Ольга Кобилянська готувала смачно й дешево

"Коли ж я маю працювати в літературі, коли всі мої сили абсорбували домашні клопоти?" – про це писала Ольга Кобилянська на початку століття в листі до доброго товариша, болгарського письменника Петка Тодорова. І саме в ці роки вона пише найвизначніші твори ("Земля" та інші). Як встигала? Сучасники згадують, що письменниця була чудовою господинею. Кулінарні рецепти, домашні витрати – усе заносила до нотатників.

Господарську науку перебрала від мами

У фондах Чернівецького літературно-меморіального музею Ольги Кобилянської зберігаються записники, куди Ольга Кобилянська занотовувала кулінарні рецепти, господарські витрати: скільки чого купили, кому позичили тощо. Нотатник – надзвичайної краси: у палітурці з вишуканим тисненням. Записи олівцем зроблені малорозбірливим почерком і двома мовами: німецькою та польською.

Зберігаються також фаянсова форма для випічки двокілограмового кексу в чудовому стані, кругла дерев’яна дощечка для кулеші, металева коробка від чаю із зображенням усміхнених китайців, які збирають, пакують, а згодом – п’ють чай.
У домі Кобилянських була своя культура харчування, ощадливо вели господарство.

– Ольга Кобилянська, яка писала, що література – це її життя, як і будь-яка жінка, розуміла, що вона є жінкою й повинна виконувати жіночу роботу, – розповідає старший науковий співробітник музею Юлія Микосянчик. – Попрати, попрасувати, поприбирати, приготувати їсти, помити посуд. В одному з листів болгарському письменникові Петку Тодорову навіть скаржилася, що мало часу залишається для літературної праці, бо всі сили абсорбували домашні клопоти. Тобто вона може братися до роботи лише тоді, коли виконає хатні обов’язки. А це дві години на день.

До домашньої роботи письменницю привчила мама. У родині, де було п’ятеро братів і двоє сестер, усі домашні клопоти лягали на плечі дівчаток та матері. Від мами вона й перебрала господарську науку.

Мама померла 1906 року, і в неї не стало людини, з якою можна порадитися, яка допомагала. Залишилася, по суті, одна. Але були живі батько, брати, які з нею мешкали, прийомна донька Олена Кобилянська.

У 1920-1930 роки Ольга Кобилянська мешкала з родиною прийомної доньки Олени Панчук-Кобилянської, яка була заміжня за Ельпідефором Панчуком (батьком професора ЧНУ, доктора хімічних наук Олега Панчука, – авт.). Зростали двоє хлопчиків Ігор та Олег.

Тоді вона вже трохи відсторонилася від кухні, бо Олена перейняла цей обов’язок. Але її завжди цікавили всі питання. Меню складали з попереднього дня. Вона радила страви, вчила готувати племінницю, дотримуючись трьох принципів: добре, смачно, дешево. Родина ніколи не була багатою. Які продукти були у домі – з того й готували.

У суботу пекли три види хліба

Була своя культура харчування у родині. Ельпідефор Панчук, який був зятем і секретарем Кобилянської, згадував, що було три пісні дні (понеділок, середа, п’ятниця). Писав, що Кобилянська любила їсти молочні продукти: сир, кисле молоко. Мала власний рецепт приготування: 1-2 л молока залишали на 12 годин у прохолодному місці, потім збирали сметанку, яку Кобилянська вживала з кавою, і ще на добу залишити у прохолодному темному місці. Молоко доводили до консистенції, щоби можна було різати ножем.

Також пригадував, що до них приходила жінка, яка приносила молочні продукти. Кожна шанована родина у Чернівцях тоді мала свою жінку, яка постачала молочні продукти до столу. Проте у неї корова була тільна, тому молочниця порадила свою сусідку. Та принесла молоко. Ольга Кобилянська скуштувала – водичка у молоці. Вона нічого не сказала, але наступного разу зауважила: "Ви, пані, корівці стільки води не давайте пити". Жіночка засоромилася, після цього випадку приносила лише хороше молоко.

Із м’яса споживали переважно птицю: індичку, курятину, качку, гуску. Ельпідефор Панчук пригадував, що готували м’ясо так, що у роті розпливалося – за бабусиними рецептами.

Телятину їли варену. Зі свинини надавали перевагу буженині, приготованій за домашнім рецептом: м’ясо протягом двох-трьох тижнів вимочували у ропі (вода з сіллю) з додаванням пахучих трав. Запікали у печі в тісті.

У суботу пекли три види хліба: булку з петльованого борошна (вищого гатунку, очищене від домішок), хліб із разового борошна (мелене один раз), яке письменниця вважала найкориснішим, також – із житнього борошна. Хліб, загорнутий у лляні серветки й рушники, чудово зберігався протягом тижня.

Ольга Кобилянська піклувалася, щоб вдома був запас трьох продуктів: борошна, жиру й картоплі. Борошно, картоплю їм постачали з Димки. Обов’язково заготовлювали достатньо дров. Казала, що якщо є ці продукти й дрова – можна пережити будь-яку зиму, будь-яке лихоліття.

Ольга Кобилянська була ощадливою. Виховання у родині було таким, що все повинно бути зужито, нічого не має пропасти. У спогадах про письменницю пишуть, що вражало те, що у неї в домі ніколи не було чогось забагато – усе було використано з розумом. Так раціонально вела хатнє господарство.
Юлія Боднарюк

Що їсти

Журнал "Жіноча доля" (листопад, 1937 р. )
У фондах музею зберігається часопис "Жіноча доля", який видавали у Коломиї. У ньому викладені рецепти, "записані у домі Кобилянської". Записала їх, найімовірніше, редакторка й видавець часопису Олена Киселевська. Вона була хорошою приятелькою Кобилянської, бувала у неї. Під час одного з візитів і записала, напевно, рецепти.
Скидається на те, що приятелька й куштувала смаколики, бо біля рецептів – примітки "дуже смачні", "дуже добрий" (торт, – авт.).

Добірка рецептів, записаних у домі О. Кобилянської

Крухі рогальчики черновецькі (дуже смачні)
Треба: 12 дк (1 дк – 10 г, – авт) (півшклянки) масла,
15 дк (вершна шклянка) борошна, 5 дк (одну-дві вершні ложки) ліскових, мелених горіхів, 4 дк (ложку) цукру, мигдалові краплі.

Усе разом замісити, покласти на холод на годину. Потім розтачати, як на пироги, і покраяти на квадратики, дати трошки мармеляди, звинути, уформувати рогальчики й пекти. Гарячі посипати цукровою мучкою (цукрова пудра, – авт.). Буде 20 малих рогальчиків.

Торт шоколядовий
на білках
Треба: чверть кл (кг, – авт.) мілкого цукру, чверть кл мелених з лускою мигдалів або ліскових горіхів, 5 табличок тертої шоколяди, піна з 12 білків, ложку тертої булки.

Цукор, мигдали чи оріхи, шоколяду розтерти добре, опісля додати піну з 12 білків, легко вимішати, додати добру ложку тертої булки і спекти. Замість шоколяди можна дати какао, тоді більше цукру. Готовий посмарувати винною мармолядою й облити шоколядовою шклицею.