Політичні програми партій пишуть не для виборців, бо ці програми не впливають на їхні вподобання. Про це нещодавно заявив політолог Володимир Фесенко.
"Передвиборчі програми нецікаві ні самим політикам, ні експертам. Хоча цільова аудиторія програм не виборці. Для виборців їх не пишуть, бо вони їх не читають. Читають програми ті, хто аналізує виборчий процес", – вважає експерт.
Політолог зауважив, що насправді виборці ознайомлені не з програмами, а з меседжами з гасел. Тому для політиків програма – це лише обов’язковий елемент виборчої гри.
А політичний аналітик Володимир Горбач каже, що українські політики не несуть відповідальність за свої політичні програми і забувають про них одразу після виборів.
Особливо часто можна переплутати наших учасників виборів, коли слухаєш їхні рекламні ролики по радіо. Наприклад, почув, як радіо волало про "рабів, яких гноблять олігархи", про "заборону продажу землі". Подумав, що то КПУ. Виявилося, що Об’єднана опозиція "Батьківщина". Отакої.
Знайти
різницю важко
Порівняння програм партій, які беруть участь у виборах, виявилося досить цікавим. Так опоненти, які перед телекамерами рвуть сорочки і бризкають одне на одного слиною, насправді дуже схожі між собою. Іноді навіть важко знайти між їхніми програмами істотні розбіжності. Зокрема економічні блоки програм, здавалося б, ідейних антагоністів "Свободи" і КПУ містять однакові положення про повернення у власність держави стратегічних підприємств і запровадження податку на розкіш, заборону продажу землі.
Ще більше схожі програми головних конкурентів на виборах: Партїі регіонів та "Батьківщини". Обидві політичні сили хочуть зниження податків, асоціації з ЄС, безвізового режиму, партнерства з Росією.
А підвищення зарплат і соціальних стандартів обіцяють всі партії без винятку.
Зазвичай партії пропагують лише кілька ідей, відмінних від інших.
Зокрема УДАР виступає за люстрацію влади. "Свобода" хоче скасування Харківських угод та визнання УПА учасниками національно-визвольної боротьби, а КПУ – відмови від співпраці з МВФ і вступу до Митного союзу з Росією.
Мова: відчуй різницю
Відчутна різниця між ними – лише у ставленні до мови: ПР та комуністи хочуть зробити російську другою державною. Опозиційні партії виступають за єдину українську та скасування ухваленого "мовного" закону.
Загалом для українських партій поділ на правих і лівих відбувається не за ідеологіями, економічними і політичними концепціями, а за ставленням до Росії та української мови. У нас, незалежно від програм, політичні сили вважаються лівими, якщо вони проросійські та виступають за дві державні мови. Натомість правими є прихильники вступу до ЄС та захисники української мови.
Партії обіцяють подбати
Найбільшими проблемами для себе українці вважають загрозу безробіття, зростання цін та корупцію чиновників. Про це свідчать різноманітні дослідження громадської думки. У партіях запевняють, що знають про ці проблеми громадян.
– Наша програма не є декларативною, адже вона містить понад 80 законопроектів, із якими ми йдемо до Верховної Ради, – запевнив керівник обласного виборчого штабу Об’єднаної опозиції "Батьківщина" Максим БУРБАК. – Тож коли інші партії у парламенті думатимуть, із чого їм розпочинати, ми вже пропонуватимемо готові законопроекти. Вони стосуються пенсійної реформи, освіти, першого місця роботи та інших напрямків. Залишається виграти вибори і сформувати опозиційну більшість у Раді. І неправда, що люди голосують лише за лідерів, треба відходити від цього. Основу партії мають складати однодумці, які поділяють найважливіші цінності.
Партія влади теж запевняє, що її програма базується на задоволенні потреб громадян.
– Основа нашої програми не ідеологія, а вирішення проблем населення, і стосується вона і дітей, і пенсіонерів, і працюючих, – розповів кандидат у депутати за партійним списком ПР Матвій КУЦАК. – При цьому ми маємо як загальноукраїнську програму, так і місцеву. Оскільки наш лозунг "Буковина – край, де варто жити" передбачає реальні кроки і буде втілений у життя. І народні депутати після обрання не лише працюватимуть над ухваленням законів, а й відповідатимуть за стан справ у регіонах, звідки вони обрані.
