Квартиру для оренди у Чернівцях знайти нелегко. Ринок такого житла незначний, а попит чималий. Цим і користуються фірми, які нібито надають консультаційні послуги з пошуку житла. А насправді вони просто виманюють у довірливих клієнтів кошти ні за що.

Кореспондент "МБ" вирішила самостійно пройти шлях пошуку квартири в Чернівцях. Про пошук житла домовилася з дорогими ріелторами, які за послугу беруть місячну вартість квартири, та уклала договір на місяць із фірмою, якій за інфор­маційні послуги треба заплатити 400 гривень.

"Квартир, на жаль, немає... Коли буде, сама вам зателефоную"

Одна із фірм, яка надає інформаційні послуги з пошуку квартири за 400 гривень, знаходиться біля центрального автовокзалу. В офісі сидить двоє дівчат, які обіцяють співпрацювати зі мною протягом місяця і щодня надавати інформацію про прийнятні варіанти житла в оренду.

– Яке житло хочете винаймати? – запитує, щиро посміхаючись, Наталя. – Маємо багато варіантів. Зауважте, що квартиру для вас знайдемо лише за 400 гривень, а чимало посередників бере за свої послуги більшу плату. Крім того, у нас усе офіційно, – продовжує і показує зразок договору. – Якщо складаємо договір, то ви маєте гарантію, що квартира буде.
– Мене цікавить однокімнатна квартира, бажано у центрі, – кажу. – Платитиму 150 доларів та комунальні послуги.

– О, вам дуже пощастило, що ви прийшли до нас зараз. Ви часом не щасливчик? – запитує Наталя. – Приблизно 10 хвилин тому в нас з’явилася квартира, яка вам підходить. Знаходиться на вулиці Шевченка, є усі умови. Ми укладемо угоду. І якщо вам квартира не сподобається, знайдемо іншу, кращу.

Дівчина зателефонувала до хазяйки квартири. Потім дала слухавку мені. Власниця по­-обіцяла зустрітися і показати квартиру того самого дня, але ввечері. Домовившись про зустріч, підписала договір та сплатила 400 гривень Наталі. Вона ж продиктувала мені телефонний номер власниці квартири.

Та ні того дня ввечері, ні протягом тижня додзвонитися до хазяйки квартири на Шевченка так і не змогла. У фірмі вже не так ввічливо пояснили, що теж не можуть до неї додзвонитися. А на запитання, чи є ще певні варіанти житла, відповіли, що немає.

– Квартир, які зацікавили б вас, зараз немає, хіба що двокімнатні квартири на Гравітоні та вулиці Винниченка по 250 доларів, – зауважила Наталя. – Та не телефонуйте ви мені так часто. Коли будуть варіанти, я сама вам зателефоную.
Більше протягом місяця, доки не вийшов термін договору, Наталя не зателефонувала. Доводилося робити це самій. За весь термін жодного прий­нятного варіанту квартири також не запропонувала. Згодом, коли я шукала житло через жур­нал оголошень, зателефонувала за не відомим мені досі номером телефону. За голосом впізнала Наталю. Проте тоді вона вже запропонувала варіант квартири за звичною ціною послуги – місячної вартості оренди квартири.

"Якщо не даси 450 баксів, квартиру не знайдеш"

– Є хороша квартира в центрі міста – просто на Соборній площі, – зателефонував посередник Олександр о 09.00, якого знайшла у журналі оголошень. – Усі умови: бойлер, пральна машина, у квартирі тепло. Коштує 150 баксів. Щоправда, ванна кімната і туалет знаходяться окремо від основної кімнати. Туди треба йти через балкон. І ще одна умова – треба сплатити 450 баксів одразу: 150 – мені за послугу і 300 баксів – власникові квартири за перший і останній місяці проживання.

"А не дорого? – перепитую. – Віддати 450 доларів відразу?.." – "Дитино, якщо бідна і не маєш грошей, то навіщо квартиру шукаєш? Живи на вулиці", – зауважив посередник і додав уже спокійніше: "Такої квартири і за таку ціну, якщо не даси 450 баксів, не знайдеш".

Часу зволікати посередник не дає і через сім хвилин заїжджає до редакції, щоб забрати з роботи і повезти дивитися квартиру.

– Мусимо їхати швидше, бо там, ймовірно, вже чимало рі­-елторів зі своїми клієнтами поприходило, – розповідає Олександр. – Коли почув, що здають таку квартиру, вмить почав телефонувати клієнтам. Попит на житло нині великий, а пропозиції майже немає. Нас у місті 15 посередників. Є й люди, які працюють сім’ями (і дружина, і чоловік, і батьки). Інформацію "зливають" через свої канали миттєво (усіх таємниць тобі не розкриватиму). Якби ми зачекали до 10.00, цю квартиру, гарантую, вже здали б.

Під’їжджаємо до будинку. Біля під’їзду – шестеро людей. Як пояснив Олександр, це посередники зі своїми клієнтами. Теж стаємо в чергу. Посередники, які ще й самі не бачили квар­тиру, розхвалюють житло та бідкаються, що за таку ціну тепер однокімнатну квартиру в центрі винаймати неможливо. "Чи не зомбують вони людей?" – подумалося.

– Це "офігенна" квартира, пощастить же комусь її винаймати, – розмірковує вголос посередник Віталій. – За таку зазвичай беруть 200 доларів. Гадаю, треба влаштувати торги: хто більше заплатить за житло. Щось на зразок аукціону.

Через хвилин 20 такої розмови під’їжджає власник квар­тири. Пропонує зайти першому клієнтові. Інші чекають надворі. Тиснуся й собі за пер­шим клієнтом, аргументуючи це тим, що не терпиться побачити квартиру. Ніхто не заперечує. Квартира виявляється справді затишною: з євроремон­том, дорогими меблями, побутовою технікою і навіть із посудом та білизною. Перший клієнт одразу ж вирішує брати квартиру. З ріелтором та власником житла розраховується тут же. Договір ніхто ні з ким не складає.

– А навіщо? – запитує посередник. – Ще не мав клієнтів, яких "кинув" би хазяїн квартири.

А ось за що брала 400 гривень фірма-посередник біля центрального автовокзалу, так і залишилося незрозумілим. Очевидно, це різновид шахрайства. Та довести це неможливо. Оскільки у договорі записано, що фірма надає інформаційні послуги. А що це за такі послуги, навряд чи хтось знає.
Марина КОРПАН

Коментар

Олексій КРИКЛИВЕЦЬ,
правозахисник:

– Щодо договору, який пропонує чернівецька консультаційна фірма своїм клієнтам, то тут багато тексту, але пункти, які зобов’язують її до виконання умов договору, прописані нечітко. Все розпливчасто. Як наслідок, за невиконання умов договору ніхто не відповідатиме. Крім того, цей договір складено російською мовою. А україномовний клієнт, усно перечитавши договір, може щось пропустити.
Такі договори не надають жодних гарантій, а тільки зобов’язують клієнта сплатити кошти за якісь міфічні інформаційні послуги. Угоду повинні складати юристи, а не як у цьому випадку. Часто таке трапляється: угоду просто скачують з Інтернету і підписують. І беруть за це гроші, а потім нічого довести неможливо.