справжній екстремальний каток.
Подружжя Сергія та Інни ЛАБУНСЬКИХ взимку катаються на ковзанах на озерах, що на вулиці Комарова.
– Ковзаємося щороку відтоді, як ми із Сергієм познайомилися (вже п’ять років), – говорить Інна. – Коли народилася наша донечка Олександра, теж ходили на озеро. Пригадую, Сашці ще року не було, вона лежала у візочку, а я прогулювалася з нею на озері на ковзанах. Через рік, коли донечці було 1,9 року, вона вже сама стояла на ковзанах. Нині 2,8-річна Сашуня безстрашно ковзається на них. Одного разу на озеро ми винесли намет, щоб випробувати його. Тоді, пригадую, був сильний вітер. Отож ми каталися на ковзанах, а коли хотіли відпочити, заходили в намет. Сиділи на табуретках і зігрівалися теплим чаєм.
Ми завжди страхуємося, виходимо на озеро лише тоді, коли морози вдарили вчетверте-уп’яте. Тоді крига має не менше 30 см.
Ми переконалися, що катання на свіжому повітрі приносить набагато більше задоволення, ніж у закритому приміщенні. Ти насолоджуєшся природою, плюс це чудове легеньке тренування для всього сімейства.
"Вже 40 років бігаю на лижах"
У центральному парку імені Шевченка Олександр ГРОМИК, ветеран буковинського спорту, проклав лижню. Нині тут можуть безкоштовно кататися всі охочі. Якщо у вас немає своїх лиж, їх можна взяти напрокат у спеціальному пункті неподалік. Оренда – 20 гривень, а кататися можна хоч дві-три години.
– Я вже 40 років бігаю на лижах, – говорить Олександр Дмитрович. – Цього року, відколи випав сніг, катаюся щодня. Спочатку робив два кола в парку (коло – 2 км), а тепер можу й вісім. Відкриття нашої лижні відбулося 20 грудня. Єдине, що мене засмучує: нашу лижню постійно хтось затоптує.
Катання на лижах – чудове тренування, адже працюють всі м’язи, серце, легені, суглоби. А якщо хочеться відігрітися, то в нашому пункті можна відпочити, попити гарячого чаю й просто поспілкуватися.
На площі Турецької Криниці біля квіткового годинника школярі влаштували ковзанку. Діти ковзаються під час перерв, а також після уроків.
– Катаємося на чому завгодно: на пакетах, картонках, навіть є спеціальна плита, збита з дощок, а дехто катається просто пластом, – навперебій розповідають третьокласники – двоє Михайликів, Юра та Настя.
– Мама сварить мене, коли приходжу додому повністю мокра, – говорить дівчинка. – Але не можу не кататися. Це так весело!
Ще одна маленька ковзанка – на Театральній площі (перед муздрамтеатром імені О. Кобилянської). Тут ковзаються зовсім малюки й теж, як правило, не на санчатах. Хто на ногах, а хто – просто лежачи чи сидячи.
– Ой, як класно! – вигукує шестирічний Артем. – Часто приходжу кататися сюди, бо живу неподалік. А ще катаюся на Соборній площі на ковзанах. Але туди йду лише з мамою, бо то далеко.
У парку Шиллера діти теж зробили ковзанку. "Вона ще не розковзана, – діловито пояснює маленька Катя, яка сидить на санчатах. – Але щодня там багато діток. Оце зараз із дідусем ідемо туди, трохи покатаємося".
Загалом у Чернівцях є де безкоштовно поковзатися: це й на вулиці Лубенській, і на Нагірній. Головне, як кажуть, відвідувачі цих ковзанок, зуміти вчасно зупинитися.
Каталася так, що зламала ребро
Щодо обласних "осередків" безкоштовного катання, то вони є чи не в кожному населеному пункті. Так у Вашківцях на Вижниччині й дорослі, і діти масово катаються на Анниній горі.
– Там є де з’їжджати й на санчатах, і на лижах, – розповідає вашківчанка Анна МАЙКОВСЬКА. – У дитячі та студентські роки взимку ми часто ходили на Аннину гору. Саме завдяки цьому я навчилася кататися на лижах. Звичайно, траплялися різні кумедні ситуації, коли когось доводилося буквально "відкопувати" зі снігу.
У селі Южинець на Кіцманщині розважаються в долині Глибока та на Лисому горбі.
– Маю дерев’яні санчата, які мені зробив дідусь, – розповідає 12-річна Людмила. – На них поміщаємося і я, і брат, і навіть мама чи тато. Однак останнє моє катання було невдалим – зламала ребро. Ось тепер сиджу вдома й не можу дочекатися, коли можна буде знову вийти на гірку.
Неля СЛОБОДЯН із Путильщини разом із дворічним сином часто приходять на перевал Німчич.
– Тут катаються люди й із нашого села – Розтоків, і із сусідньої Виженки, – говорить жінка. – Часто на перевалі зустрічаємося із сусідами. Приходимо цілими родинами: діти з батьками, дідусями, бабусями. Тут весело й гамірно.
Леся ТОКАРЮК
Техніка безпеки
Якщо маєте власні ковзани, за один-два дні до виходу на лід взуйте їх вдома на шкарпетку, туго зашнуруйте й походіть протягом 20-30 хвилин, попередньо одягнувши чохли на леза. Таким чином зможете відпрацювати елемент "падіння".
Техніка падіння й підіймання: виставивши руки вперед і зігнувши коліна, завалюємося на бік. Потім переходимо на коліна (поза собаки), впираємося двома руками в землю перед собою, ставимо на землю праву ногу, потім впираємося руками в праве коліно й виштовхуємо своє тіло вгору.
На ковзанці використовуйте захист для кінцівок ("наколінники", захист для ліктів) та шоломи.
Не вживайте алкоголь.
Стежте, куди їдете.
Не лежіть і не сидіть на льоду тривалий час.
Використовуйте теплий одяг, який не промокає, та термобілизну.