Ігор ДОВГАНЬ
збереження позаблокового статусу України;
стратегічне партнерство з Росією, Китаєм і США;
зростання ВВП щонайменше на 5 відсотків на рік;
будівництво сучасних доріг;
збільшення середньої зарплати до 8000 гривень до 2017 року;
передача 60% зведеного бюджету місцевим радам;
надання російській мові статусу другої державної.
асоціація та зона вільного партнерства з ЄС;
енергозбереження, позбавлення залежності від російського газу;
скорочення кількості податків до семи;
ліквідація податкової міліції;
збільшення вдвічі зарплат бюджетникам;
скасування Пенсійної реформи;
продовження мораторію на продаж сільгоспземель.
приєднання до європейської спільноти;
скорочення кількості реєстрації нового бізнесу до 30 хв.;
рівень доходів громадян, щоб за місяць купити холодильник, за 5 років – авто, за 10 – житло;
продаж і оренда землі винятково на аукціонах;
запровадження на виборах до рад відкритих списків;
стимулювання інвестицій у галузі культури.
вступ до Митного союзу і Євразійського економічного союзу;
припинення співпраці з МВФ;
податок на споживання предметів розкоші;
повернення в державну власність підприємств базових секторів;
скасування підвищення пенсійного віку;
заборона купівлі-продажу сільгоспземель;
надання російській мові статусу другої державної.
скасування Харківських угод;
скасування ПДВ і Податкового кодексу;
прогресивні податки на розкіш;
скасування Пенсійної реформи;
запровадження погодинної оплати праці;
надання землі у володіння громадянам із правом успадкування;
голосування народних депутатів за відбитком пальця;
обов’язковий іспит з української мови для держслужбовців;
визнання ОУН-УПА учасниками боротьби за незалежність.
Коментарі
"Політика
перетворюється на шоу"
Ігор БАБЮК,
директор Буковинського центру виборчих технологій:
– Із програм партій, розміщених на сайті Центрвиборчкому, мало можна зрозуміти. Там є переважно декларації та неконкретні обіцянки. Партії не визначають у своїх програмах пріоритети, не виписують кілька основних проблем, над розв’язанням яких збираються працювати, а пригадують усе. Це відбувається тому, що наші партії не є ідеологічними, а лише політичними проектами. Можливо, під час виборчої кампанії партії пропонуватимуть виборцям більш розгорнуті і деталізовані програми, як це робили окремі політичні сили раніше. Гадаю, якщо програма написана цікаво і доступно, має конкретні проблеми, які хвилюють людей, її читатимуть. Нині виборці більше голосують за лідера, а не за програму, бо самі політики людей до цього привчили, оскільки від виборів до виборів відбувається переформатування політичних сил, партії блокуються і розходяться, зникають і утворюються нові. Політики переходять з однієї партії чи блоку до іншого, тож виборці більше стежать за людиною, яку підтримують, а не за партією.
Ігор ГАВРАДА,
політолог, викладач ЧНУ:
– Програми різних партій досить схожі. Вони пригадують усі найгостріші проблеми, які турбують суспільство: корупцію, соціальні виплати, проблеми бізнесу, зайнятості. Перелік тем не є унікальним для жодної з партій, адже не треба бути великим фахівцем, щоб визначити їх. Та програми, розміщені на сайті ЦВК, написані швидше для дотримання вимог закону про вибори. Найголовніше – програми не мають чітких критеріїв оцінки їхнього виконання. Тобто через певний час неможливо буде визначити, виконані обіцянки чи ні. Програми більше містять набір гасел для агітації, а не плани дій. Водночас такі документи читає небагато виборців. Ще на початку 1990-х років програми діяли, а вже з другої половини 1990-х дедалі більшу роль відігравали обличчя. Тому партії так уважно підходять до формування перших п’ятірок своїх списків. Політика вже давно почала перетворюватися на шоу, і це відбувається не лише в Україні, а в цілому світі. У тому числі й у демократичних країнах, але там існують певні правила, яких політики мусять дотримуватися.
